Без тебе ніяк

Єва із завмиранням озирнулася ще раз, щоб вже упевнитися остаточно.

Ні, все відбувається насправді – федеральна в’язниця стоїть на своєму місці, і на цей раз вже далеко за її спиною.

У кишені дванадцять баксів, не густо, хіба що на один раз поснідати у якій-небудь забігайлівці. Хоча, …. тепер вона володіє набагато більшим багатством – свободою. Нехай й вистражданою таким кривим шляхом.

На душі…. занадто багато накипу та виючих тіней, як для двадцяти шестирічної молодої жінки.

Зате у голові вкоренилася затята мета, яка розрослася за три роки до неймовірних масштабів, перепрошивши кожну клітину її мозку.

Коли на межі відчаю у людини з’являється тверда мета –  часто віра та надія у такому випадку вже не потрібні. Особливо якщо збираєшся досягти свого будь-якими засобами. А Єва була налаштована саме так. Тому набравши повні груди гірко-солодкого повітря свободи, Єва рішуче стиснула кулаки.

Вона прекрасно знала що змінилася – загрубіла та стала жорсткішою, але вона приймала ці зміни у собі з несамовитою вдячністю тій самій долі, яку всупереч усьому вона не звинувачувала. Винний вже давно був визначений та тричі нею проклятий.

Тюрма безжально переробила її під прийнятий стандарт виживання у цьому світі, нажаль, залишивши всередині незгладимий потворний відбиток. Контролюючи кожну свою думку, Єва змушувала себе концентруватися лише на головному, забороняючи собі згадувати та шкодувати себе. Дівчина марила тільки одним – обійняти свого сина.

***

– Як воно? – Оггі окинув її таким поглядом, у якому могло приховуватися що завгодно. «Як відчуваєш – так і сприймай» говорив такий погляд.

Чорні вміли так дивитися, не дивлячись на їхню неймовірну емоційність, це теж було частиною темпераменту, його іншою стороною.

– Ну, напевно, я б ніколи не відчула таку потребу у роздільному харчуванні та  занятті спортом, якби не цей «храм» переродження, де особливо настирних мотивують ще й самоосвітою з печивом на десерт за те, що тримаєш свою пельку закритою. Я тепер навіть саму себе не впізнаю, – Єва зобразила уїдливу посмішку на своєму бездоганному обличчі.

Розсміявшись та вилаявшись у своїй улюбленій бридкій манері, Оггі нарешті привітно блиснув очами:

– Навіть завидно, дідько тебе вхопи. Звучить, ніби у такому святому місці повинен побувати кожен.

– Ох, хлопче, ти маєш рацію, деяким би не завадило зайвий раз поміркувати  над сенсом життя. Так що, я не дарма прийшла до тебе?

– Все що тобі знадобитися – я дістану, Єва. Чорні тримають слово. Сестра мого кореша – моя сестра.

– Поки що мені досить компа та байка. І нехай мені звільнять квартиру Майка, якийсь час поживу у вашому кварталі. Зажди, ще дещо, … можливо мені знадобляться документи чистої непорочної особистості та… зброя.

– Не питання, – впевненим жестом заспокоїв її Оггі, ватажок банди.

 Здавалося, Єва втратила значення часу, необхідність спати та приймати  їжу. Для неї не відчувалося різниці – чи то пройшла вже ціла доба, чи то всього лише шість годин. Сидячи біля монітора, шерстячи сторінки інтернет газет, форумів, обривки інтерв’ю з телебачення, вона вперто вишукувала потрібну їй інформацію, роблячи для себе лаконічні позначки. Аби тільки не відволікатися на голодні спазми вона запихали в себе несмачний бутерброд, дрімала пару годин та нишпорила далі, ловлячи навіть найменшу згадку про Адама Пірса. Про його можливих бізнес партнерів та плани на майбутнє, про які цей фінансовий магнат згадував побіжно або двозначним натяком. І така одержимість більше нагадувала полювання, полювання на рідкісного майже невловимого хижака.

 – Як я виглядаю? – розгладжуючи на собі блузку, Єва покрутилася перед граючою у покер бандою Оггі. Четверо хлопців одночасно підвели на неї очі, переглянувшись між собою, після чого знову втупилися у карти.

– Знаєш, сніжок, смаки у всіх звичайно різні. Але якщо ти зібралася вразити свого колишнього хахаля, то тобі ще варто попрацювати над собою, – кинувши свої карти на стіл, похитав головою Оггі.

– Та ти сама чарівність та прямолінійність, – сердито буркнула Єва, машинально закручуючи свою кучеряву копицю золотистого волосся у тугий хвіст. – Я вирушаю на співбесіду у велику рекламну компанію. Посада та перспективи – збожеволіти можна від щастя, якщо я її здобуду. Але розмову проводить жінка: успішна, старше п’ятдесяти, сама підняла свій бізнес та сколотила капітал, зубаста куленепробивна стерва.

– Так ти йдеш на зустріч з самим дияволом? – затиснувши у зубах сигарету, одізвався Оггі. – Тоді нічого трахати собі мозок, дитинко, хрін знає, чим таким тіткам можна догодити, – Оггі лаявся як дихав. 

– Дякую за пораду, обов’язково повішу її на стіну у рамочці. Жирним шрифтом. Особливо першу його частину. Можна навіть взяти собі за життєве кредо, – обурено закотивши очі, Єва вже зібралася йти.

– Ти даремно відшила мій варіант. Завалити цього багатого виродка краще рішення, – Оггі нітрохи не сумнівався у своїй правоті, інші хлопці його підтримували мовчазною згодою.

– І що тоді, га? Кому тоді передадуть опікунство над моїм сином? Тим більше підібратися до Адама не так просто, – похитала головою Єва, примруживши свої виразні, золотисто-чайного кольору очі. – Вбивство Пірса не вирішить проблему, тільки додасть нових. Це тобі не якийсь там почесний листоноша кварталу або менеджер року – це гроші, становище та влада у одній особі. Поліція усе місто переверне, і в першу чергу відвідає мене. З цією сволотою потрібно домовлятися. Я хочу укласти з Пірсом угоду.

– Але якщо мені не зраджує пам’ять, саме ця купа лайна домігся для тебе постанови суду про заборону наближатися до нього. На скільки там метрів тобі заборонили підходити до цього виродка? – Оггі скорчив свою коронну гримасу огиди. – Кому ти ліпиш, сніжок? Та ти блін просто пожаліла  його! Як ніяк батечко твого хлопчика!

– Ні, Оггі, не так. Мої емоції – сталеві троси, тепер я думаю головою.

– Тобто, якщо ти підкотиш  до нього з розмовами, маючи при собі фальшивий паспорт, то у нього зовсім-зовсім, не буде підстав знову засадити тебе до того  «храму перевтілення», де безкоштовно видають позитивні помаранчеві шмотки ? – знущально кинув Оггі, так смачно вилаявшись, що його сусіди по покеру задоволено присвиснули.

– Я ризикну! – гримнула вона дверима.

Питання вимагали чіпкості, професіоналізму, креативності та неймовірної самовіддачі, але найголовнішим критерієм був досвід, чого у Єви якраз і не вистачало. В очах Ванди Брук, яка пильно вдивлялася в дівчину застигли лише жорсткість та прагматизм. Ніяких сентиментів, посмішок або відступів.

Претендентів було занадто багато. І по тому, як Єва відповідала  роботодавцю, вона відчула, що вона не одна з них. Цю посаду дістати було не так просто, а заслужити прихильність самої шефині, подейкували – було взагалі мега професіоналізмом.

Тільки ось Єва ніяк не могла здатися. … Не цього разу.

Це був саме той шанс, який вона планувала отримати цілих три роки, сидячи за ґратами. Тому що саме компанія Ванди Брук виступала сполучною ниточкою з Адамом і хиткою драбиною до її сина.

Саме через малюка, образно висячи над прірвою, вона не мала права зірватися та впасти. Потрібно було дертися, хай навіть нелюдськими зусиллями, і сила ця полягала – у її материнської любові. Несамовитої, поза часом та простором любові серця матері, яке безперестанку кровоточило через вимушену розлуку. Тому Єва була готова рвати зубами, повзти на колінах, терпіти приниження аби тільки їй знову дозволили бути з її дитиною.

За попередньо зібраними даними Єва лише приблизно знала, у якому з престижних районів мешкала Ванда. Дочекавшись коли машина господині агентства виринула з підземного гаражу, чорний байк Єви вирушив за нею.

– Місіс Брук, тут дівчина, вона каже, що їй вкрай важливо зустрітися з вами, – охорона біля воріт потурбувала господиню прямо під час вечері, що лише навпроти налаштувало жінку на категоричну відмову. Залізна леді не любила, коли хтось руйнував її особисті плани.

– Яка нечувана зухвалість! Як вона представилася? – крижаний тон Ванди вже був непохитний.

– Єва Ларсон. Каже, що вона брала участь в сьогоднішньому кастингу. Передаю дослівно: «Я повинна переконати вас, що вашій компанії потрібна саме я! І я не піду, поки ви не приділите мені ще дві хвилини!»

– Передайте їй теж дослівно, що шанс у неї був. У неробочий час я не займаюся справами компанії! – різко відповіла Ванда в трубку, що звичайно ж не відповідало дійсності, бо вона була якраз фанаткою своєї справи, просиджуючи ночі  над паперами компанії. – А для неадекватних особистостей я можу викликати поліцію!

– Дівчина заявила, що стояти навпроти воріт законом не заборонено, – додав  охоронець, який навіть не намагався приховати у голосі симпатію до непроханої гості.

– Тоді це її особисті проблеми! – відрізала Ванда, дратівливо смикнув плечима.

– У тебе з’явились шанувальники, мама? – з похмурою іронією пробурчав Еджей.

– Звичайний божевільний день. А як твої справи? – вона поглянула на сина поглядом своїх пронизливих сірих очей, вже давно натренованих приховувати справжні почуття.

– Звичайний, нікчемний, убогий день, – зло кинув виделку Еджей, насилу піднімаючись з-за столу, судорожно схопившись за свою тростину. Пройшовши кілька метрів, молодик так само важко опустився у крісло біля каміну, всім своїм виглядом показуючи, що більше немає наміру продовжувати бесіду. Так він тепер міг сидіти годинами, безцільно дивлячись у вогонь.

Через деякий час за вікном зашелестів дощ.

З охоронного поста подзвонили знову, повідомивши, що дівчина як і раніше не йде. Дошкандибавши до монітора, Еджей перемкнув його на камеру біля воріт. Вона дійсно стояла на протилежному боці під проливним дощем, вперто дивлячись на вікна особняка, які світилися вдалині. Щось було у її позі, те як вона тримала голову, не відчай, і не безумство, а саме боротьба.

– Том, впустіть дівчину, – розпорядився Еджей. – Мама, – зв’язався він з матір’ю по внутрішньому телефону, – Спустися, будь ласка.

    Єва застигла у холі. Поруч з нею на підлозі відразу ж утворилася невелика калюжка, промоклий одяг прилип до тіла, чітко окреслюючи контури її стрункої фігури. Вона змерзла та тремтіла, але очі горіли непохитною метою. Ось саме цей живий погляд вона і скинула на Еджея.

– Привіт, – тихо прошепотіла Єва, зустрівшись з його допитливими, злегка глузливими очима.

– Ти знаєш, якими саме словами переконаєш її? – без натяків поцікавився Еджей, спираючись одночасно на тростину та стіну.

– Варіанти вже прокрутилися у мене в голові до автоматизму, – вона не посміхнулася, виглядаючи настороженою.

– Що тут таке? … – кроки господині будинку вже були чутні на сходах. – Ти все ж таки зглянувся над нею? – кинула з докором Ванда, глянувши спочатку на сина, а потім на Єву. – Завтра їх тут будуть десятки, і що накажеш робити тоді?

– Якщо з усіх охочих дістати цю посаду, на такий безпрецедентний вчинок зважилася лише я одна, значить, лише мені одній воно і треба! – рішуче заговорила Єва. – Так, у мене немає досвіду в області рекламного бізнесу, але у мене страшенно багато завзяття. Я невибаглива до умов, головне щоб мені не заважали працювати. Розмір оплати та графік робочого тижня  мені теж неважливі. Моєю впертістю можна орати асфальт, але я доб’юся поставленої мети. Можливо я ненормальна, але ще я неординарна зі своїм особливим баченням життя. Я кілька разів перечитала вашу статтю про півтора кроки до другого дихання. Я кидаю виклик своїй долі, Ванда, але в  ваших руках моя зброя. Так дайте ж мені цей чортів другий шанс!

– Для твоїх божевільних буднів, мама, не вистачає якраз такої  шаленою помічниці, – подав голос Еджей, випереджаючи матір. – Подібну завзятість варто поважати. Ти зробиш помилку, якщо виженеш її.

Піймавши його погляд, Єва встигла йому тепло посміхнутися, викликаючи його усмішку у відповідь, немов дякуючи за підтримку.

Дивлячись на те, як ожив Еджей, на його цікавість, яка раптово спалахнула,  та особисту участь хоч у чомусь, чого за останні місяці домогтися від нього було просто неможливо, Ванда почала коливатися.

– Що ж, можливо вимокла до нитки, божевільна дівчина, яка вдерлася до нас опівночі заслуговує  на ще один шанс. Думаю це реально, направити вашу наполегливість у розумне русло. … Завтра о восьмій, – з цими словами Ванда залишила молодих людей, ясно даючи зрозуміти, що таке її рішення суперечить всім її принципам.

– І я розумію, що за великим рахунком цим я зобов’язана саме тобі, – промовила Єва, не відриваючи очей від хлопця, якого до цього бачила лише у журналах, і то до тієї трагічної аварії, коли він ще був відомим гонщиком та актором. – Дякую. На радощах я б тебе розцілувала, якби це вже не було перебором. 

– Але цього ефекту мені можливо і не вистачає, – посміхнувся Еджей.

Навіть не роздумуючи, зробивши кілька кроків вперед, невимушено торкнувшись кінчиками пальців його обличчя, посміхаючись, Єва поцілувала Еджея в одну щоку, а потім в іншу.

– Будь впевнений, сьогодні ти змінив моє життя, – шепнула дівчина.

– Ти змінила його сама, я лише відкрив тобі двері, – роздивляючись її з близька, Еджей не переставав посміхатися. Витончена, складна, ніжна персикова шкіра, копиця світлого волосся і губи спокусливим бантиком на чарівно-милому обличчі.

– Мені вже час, – сказала вона.

– Сподіваюся, не прямо до офісу, щоб вломитися туди першою? – пожартував він, ловлячи себе на думці, що йому б не хотілося ось так швидко її відпускати.

– Дам собі просохнути, але навряд чи засну, – попрямувала вона до дверей, все ще радіючи від удачі, яка випала на її долю.

– Не в ту сторону Єва, камін у вітальні, – м’яко покликав її Еджей. – Ти ж не думала, що я виштовхну тебе з дому у такому вигляді? За кого ти нас тримаєш? Складеш мені компанію.

– Мені незручно, якщо чесно. Захоплення заручників я не планувала.

– Та ну, скромницю включати вже пізно. Тим більше, мені жах як хочеться дізнатися про твою мету. Адже я майже за тебе поручився.

Лоб Еджея покрився великими краплями поту, поки він долав відстань від холу до крісла у вітальні. Закусивши губу, він на хвилину закрив очі. Але Єва і так відчула, що він терпить пекельний біль. Вона й гадки не мала, що він за людина, але зараз їй цього було і не потрібно, достатньо було того, що вона побачила у цих очах з першого погляду. Цей хлопець ненавидів лицемірство, не приймав жалості на свою адресу і … хотів вирватися зі свого скаліченого тіла.

Взявши серветку та присівши на підлокітник, вона дбайливо промокнула йому лоба, простягнувши стакан з водою. На якусь секунду Еджей завмер, але чинити опір подібній допомозі не став, правда, подякувати теж не вважав за потрібне. Все сталося мовчки і невимушено, як само собою зрозуміле, немов вони удвох провели за розмовами у цій вітальні вже не один вечір.

Єва розуміла, що не може розповісти йому всієї правди, але вона спробувала хоча б максимально до неї наблизитися:

– Я виросла в трейлерному містечку у Портленді з прийомними батьками, які взагалі-то не особливо палали бажанням заробляти, і жили лише на допомогу, яку їм виплачувала держава за всиновлення дитини. Своїх батьків я не знала, кажуть, що мене просто знайшли на пляжі. Жити так, як жила моя прийомна родина я не хотіла, тому я старанно та наполегливо вчилася. Благо здібностями мене бог не скривдив. Величезною удачею виявилося виграти гранд на повне навчання у престижному коледжі. І коли переді мною відкрилися горизонти я зрозуміла, що хочу добитися успіху, стати кимось значущим, щоб результати моєї роботи задовольняли мої запити. Мене не лякає, що якийсь час доведеться рвати жили, але я хочу пишатися собою, любити цей світ і себе у ньому.

– Чому рекламний бізнес? Чому ти не кинула себе на облогу Голівуду, як це роблять багато  хто з самобутніх, амбітних та красивих дівчат? Чи не підчепити багатого парубка, який би задовольняв усі твої запити, а саме варіант, коли потрібно працювати до сьомого поту? – примружившись, Еджей допитливо встромив у неї погляд своїх карих очей.

– Пунктик про незалежність. Я хочу зробити себе сама, наприклад, як твоя мати. Компанія «Ідріс» обертається у вищих бізнес колах, де поле діяльності набагато ширше і більш цікаве. У мене багато ідей, я можу проявити себе і мене помітять. Але у трейлерне містечко я більше ніколи не повернуся.

– Похвальне завзяття, – зітхнув Еджей, задумливо задивившись на вогонь. У  цьому повислому мовчанні Єва вловила ледь відчутне розчарування, немов він очікував почути від неї про якусь іншу мету, і те, що вона недоговорила  йому основну та більш важливу частину своєї правди, залишило на душі дівчини неприємний осад. Очевидним також було те, що власне уявлення Еджея про життєві принципи після аварії круто змінилися. Єві складно було сказати, що саме змушувало цього хлопця вставати щоранку, до чого він прагнув і чим дихав, чи зробили страждання його сильнішим або навпаки послабили, але те, що гіркота прошила усі його погляди, слова та рухи – було дуже помітним. У неї навіть промайнуло у думках, що якби вони дізналися один одного ближче – то напевно б подружилися.

– Але я не одержима кар’єрою, людські істини мені так само близькі, – для чогось додала Єва, перериваючи паузу.

– Могла б не уточнювати, і так зрозуміло. … Як і те, що у такої дівчини прихована особиста таємниця, яка тяжіє над усім, – знову ці очі та гірка  посмішка. – Я помітив, Єва. Великий досвід спілкування з людьми, чи знаєш, – недбало знизав плечима Еджей. – Але я щиро бажаю тобі дістати те, що так одержимо вабить тебе до себе.

    Єва кинулася до роботи з головою, з затятим фанатизмом, не шкодуючи себе, провівши безліч ночей без сну, але через два місяці їй вдалося, разом з командою професіоналів, створити такий рекламний ролик, що замовник сповнений захоплення збирався укласти відразу кілька взаємовигідних контрактів.

І Ванді Брук нічого не залишалося, як нарешті продемонструвати перед усім колективом на адресу Єви своє щире схвалення фразою «вище усіляких похвал». По виразу обличчя шефині можна було здогадатися, що вона більше ніж задоволена прийнятим рішенням тієї дощової ночі.

Але тільки ось ніхто і подумати не міг, що усі старання Єви Ларсон були сповнені такою одержимістю через одну єдину причину – замовником була одна з компаній Адама Пірса. Ось заради цього і рвала собі жили Єва. Заради можливості зустрітися з ним віч-на-віч. Зі своїм особистим ворогом, з людиною з минулого, з тим, хто одного разу зламав її долю, але від якого, проте, залежало її майбутнє.

     Єва глянула на годинник внутрішньо холодіючи. Завтра в цей же час Адам повинен бути особисто присутнім на презентації, він увійде у цей офіс, вона відчує у повітрі аромат його дорогого вишуканого лосьйону, побачить це  обличчя. Незворушне, з крижаними палючими очима. Людина, яка може лише одним своїм словом розтоптати та позбавити всякого сенсу. Батько її дитини. Чоловік, якого вона ненавиділа найбільше у світі.

Чим довше Єва роздумувала з приводу цієї ситуації – тим чіткіше проступали її сумніви, формуючись звідкись ззовні. Ризик все зіпсувати був занадто великий. На карту було поставлено так багато …

– Ванда, – Єва стрімко перетнула відстань від дверей до робочого столу Ванди. – Завтрашню презентацію проведе Мілтон. Він у курсі всього і впорається не гірше мене, основні принципи він вловив. Я йду! Зовсім. Прямо зараз.

– Згоріла? … Здуріла? … Знущаєшся?!! – Ванда окинула дівчину жорстким засуджуючим поглядом. – Це ж цілком твій проект, і він блискучий! По-справжньому гарна робота. Я не розумію тебе, Єва, – Ванда приголомшено похитала головою. – Чи не поясниш причину свого, сподіваюся, тимчасового помутніння?

– Це особисте. Боюся, що в мене немає іншого виходу. Дуже шкода вас розчаровувати і підводити, я вдячна за отриману можливість, але так треба. … Вибачте.

По очах Ванди Єва бачила, що та хоче накричати, витрусити з неї усю душу аби тільки вправити їй на місце мозок. І щоб не продовжувати цю болючу для обох розмову – Єва майже вибігла з кабінету, не дивлячись на те, що Ванда продовжувала гнівно викрикувати її ім’я.

    За вечерею місіс Брук майже не доторкнулася до їжі, хоча Еджей бачив, як повернувшись з роботи, вона залпом випила пів келиха бренді.

– Тебе щось турбує, мам? Коли у тебе такий втрачено-відсторонений погляд, значить, ти зіткнулася з тим, чого не можеш виправити.

– Мене страшенно засмутив вчинок Єви. Просто приголомшив. Вона раптом ні з того ні з сього – все кинула й пішла! Не можу зрозуміти. … Домогтися такого успіху такою титанічною працею і відмовитися на фініші! – брови Ванди вкотре за сьогоднішній день злетіли вгору. – Ніяк не второпаю – ця жінка розумна або божевільна?

– Ясно, – піднімаючись, процідив Еджей. Лоб молодого чоловіка зморщився, чи то від думок, чи то від його болю, який його переслідував. – Усі ми божевільні у якійсь мірі. Тобі варто викинути це з голови і відпочити. «Ідріс» не твоє серце мама, навпаки, це ти серце агентства, і якщо з тобою що-небудь трапиться – я розпущу їх усіх до чортової бабусі.

      Вже було занадто пізно, коли у її двері кілька разів голосно постукали чимось металевим. Це не було схоже на Оггі, і Єва вирішила, що п’яний сусід  знову переплутав двері. Але коли вона побачила хто стоїть на порозі – у Єви від несподіванки відвисла щелепа.

– Напевно, ти усвідомлюєш, що причина, яка змусила каліку тягтися до цього жахливого району, проти ночі, досить серйозна? – пробурчав Еджей, артистично вигнувши брову. – Впустиш? Або пошлеш, як усе інше?

Кивнувши, борючись із сум’яттям, Єва пропустила його до кімнати.

– Вибач, гостей не чекала, – пробурмотіла вона, згрібаючи розкидані речі.

Коли Еджей опустився на краєчок ліжка, по його змученому обличчю знову пробігла тінь його власної битви з болем, яку він відчував щоразу при кожному русі.

З обривків випадково почутих розмов у агентстві і побіжно кинутих фраз Ванди, Єва вже була у курсі, як важко дається Еджею пересування на своїх двох, і що у місті він не показувався вже десь близько півроку. Категорично відмовившись від інвалідного візка, відчуваючи неймовірні муки – він боровся за кожен пройдений метр. І те, що він піднявся на другий поверх цього обшарпаного багатоквартирного будинку у чорному кварталі – означало дуже багато.

– Я можу запропонувати тобі чаю або води?

– Я не чай сюди прийшов розпивати, а накричати на тебе! – гукнув він. Еджей дійсно виглядав засмученим. – Хочу задати тобі питання. Але для початку,будь ласка, сядь. Хочу бачити твої очі, щоб вникнути у суть. Єва, чому, так відчайдушно домагаючись посади, поставивши усіх на вуха своїм ентузіазмом та геніальним проектом, ти раптом усе послала до дідька у найвідповідальніший момент? – своїм звинувачувальним поглядом, він був готовий пробити в ній діру. – Я рідко бачив свою матір в такому приголомшеному стані, як сьогодні. Чорт візьми, адже тобі вдалося закохати її у себе за цю пару місяців, у свій потенціал. Вона щодня розповідала мені про чудову знахідку на ім’я Єва. У тебе повірили, тобі відкрили дорогу, серце в решті решт. А достукатися до серця моєї матері це вже щось, не кожному вдається заручитися підтримкою Ванду Брук. У тебе було стільки надій, здорового божевілля, завзяття, іскор, що складалося враження, що у твоїх руках може перевернутися світ. І ти здатна його перевернути, я ж бачив це в тобі, а побачив я чимало вже повір, мені є з чим порівнювати. Єва чому?! – вигукнув Еджей, його щира схвильованість зачепила дівчину.

– Це довга історія, Еджей, – розглядаючи свої руки, проказала Єва, відчуваючи перед ним якусь подобу провини. – Мені б хотілося, щоб все склалося інакше, хотілося б залишитися в «Ідріс» та викладатися далі, працюючи пліч-о-пліч з такими чудовими людьми, як Лара, Мілтон , Хенк і твоя мати. Я теж закохалася у цю роботу, у атмосферу. … Мені дуже-дуже шкода, але у мене є причина. Поважна причина.

– Довга історія? – хмикнув Еджей, – А схоже, щоб я кудись поспішав? Це наша друга зустріч, Єва, і ми з тобою звичайно не друзі, і я начебто як не маю права чіплятися до тебе з розпитуваннями. Але буває так, що досить одного перетину з людиною, щоб потім вона стала тобі небайдужою. Ти можеш хоча б з поваги поділитися зі мною цією своєю причиною, щоб я не відчував себе останнім ідіотом? Ти що ховаєшся від закону або збираєшся зробити суїцидальний стрибок з хмарочосу?

– Ні, але коли я тобі усе розповім, боюся, твоє враження про мене буде зіпсовано назавжди.

– Ти мене не знаєш, щоб робити такі висновки! Я вже давно дорослий хлопчик, мене не так-то легко шокувати. Так що Єва, не перетворюй мою вилазку на ще більш нестерпне підприємство. Розкажи вже.

– Доведеться почати здалеку, – шумно видихнула Єва, все ж таки зважившись відкритися цьому хлопцеві, не дивлячись на всі свої побоювання. – Може, тоді ляжеш?

– Я виглядаю таким нещасним? – моментально спалахнув він, засуджуючи її жалість на свою адресу.

– Тобі доведеться довго вислуховувати мої одкровення і я хочу, щоб тобі було зручно, щоб біль не відволікала тебе від моєї правди. Облишмо схрещувати наші принципи, і ти вже просто вкладешся на це безглузде ліжко! – Єва кинула в головах ще кілька подушок.

Насупившись, Еджей все ж приліг, не відриваючи від неї своїх очей. Забравшись з ногами на ліжко, Єва сіла поруч із ним, так щоб він міг бачити вираз її обличчя.

– Я була не до кінця щира з тобою того вечора, коли ти питав мене про мою мету. … Але сьогодні я розповім усе . …. У моїх прийомних батьків була ще одна усиновлена дитина – Майк. Мій прийомний брат. Я біла, він чорний. Майк старший за мене на три роки. І хоча були ми абсолютно різними, але загальні переживання і умови життя зблизили нас,

по-справжньому зробили нас рідними. З усіма клятвами, з зарубками в душі, ми навіки стали кровними. У дитинстві його часто ловили на крадіжках, пізніше Майк зв’язався з небезпечними хлопцями і вже не міг зупинитися. Такі були закони вулиці, правила банди. Він умів битися, балувався травою і тягав з собою зброю. Незважаючи на все це Майк завжди дбав про мене, любив і оберігав. Прийомних батьків особливо не турбувало що ми їмо і в що одягнені, про все це турбувався Майк. Він діставав мені одяг, книги, платив за навчання у школі. Ніхто не смів мене образити, навіть прийомний батько, який з часом став до жаху боятися Майка, вигнавши його з дому, коли тому стукнуло вісімнадцять. Майк пішов і забрав мене з собою, я була в курсі всіх його справ, знала всіх його дружків, але ніяк не могла вплинути на ситуацію. Мені залишалося тільки вчитися та прагнути до своєї мрії. У коледжі таких як я були одиниці – жебраки голодранці, які отримали бонус від держави, перші претенденти на виліт. Навколо мене були чистенькі, доглянуті і розпещені дітлахи середнього класу і нащадки багатіїв, які корчать з себе пуп землі. З такими зазвичай важко знайти спільну мову, вони намагаються задавити тебе своєю зарозумілістю. Але у моєму випадку все вийшло інакше – в мене закохався хлопець з еліти. Ерік Холл. Просто класичний сюжет для мелодрами. Самозакоханий, але веселий, щедрий, ніжний. З замашками відчайдушного лідера, хоча з цим можна було миритися. Ми стали зустрічатися і вже через кілька місяців жити один без одного не могли. У нас з ним були гарні романтичні побачення, Ерік здійснював заради мене всякі божевільні дурниці, ну знаєш, крав квіти на виставці екзотичних рослин, писав величезними буквами на мосту «Я КОХАЮ ТЕБЕ, ЄВА». Ми іноді сварилися, але потім так само пристрасно мирилися, і нам здавалося, що ми створені одне для одного, як це зазвичай буває під час першої закоханості. Після закінчення коледжу Ерік зробив мені пропозицію і ми з дуру одружилися у Вегасі, і тільки потім він повідомив про це своїм рідним. Які звичайно страшенно не зраділи моїй появі в їхній сімейці. Всі знали, що Ерік був імпульсивним і вважали наш шлюб помилкою молодості. У його батька був свій гольф клуб, у матері невеликий ресторанчик, батько був завзятим бабієм, а мати алкоголічкою зі стажем. Їхній бізнес давав не такий великий дохід, як відсотки від акцій мережі компаній «Глобал сенс» власником якої є Адам Пірс. Він же молодший брат матері Еріка, тобто дядько мого чоловіка.  … Адам не набагато старший свого племінника, десь років на сім. Якщо мені зараз двадцять шість, то Адаму тридцять три або трохи більше. Будучи разом з Еріком я декілька разів стикалася з ним, але містер Пірс звичайно ж дивився на мене як на пусте місце. Адам не надто жалував своїх родичів увагою, він взагалі до людей відноситься, як до бруду у себе під ногами. У його порожньому холодному погляді не відбивається абсолютно нічого. Поруч з ним відчуваєш себе нікчемним і маленьким, а якщо він ще й підвищить тон, так зовсім хочеться битися головою об стіну. … Але одне нещасливе Різдво стало фатальним для мене. Ми тоді з Еріком жили у його батьків, мій чоловік  вперто не бажав відмовлятися від комфорту влаштованого предками життя, навіть не дивлячись на те, що я постійно собачилася з його матір’ю. В той день моя свекруха запросила Адама на Різдво, хоча я б не сказала, що вона так вже горіла бажанням побачити брата, швидше  збиралася знову випросити у нього грошей, і той чомусь не відмовився від запрошення. В той день я почала сваритися з Еріком ще з ранку, а до вечора Ерік психанув, грюкнув дверима і поїхав носитися на своєму «камаро» по місту. Його п’яна матуся спала без задніх ніг, батько злиняв до чергової коханки, і в будинку залишилася тільки я і … чортів Адам Пірс біля проклятої ялинки. Я не знаю, чому Адам не пішов тоді геть, чому обійняв  мене, бачачи яка я засмучена. Це було так дивно і моторошно, – замовкнувши на хвилину, Єва сховала обличчя в долонях, намагаючись вгамувати емоції.

Еджей дивився на неї мовчки, лише пропалюючи уважним поглядом.

– Іноді помилки відбуваються немов у дурмані, – подовжувала Єва. – І ти навіть не віддаєш собі звіту, що саме ця конкретна помилка назавжди споганить твоє життя. З тих пір я ненавиджу Різдво. Ні, він не ґвалтував мене, ні в якому разі. Але абсолютно нічого не відчуваючи до Адама, я тим не менш відповідала на його поцілунки. Його так само не зупиняв той факт, що я дружина Еріка. Ми переспали. …А незабаром я дізналася, що вагітна. Зізнатися Еріку, що я йому зрадила у мене, звичайно ж, язик не повернувся. Класика ідіотизму. … На якийсь час у нашій родині з Еріком відновилася цікава ідилія, навіть його батьки стали ставитися до мене уважніше, майбутній онук все ж таки. Всі чекали спадкоємця і тільки Адам був упевнений, що це його дитина. Після тієї ночі він прийшов до мене за місяць до народження малюка. «Я був упевнений, кретинка, що ти приймаєш протизаплідні пігулки», сказав він, дивлячись на мене своїм жахливим нищівним поглядом. «Це мій син. І коли це підтвердиться – для тебе все зміниться, Єва». Якщо чесно, після його слів я стала боятися свого майбутнього. Я народила здорового малюка і назвала його Ніком. Може, я і не була тоді морально готовою стати матір’ю, але я обожнювала свого хлопчика. Через тиждень після пологів, Адам надіслав мені результати тесту – Нік дійсно виявився … його сином.  

Але коли ти багатий та відомий – тебе починає турбувати твоя репутація, а Адам дбав про свою репутацію з маніакальною педантичністю. Він не міг собі дозволити повідомити всім, що дружина його племінника залетіла від неперевершеного Адама Пірса! Зате він став тотально контролювати нас, кожен наш крок. Він знав скільки разів я встаю вночі до дитини, скільки разів ми займаємося з Еріком любов’ю, що їмо на обід, з ким зустрічаємося. Я зневажала Адама, мене трясло від однієї згадки його імені, але я злилася і на себе теж, мене мучила совість перед Еріком, адже я кохала свого чоловіка раздовбая або мені тоді здавалося що то були почуття любові . … Ніку було чотири місяці, коли з’явився мій брат Майк. Він вляпався в чергову історію і йому терміново потрібна була моя допомога. Це моя друга фатальна помилка. Страшенна помилка. Я знала, що це було незаконно, але життя Майка була мені дорожче, ніж закон штату, і я погодилася перевезти наркотики. Копи злапали мене на гарячому. Кокаїн в такій кількості потягнув на три роки позбавлення волі. Майку дали сім, з огляду на попередні приводи. Тоді ж все і звалилося. У мене не було грошей, щоб найняти хорошого адвоката, а нова рідня, включаючи Еріка, раптово від мене відреклася. Уже будучи за ґратами, я отримала папери, в яких повідомлялося про розірвання мого шлюбу, про позбавлення мене батьківських прав, про те, що опікунство над моїм сином передано Адаму Пірсу, і що мені заборонено наближатися до цієї людини на відстань не більше п’ятдесяти метрів. За ці три роки Ерік мене так і не спромігся відвідати, ніхто з його родини. Я навіть не знаю, як тепер виглядає моя дитина, …на кого він схожий, … але я дуже хочу побачитися з ним, – горло дівчини здавило болючим клубком. – Вийшовши з в’язниці, я звернулася за допомогою до друзів Майка. Зібрала інформацію про Адама. Фірма твоєї матері була першою у списку фірм можливих партнерів. Тому я і домоглася цієї посади. Я думала, що зустріч з ним допоможе мені його переконати, дозволити мені бачитися з сином. … Адам небезпечна людина, він прибирає перешкоди зі свого шляху, не моргнувши й оком, в ньому немає жалю, але він прислухається до розумних аргументів. Його навряд чи влаштувала б моя поява, але я плекала надію, що він згоден з тим, що дитині потрібна рідна мати. Завтра він особисто з’явиться в офіс Ванди, щоб підписати контракт. … І мені водночас стало страшно знову втратити свободу, адже Адам легко може заховати мене ще раз за порушення закону про особистий простір і за підроблені документи. Тому що, влаштовуючись на роботу, я використала фальшивий паспорт. Ось і вся моя мета – я хочу повернути собі сина. Але мені потрібен новий план. Більш надійний. … Здаси мене тепер копам?

– Дурненька, – з сумом посміхнувся Еджей, торкнувшись її руки.

Переповнюючись емоціями від переказаного, потягнувшись до нього, Єва стала цілувати Еджея в губи з таким запалом, що той мало не задихнувсяся.

– Пробач мені, я вже почала забувати, як це цілуватися з хлопцем, – пробурмотіла вона, втупившись йому в плече. – Я, мабуть, ненормальна.

Через деякий час, піднявши голову, вона знову зловила губи Еджея, вже цілуючи його з обережною трепетною ніжністю. Відповідаючи на поцілунки дівчини, Еджей збуджено засопів, відчуваючи як бажання хвилею  піднімається у його розбитому тілі.

– Єва, … не хочу тебе розчарувати, … в плані сексу … я навряд чи вже придатний, – видавив він.

– Ти нічого не відчуваєш?

– Навпаки, я дуже тебе хочу, але моя рухливість …

– Тоді без «але»! – обірвала його Єва, рвучко знімаючи з себе футболку одним рухом. – Я зроблю все сама. Просто скажи, якщо відчуєш біль.

… Лежачи поруч із ним, Єва мимоволі водила кінчиками пальців по його оголеному животі. На її обличчі світилася така ж блаженна усмішка, що й у Еджея.

– Я пережив оргазм і не помер, – з іронією видав він, дивлячись на неї з новою, що з’явилася у його погляді, теплотою.

– Ми обидва його пережили. Адже тобі не здається, що я на тебе накинулася?

У відповідь, Еджей затрясся від сміху, від якого дуже довго не міг заспокоїтися.

– Ти точно подовжуєш мені життя, Єва! – проказав Еджей, витираючи помокрілі від сміху очі. – Не думав, що тебе так заводять каліки, але був би не проти якби ти зробила на мене ще кілька нападів.

– Я не бачу в тобі каліку, Еджею! – Єва сіла, похнюпившись. – Я захоплююся тією стійкістю, з якою ти долаєш труднощі. Мене заводиш ти, а не твоє тіло, з травмами або без. Хоча не приховуватиму – прес і плечі у тебе шикарні. Дупа теж нічого, але я її погано розгледіла, – пустотлива усмішка всього лише на секунду набігла на її обличчя і одразу спала. – Ти мені так нічого і не сказав з приводу моєї історії.

– Я вважаю, що твоє рішення не стикатися завтра з Адамом вірне, але з заявою про своє звільнення з агентства – ти явно поспішила. Тобі варто працювати далі, спілкуватися з людьми, обертатися в суспільстві, обзаводячись новими знайомствами. Я допоможу. Через якийсь час, ставши своєю в певних колах, можна подавати судовий позов проти Адама Пірса і вимагати відновлення твоїх материнських прав. Потрібно зробити так, щоб твоє обличчя стало впізнаваним на вулицях міста, щоб про твою персону писали в жіночих журналах і ходили плітки, тоді судова справа отримає широкий розголос і твої досвідчені адвокати, яких ми наймемо, зможуть викликати до тебе симпатії, схиливши суддю на твій бік. Просто потрібно бути трохи хитрішою, обачнішою і терплячою. А ще сьогодні ж позбудься фальшивих документів. Розмову зі своєю матір’ю я беру на себе. Упевнений, кам’яна леді зрозуміє, якщо їй все правильно подати.

– І ти зробиш це заради мене? … Чому? –  Єва все ще не могла повірити, що їхні стосунки прийняли такий несподіваний напрямок.

– Не тому що у тебе симпатична мордочка і спокуслива фігурка, і не тому що своїм язичком ти витворяєш шаленства, а тому що я перейнявся до тебе симпатією як до людини. Я схвалюю твою мету, – бачачи її замішання Еджей посміхнувся, на якийсь час забувши про біль. – Тільки у мене буде умова – ти переїдеш з цієї квартири. Недалеко від центру у мене є власний лофт, нафарширований усіма зручностями, після лікарні я там так жодного разу і не був, але думаю тобі сподобається моя холостяцька халупа.

– Якщо тільки ти будеш жити разом зі мною! – поставила ультиматум Єва, гордовито підкидаючи голову. – За ґратами, чи знаєш, дуже гостро відчуваєш упущені моменти в житті. Я більше не хочу втрачати ні секунди, придивлятися, метатися, робити спроби вибудувати відносини. Ми вже зблизилися, ми переспали, і це вочевидь не секс на одну ніч. … Мені так здається, принаймні. Я з натхнення відкрила тобі свою душу, поділилася проблемами і хочу бути з тим хлопцем, якого я в тобі бачу. Ось так рішуче і нахраписто з мого боку. Навіть якщо ми не будемо займатися любов’ю щодня, я все одно хочу прокидатися поруч з тобою, тому що ти мені теж дуже подобаєшся, Еджею Тарік. І тільки спробуй заїкнутися, що ти позбавлений майбутнього інвалід!

– Бачу, мама виливала тобі душу, – скрипнув зубами Еджей, навіть не намагаючись приховати свого невдоволення тим, що мати обговорює його з кимось ще. – І до твого відома – ти не залишаєш мені вибору. Єва … ти не уявляєш, що означає зв’язати зі мною свій побут, свій вільний час. Це все захоплені посили, після вибуху гормонів. Я нестерпний і не тільки тому що п’ю пігулки жменями і ледве тягаю ноги через перебиту спину, а тому що у мене мерзенний характер з частими нападами депресії. Не хочу тебе ображати, але часом я перетворююся на нікчему.

– Ну, знаєш, я теж не великодній кролик. По ходу можна з усім впоратися. Але я не нав’язуюсь, Еджею, або по-моєму, або ніяк, – знизала вона плечима.

– Ти чудовисько, закинула мені наживку і чекаєш, що я буду відстоювати свій варіант, коли у мене вже в голові крутиться фраза «кожен день прокидатися поруч з тобою»?

– Угу, – похитала волоссям Єва, ледве стримуючи сміх. – Дати тобі час подумати, поки я буду тебе цілувати?

– А якщо я здамся відразу, мені вже нічого не світить? – продовжував кепкувати Еджей, просто закохуючись в цю дівчину після кожного її слова.

– О, в такому випадку ти будеш купатися в моїй вдячності, – принадно посміхнулася Єва, вже знаючи, що перемогла.

   Прокинувшись у її ліжку, ще не відкриваючи очей, Еджей вловив запах цитрусу.

Єва сиділа на ліжку, підібгавши під себе ноги, зосереджено очищаючи помаранч.

– Доброго ранку! – посміхнулася вона, ледве углядівши його ворушіння, одразу поцілував його своїми солодкими губами. – Я приготувала сніданок, а в бойлері є тепла вода. Я чекала тебе, щоб прийняти душ разом.

– Значить, знову турбота? – підвівся на ліктях Еджей, зважуючи всі хвилюючі його моменти.

– А чим вона погана? У моєї турботи є і приємні наслідки. Хіба ні? – Єва відправила собі до рота чергову дольку помаранча.

– Авжеж, купати мене моїй матері в голову слава богу не приходило, хоча вона теж всіляко намагалась проявляти свою турботу. Я задоволений твоїм бажанням, Єва, але давай домовимося на майбутнє, що піклуватися про себе я буду сам. Добре? Мені не потрібно натягувати шкарпетки і підносити склянку з водою. Я ще сам в змозі це зробити.

– Як скажеш, – граціозно зсковзнувши з ліжка, абсолютно оголена Єва пройшла на кухню. – Я гадала, тобі сподобається ідея зайнятися любов’ю в ванній.

– Ти ж знаєш, що запаморочливо дієш на хлопців? – кинув він їй услід і вмить його тон змінився.

– Правда? – озирнулася вона з награним невинним виглядом. – Тим не менш, ти третій з ким я переспала. А скільки жінок було у тебе Еджею? Мабуть, прихильниці вішалися на тебе пачками, а ти бідний з рахунку збився?

– Вкусила, – посміхнувся Еджей. – Вірно, в моєму минулому житті було багато сексу. Тільки ось де тепер ці шанувальниці, готові на все заради самого сексапільного чоловіка минулого року?

– А я тут тільки тому що не була твоєю прихильницею, – повела плечима Єва, дратуючи його.

– Мені не вистачало … такої як ти, – серйозно промовив Еджей. – Так що ти там казала про душ? – і на його обличчі з’явилася та сама блискуча посмішка з минулого життя.

***

– Ванда дзвонила вісімнадцять разів, – проказав Еджей, в роздумах дивлячись на телефон.

– І судячи з твого обличчя передзвонювати матері ти не збираєшся, – одягнена в ніжно сіру спідницю, бузкову блузку, з укладеним волоссям і на підборах, Єва виглядала як цілком успішна ділова жінка. – З огляду на те яка зараз година, її зустріч з Пірсом вже закінчилася. Вона напевно місця собі не знаходить.

– О, вона не те що не в собі, вона стрибнула вище своєї межі, і напевно вже кого-небудь прибила. Сподіваюся, це був Пірс. Я подзвоню і запрошу її на обід, – Еджей повторив спробу набрати номер кілька разів. – Ну ось, тепер мама пішла на принцип, телефон відключений. Що будемо робити? Поїдемо до неї в офіс або відразу дивитися моє холостяцьке житло? – настрій у Еджея був піднесений, схоже, що сьогодні його не затьмарювала навіть ненависна тростина.

– Ванду потрібно довести до відома. Мені перед нею нищівно незручно, – похитала головою Єва, піднявши на нього свої золотисто-чайні очі, широко розкриті як у оленя.

– Давай зробимо це …. Спустимося для початку вниз, – скривився Еджей.

У його теперішньому стані сходинки були для нього справжнім бичем, подолання яких забирало дуже багато сил і приносило додаткову порцію болю. Єва намагалася приховати своє співпереживання, бо це сильно засмучувало Еджея, і в той же час їй хотілося хоч якось йому допомогти.

– А якщо ти обіймеш мене другою рукою за талію, а я обійму тебе, і ми будемо повільно спускатися підтримуючи один одного, роблячи вигляд, що все добре?

– Єва, – Еджей спохмурнів, піднесений настрій швидко випаровувався. – Люди після травм хребта підкорюють гірські вершини, так що зі сходами я як-небудь впораюся. Навіть з твоїм чуйним серцем, як скоро ти перестанеш вважати мене чоловіком, якщо будеш кожен раз кидатися підтримувати мене? Не потрібно пропонувати мені свій нерозтрачений материнський інстинкт.

Але його різкі слова ні краплі не зачепили дівчину. Єва розуміла його стан, розуміла, що злиться він на себе, а не на неї, на ті обставини, які змушують його відчувати себе слабким.

– Піймаю таксі, – спокійно відповіла вона, беручи сумочку.

Коли нарешті спустившись, Еджей вийшов на вулицю, Єва стоячи на тротуарі, вже невимушено базікала з двома чорношкірими хлопцями, які одразу з хижими ревнощами втупилися на чужака.

Не сказавши ні слова, Еджей забрався в таксі, що очікувало поряд, слідом за ним впурхнула Єва, і вони попрямували до центру.

– Ти вже встигла повідомити їм, що покидаєш їхній квартал? – як би ненароком поцікавився Еджей. – Ти маєш право передумати.

– Я не передумаю. Вони будуть чекати мого дзвінка, потім зберуть речі і привезуть за вказаною адресою і тоді Оггі особисто познайомиться з тобою. Питання чи потрібно це тобі, Еджею? – і знову її уважні очі вивчали його емоції.

– Зв’язки з криміналом мені не потрібні, а ось ти інша справа. Доведеться зустрітися з цим твоїм Оггі. … Ти занадто напружена, Єва. У тебе нервова усмішка.

– Намагаюся уявити, як Ванда сприйме новини. Про моє минуле, про нас із тобою.

– О, за це можеш не хвилюватися. Довірся мені. Мама оцінить іронію долі, вона в цьому спец.

   Офіс рекламної компанії знаходився в найбільшому бізнес центрі на дев’ятнадцятому поверсі. Еджей Тарік колишній гонщик, який знявся в декількох досить відомих кінострічках був занадто пізнаваний, тому коли він з’явився в офісі своєї матері – одразу привернув до себе увагу. Залишивши його розбиратися з цим радісним ажіотажем, тому що кожен раптом захотів з ним привітатися і запитати як справи, Єва кинулася на пошуки Ванди і не знайшовши її в кабінеті, відчинила двері демонстраційного залу.

… І першим вона чомусь побачила саме ЙОГО!

Адам і його помічники щось обговорювали з командою, яка працювала над проектом. З усіх цих людей Єва вирвала поглядом лише його профіль, відчуваючи, як вона холоне від того, що всередині все перевертається і стискається в темний вузол. Щоб уникнути його погляду, перед тим як Адам повернув голову, Єва швидко зачинила двері. Але її вже встиг помітити Мілтон, який тепер там віддувався замість неї.

– Єва! – голосно крикнув Мілтон, кинувшись до дверей. З вистрибуючим серцем, Єва стояла підпираючи стіну, бліда, як полотно. – Єва, зараз твоя  присутність вкрай необхідна, – вискочив Мілтон. – Вони однозначно беруть наш проект, і ми майже розкрутили їх на підписання ще як мінімум двох контрактів. Я знаю, ти зможеш підібрати слова, щоб дотиснути їх.

– Відвали, – все що вона змогла видавити, закриваючи очі.

– Та ти просто зобов’язана це зробити! – не розуміючи, обурився Мілтон, намагаючись схопити її за руку.

– Залиш її в спокої! – пролунав приглушений, але дуже злий голос Еджея, і Єва відразу відкрила очі, шукаючи в його присутності свій порятунок.

– Він … Адам … чомусь все ще там, – прошепотіла вона, тремтячими губами.

– Іди! – ще раз гаркнув Еджей на оторопілого Мілтона, якому більше нічого не залишалося, як повернутися до переговорів. – Мила, – Еджей обійняв її, – Тебе трясе.

– Мені … хочеться увірватися туди … схопити його за горло … і душити, – пробурмотіла Єва. – Я ненавиджу його … він …

– Тихіше, давай підемо звідси, почекаємо Ванду в іншому місці, – ледве відірвавши її від стіни, Еджей потягнув дівчину до кабінету, посадивши її в крісло мало не силою, впавши поруч з нею, витираючи при цьому зі свого обличчя холодний піт.

– Я розумію, що тобі важко взяти себе в руки, але ти повинна постаратися. В такому питанні важлива твереза голова.

– Я не можу! У нього моя дитина! Моєму синові майже чотири роки. Що Пірс сказав йому, коли той запитав, де його мама? Як це чудовисько пояснило моєму хлопчику? Чому він не вніс заставу, адже він міг витягнути мене з в’язниці!? Чому в ньому немає нічого людського? – на Єву було шкода  дивитися, і Еджей ще сильніше утвердився в своєму рішенні боротися разом  з нею або заради неї.

Увійшовши до свого кабінету і побачивши, як її син, спираючись на спинку стільця, ніжно гладить Єву по волоссю, Ванда стиснула тремтячі від обурення губи :

– Або поясніть, що тут таке відбувається, або вимітайтеся обидва!

– Вся справа в Адамі Пірсі, мама. Він не дозволяє Єві бачитися з їхнім спільним сином. Ось вже три з гаком роки вона не спілкувалася з хлопчиком, – стримано вимовляючи кожне слово, Еджей уважно стежив за реакцією матері, підбираючи своїм коротким викладом ключики до серця непохитною Ванди Брук. – Користуючись своїм впливом Пірс позбавив Єву батьківських прав і отримав повне опікунство, а вона отримала судову заборону на наближення. Це і зводить з розуму нашу Єву. Вона навіть влаштувалася на роботу за підробленими документами. Потрібно, до речі, це терміново виправити, поки Пірс не докопався, інакше він буде тільки радий заховати її за ґрати.

– Є ще одна заборона, – подала голос Єва, не піднімаючи голови, – На поширення інформації про Адама Пірса.

– Так, але я знаю всі подробиці, – одразу підтримав її Еджей. – І я хочу допомогти Єві, тому що вірю їй. Є ще одна новина, – не даючи матері схаменутися, заявив Еджей, – Ми вирішили жити разом в моїй квартирі на Айленді. Пробач, що не брав слухавки, я відключив її, коли вирішив залишитися у Єви на ніч.

– Все одно забирайтеся, – дещо спокійніше кинула Ванда, здивовано хитаючи головою. – Мені потрібно переварити цей шоковий ком. Завдяки вам у мене розколюється голова.

– Повечеряєш з нами? – Еджей посміхнувся як ні в чому не бувало.

– Швидше за все, так, – відтаючи від посмішки сина, кивнула Ванда.

– Тоді до вечора.

На виході Єва озирнулася, намагаючись зловити погляд жінки, до якої вона вже встигла перейнятися величезною повагою. Ванда все ще залишалася стривоженою, але ненависті в її погляді Єва до свого полегшення не помітила.

Квартира Еджея дійсно знаходилася недалеко від центральної  частини міста, і дорога не зайняла багато часу, вони навіть толком не встигли перекинуться парою слів, як таксі знову зупинилося.

– А знаєш, … тут класно! – озирнувшись, заявила Єва, після того, як добрих двадцять хвилин оглядала його домівку. Нарешті вона слабо посміхнулася. – Нічого собі халупа. Мне подобається цей інтер’єр, мінімум перегородок, високі стелі. О так, тепер я розумію – це мій стиль, і ти хлопець не дарма сподобався мені з першого погляду! – щосили, вона намагалася думати про що завгодно, аби тільки не битися з думками про Адама.

– Так, тут є де розгулятися, – видихнув Еджей, задоволений її оцінкою. – Свого часу я вклав сюди душу і був закоханий в це місце. Величезні вікна, нестандартні аксесуари, функціональні меблі. Але я не знаю, чи буду тепер відчувати себе тут як вдома.

Єва перевела на нього свій нерозуміючий погляд і Еджей пояснив:

– Мене трохи напружує, що ти любиш командувати, і я боюся, що ці стіни скоро здригнутися від наших сварок. Тому що, як ти зрозуміла – я не люблю підкорятися. Ну, хіба що коли ми валяємося голими на ліжку.

– Тоді … я буду ходити по квартирі голою і командувати, – знизала вона плечима, засміявшись. – І спонукання сваритися зі мною у тебе одразу  відпадуть.

– Чудово. Здається, мене тільки що остаточно взяли у полон. … Це добре, що ти заспокоїлася, – залишивши жартівливий тон, Еджей торкнувся її обличчя.

– Не хочеш відпочити? – похитала вона головою. Єва навмисно уникала теми зустрічі в офісі. – Давай подивимося, де у тебе ліжко!

Велике ліжко знайшлося дуже швидко. Єва вже на ходу стала стягувати з себе спідницю, блузу, білизну, озирнувшись до Еджея. Їй відверто подобався цей хлопець – його оксамитові перські очі, темне кучеряве волосся, вперте  підборіддя, характер, його м’якість та одночасно твердість, його шляхетність.

Тільки в цьому випадку, він був не проти – коли вона сама знімала з нього одяг.

– Так, я страшенно втомився, – пробурмотів Еджей, знемагаючи від бажання, яке вже туманило розум.

Займатися коханням після страшної аварії і декількох клінічних смертей – для нього було тепер чимось на межі неймовірного, дивом, особливо коли поруч з ним виявилася така гнучка та щедра на ласку дівчина. М’яко потягнувши його на себе, падаючи на ліжко, Єва змусила його впасти зверху, одразу  вигинаючись так, що йому не склало труднощів увійти в неї. Рухалася Єва сама, тому йому не доводилося докладати великих зусиль, отримуючи при цьому величезне задоволення, і поки  що стіни лофту  «здригалися» від інших звуків.

… Виснажений, але щасливий, розслабившись, Еджей мирно заснув, а Єва, з її новопридбаним почуттям внутрішньої зібраності «в очікуванні стрибка», набрала Оггі, назвавши йому нову адресу, домовившись з ним про переїзд на завтрашній день. Потім вона подзвонила до ресторану, замовивши їжу на вечерю, обравши меню на свій розсуд, ставши чекати приходу Ванди.

Так що прокинувшись, Еджей вже виявив господарюючу біля столу Єву і свою матір, яка сиділа в гостьовій зоні з готовим коктейлем в руках.

– Ти якраз до вечері, милий, – тепло посміхнулася йому Єва. – Виглядаєш відпочилим.

– Так, секс вочевидь краще лікувального масажу та тренажерів, – ні краплі не соромлячись матері, кинув Еджей, сідаючи за стіл. – А ти що скажеш, мамо? Надто вже це спонтанно, по-твоєму?

– Навпаки, ваш любовний роман мене дуже навіть влаштовує, ця дівчина раптом вклала в тебе рішучість та спрагу до життя. Ви дорослі люди, вам самим вирішувати коли з’їжджатися. Хочу поговорити про інше, – Ванда обвела їх обох проникливим поглядом, яким вміють дивитися лише стурбовані матері. – Адам Пірс.

– Може, не будемо псувати апетит перед їжею? – обурився Еджей. – Я страшенно по-звірячому голодний. Чим ти мене ще порадуєш, зірочко?- перевів він очі на дівчину .

– Італійська кухня. Лазанья, флорентійський біфштекс, оссобуко, морозиво з тірамісу і лімончелло. Те, що вам обов’язково сподобається, – засяяла Єва.

– Вона просто скарб, – пробурмотів Еджей.

– Скарб, який Адам Пірс зібрався закопати, – продовжила Ванда, незважаючи на невдоволений погляд сина. – Пірс не встиг побачити Єву, я це точно знаю,але він чомусь відразу здогадався про кого йдеться, як тільки Мілтон вискочив за двері, вигукуючи її ім’я. Ніби на світі існує всього лише одна жінка з таким ім’ям. … Гаразд, давайте поїмо.

– У-у-у, смакота! Треба буде коли-небудь заскочити в цей ресторанчик, – не перестаючи жувати, промовив Еджей.

– Прощай фігура, але за такий десерт я можу відкусити вухо, – додала Єва.

І вона і Еджей щосили намагалися зберегти невимушений вигляд, щоб хоча б ненадовго відігнати від себе неприємні думки і розмову, яка вочевидь напрошувалася.

Але все неминуче рано чи пізно наздоганяє свою мету. Відтягувати було вже просто нікуди:

– І з чого ти взяла, що він відразу здогадався? – Еджей глянув на матір, вже внутрішньо готовий до цієї бесіди.

– Розумієте … його обличчя … яке не виражає абсолютно ніяких емоцій –  раптом змінилося, – пояснила Ванда, – «Єва» прошепотів він одними губами, піднявши на мене страшний важкий погляд. Взагалі то, скажу я вам, в присутності Адама Пірса моторошно холодно, болить спина, тому що ці крижані очі змушують мимоволі сутулитися і хочеться солодкого, щоб хоч якось вгамувати безпричинні страхи. Він описав мені Єву до найменших подробиць і сказав, що якщо це та Єва про яку мова, то він категорично проти, щоб вона працювала над рекламними проектами товарів його компаній. І натякнув мені, що був би радий, якби найближчим часом мені вдалося позбутися від тебе, Єва, бо ти нібито шахрайка та інтригантка, і що вірити тобі остання справа.

– Він просто ще не знає, що ми з Євою тепер разом, і що вона про все мені розповіла. Як думаєш, Пірс може стежити за тобою? – Еджей зустрівся очима з Євою.

– Можливо, – невизначено знизала вона плечима . – Від нього можна очікувати що завгодно.

І в цей момент, по якомусь містичному збігу, раптом задзвонив її телефон, висвятив невідомий номер. Наполегливо. Знову і знову. Дратуючи різким рінгтоном.

Вибачте, Єва все ж таки підняла слухавку.

– Скільки ти хочеш, щоб назавжди забратися з мого життя? – вона б впізнала цей голос навіть через сотню років. Не розгубившись, Єва включила гучний зв’язок, одразу присвячуючи Еджея та Ванду.

– А мене і немає в твоєму житті, Адам, і ніколи не було. Чи не простіше було підкупити одну з ув’язнених, щоб ще в тюрмі мене прибрали вже раз і назавжди?

– Приберіг цей сценарій на крайній випадок. Я готовий заплатити, щоб ти забралася за межі штату, але буде краще, якщо тебе занесе за океан. Так скільки? – кожне його слово вимовлялося жорстким холодним тоном. І Єва згадала, що точно такий же тон був у обвинувальної промови прокурора, немов вона була написана зі слів Адама.

– У мого сина немає ціни, Пірс. Я не збираюся торгуватися з тобою або залишати місто. Мені навіть подобається, що ти боїшся мене.

– Ти програєш будь-який суд, Єво. Дивись на речі в ракурсі реальності. Тобі зі мною не перетягатися. А якщо відкриєш рота та виллєш бруд – ти змусиш  мене вчинити жорсткіше, – процідив Адам. – Ти в курсі моїх можливостей.

– Ти не ризикнеш, – з викликом кинула Єва, рипнувши зубами, бажаючи додати більше, ледве стримавшись. Досвід вулиці і роки в тюрмі підказували, що кожне її слово потім можуть використовувати проти неї. – Я буду боротися за право бути його матір’ю, тому що це не я кинула його, це ти забрав у мене сина! – Єва першою поклала трубку.

– Нам потрібно діяти, – зауважив Еджей.

– Війна буде затяжною, – зітхнула Ванда, вимовляючи вголос те, що Єва боялася почути. – Наскільки мені вдалося дізнатися про Адама Пірса, здаватися він не любить, і що гірше – не вміє. Мабуть, він один з найскладніших типів, з якими мені доводилося стикатися. Тобі доведеться запастися колосальною витримкою, дівчинка моя. Але спираючись на мій досвід, можу додати, що у таких неприступних на вигляд особистостей – завжди є слабке місце. Вони тому й чіпляють панцир, щоб заховати вразливу частину. Знайди його ахіллесову п’яту. … Значить, після вихідних я чекаю на тебе в офісі?

– Примчуся з радістю, – кивнула Єва. – У мене є деякі думки.

Наступного ранку Еджей знову прокинувся один, з гірким розчаруванням не знайшовши її поруч. Голос Єви доносився з кухні. Яке ж було його здивування, коли він побачив Єву в компанії величезного чорношкірого хлопця, мирно попиваючого каву.

– Мабуть жайворонки в обіймах сов не прокидаються, – коротко глянувши на Єву, Еджей вичікувально дивився на гостя.

– Еджею, це Оггі. Ти так солодко спав, і ти маєш рацію – мені легше вставати раніше.

– Адже головне, чувак, що засинає вона на твоєму плечі, – блиснувши золотим зубом, недбало подав голос Оггі. – Хочу прояснити те, чого я тут. Коротше так, якщо Єва змінила хату – це не означає, що ми кинемо доглядати за нею. Січеш? Видихни, сядь, попий чайку, друже. Тобі доведеться частенько стикатися зі мною чи моїми хлопцям. Але ми не чіпатимемо тебе, поки Єва нас про це не попросить.

– Ну, спасибі, – процідив Еджей, роздратовано штовхнувши табурета. Його обурила хамська поведінка Оггі і  господарський вид, з яким той розсівся на його кухні.

– Оггі, та ти поставив особистий рекорд! – зате Єва сприймала товариство старого приятеля занадто невимушено. – Жодного матюка. Хочеш справити на Еджея гарне враження? Але навіть це тобі не допомогло. … Джей, – Єва обійняла Еджея за плечі, поцілувавши його в зімкнуті губи. – Ці грубі бандитські пики завжди так себе поводять. У них так виглядає занепокоєння. Оггі не хотів тебе образити.

– Поки ти не даси їм команду, – хмикнув Еджей. – Така компанія, ти вже вибач, Оггі, нічого особистого, дасть Адаму Пірсу в руки зайві козирі, коли прийде час відновлювати материнські права. Адже Пірс може надати суду докази, що мати його дитини пов’язана з бандитським угрупуванням. Покаже фото, знайде свідків. Тобі тепер теж доведеться озиратися на свою репутацію, Єво.

– Про що він говорить? – обурився Оггі, недобре звівши брови.

– Я потім подзвоню. Спасибі Огз, але зараз я думаю тобі краще залишити нас самих.

М’яко спровадивши Оггі, Єва повернулася, з серйозним виглядом подивившись на Еджея.

– Можливо, ти маєш рацію. Але саме через них Адам стримується, передбачаючи наслідки . … Підемо сьогодні погуляємо? Хочу поділитися з тобою своїми ідеями.

– А-а-а … гуляка з мене ще той. Не думаю, що готовий до багатолюдних  місць і довгих дистанцій, – скривився Еджей.

– Ніякого натовпу. Я знаю один затишний парк, де можна абсолютно спокійно насолоджуватися свіжим повітрям і базікати. А потім ми поїдемо лопати шкідливі солодощі. І очманілі, напитані ароматом шоколаду та  кокосу, щасливі, ми повернемося додому! – її посмішка та її сяючі очі не залишали йому жодного шансу.

– Ну, що ж, звучить заманливо. Я весь у передчутті, підкорений і майже що безхребетний, – в голос Еджея знову вклинилася гірка іронія.

  День видався по жовтневому прохолодним, але сонячним. І кожен позолочений осінню листочок відбивав від себе частинку сонячного світла, здригаючись на вітру, ніби хвилюючись перед майбутньою грандіозною подією. Наступний порив – і вітер підхоплював опадаюче листя, кружляючи його в останньому вальсі, опускаючи вниз, на таку ж купу віджилих частинок літа. Взявшись за руки, вони не поспішаючи крокували по алеї, з видом непідробної закоханої парочки.

– Тут чудово, еге ж? – набравши повні легені повітря, Єва заплющила очі.

– І навіть є вільні лавочки, – посміхнувся Еджей, насолоджуючись не природою, а виглядом дівчини, що йде поруч із ним. – Мабуть, тепер я готовий вислухати твої ідеї.

– Дуже добре. … До «Ідріс» звернувся клієнт, Нікола Тарріно. У нього невелика фірма, тільки-тільки відкрилася парочка магазинчиків: італійська сантехніка, кахель, покриття для підлоги, меблі теж з Італії. Нехай і маленький,  не форматний, але він конкурент Адаму Пірсу з його гігантськими торговими центрами. Я хочу допомогти розкрутитися цьому симпатичному італійцю, до речі, зразковому сім’янину, – додала Єва, помітивши криву посмішку Еджея. – Я вже придумала сценарій. Це буде міні-серіал. Головні герої – ти і я. Кожен ролик буде спрямований на певний товар, але реклама буде подана в романтичному оформленні. Так ми увійдемо в кожен будинок, завдяки твоїй участі – реклама і моє обличчя стануть  незабутніми і впізнаваними. Ти ж казав, що щоб перемогти Пірса потрібно стати відомим. Ось я і дію. Залишилося знайти хорошого режисера і оператора, тому що в нашому рекламному агентстві професіонали трохи іншого рівня. Так як?

– Тобто, ти вже вирішила, що я погоджуся брати участь? – голос Еджея став натягнутим, і він незграбно присів на першу-ліпшу лавку.

– Джей, я навіть знаю, які ти приведеш аргументи, – Єва присіла навпочіпки напроти нього, взявши його за руки. – Але ти вмієш працювати перед камерою, ти офігенно харизматичний, і тільки з тобою я зможу передати відповідний настрій. Я не актриса, втілюватися мені дуже важко, глядачі мене розкусять і плюнуть на всі товари Тарріно одним махом. Мені потрібно щоб ти був в цьому ролику, тому що тільки тоді в моїх очах відіб’ється закоханість…. Уяви, порожня квартира після ремонту, на підлозі розкидані пелюстки троянд, всюди запалені маленькі свічки, ти сидиш і чекаєш мене на паркеті, ключова рекламна фраза і наші усмішки, все! У нас вийде. І це здорово розлютить Пірса.

– Так, креативщик в тобі зловив свій зоряний час, – хмикнув, Еджей зітхнувши. – Добре. Можна спробувати. До речі, я навіть знаю класного режисера.

– Ти чудо, Джею! – зойкнула Єва, кинувшись йому на шию.

– Але унітази я рекламувати не буду, нехай навіть вони і з Італії.

***

Перший змонтований ролик вийшов на телебачення через два тижні. Виявилося, Єва мала рацію – участь Еджея Таріка, привернула до реклами чималий інтерес.

Горезвісний Адам Пірс так само удостоїв цей ролик своєю пильною увагою. За великим рахунком не через колишнього гонщика і вже, звичайно, не через покриття для підлоги, а виключно через Єву. Він переглянув його кілька разів, скрупульозно відзначаючи про себе кожну дрібницю. У вираженні її обличчя, голосі, найменшому русі. Двоякість ситуації, що склалася рвала його свідомість на шматки, тим самим приводячи Адама до сказу. Він рідко дозволяв собі згадувати, що значила для нього ця дівчина, і в чому насправді криється їхній зв’язок. Звичайно ж був ще й син, але в даному випадку, дивлячись на Єву, Адам думав виключно про себе. З одного боку він, можливо, хотів би опинитися на місці цього кульгавого хлопця, а з іншого боку, більш вимоглива частина його суті, наполягала позбутися цієї проблеми раз і назавжди.

«Звичайна на вигляд дівчина, досить мила, як раз саме такий тип викликає найбільший відсоток симпатії. Тримаючи в руках пакети з продуктами, входить до квартири, в якій панує напівтемрява. Її інтригують маленькі свічки розставлені вздовж стіни і підлога всипана червоними пелюстками троянд. Вона опускає пакети і йде по «сліду». Розкривши двері в одну з кімнат – вона бачить хлопця, який сидить там на підлозі, і її обличчя одразу розквітає у щасливій усмішці, дійсно щирої та привабливої.

– Ну, тимчасова відсутність меблів мене вже не так засмучує, – каже вона приємним голосом, сідаючи поруч з хлопцем, нагороджуючи його коротким поцілунком в губи.

– Адже це була твоя ідея постелити у всіх кімнатах паркет від «Тарріно», – відповідає він. Еджей Тарік ніяких особливих рухів тіла не робить, тому його травма не кидається в очі. – Сперечатися не буду – виглядає шалено. Та й кажуть, спати  на ідеально рівній твердій підлозі набагато корисніше, – чарівно посміхається Еджей, добре відрепетируваною акторської посмішкою.

– Зате буде привід завітати до «Тарріно» за ліжком! – невимушено знизує плечима дівчина»

Реклама викликала безліч критики, були і позитивні відгуки, але в основному вона викликала жваве обговорення на форумах. Єхидні недоброзичливці насміхалися з нового амплуа колишнього гонщика і актора, який зазіхнув на роль в рекламі, багатьох також цікавило питання – чи правдиві відносини між цією парочкою або це всього лише сценарій з симпатичними обличчями.

Але що можна сказати абсолютно точно – справи у «Тарріно» пішли вгору.

Другий ролик не змусив себе довго чекати. І знову це була майже короткометражна серія з уже відомими закоханими.

«Та ж квартира. На вході, спершись об одвірок, її зустрічає Еджей загадково посміхаючись:

– А у мене для тебе сюрприз!

– Невже ти купив ліжко? – дівчина виглядає здивованою. На ній прості джинси, черевики, стильна куртка і гарний шарф, який Еджей починає дбайливо розмотувати з її шиї. – Але ж ми домовлялися обрати разом! – м’яко висловлює вона своє обурення.

– Не вгадала. Знайди скарб! – вираз обличчя Еджея інтригує. Дівчина досліджує квартиру, поки не добирається до ванної кімнати, де її власне і чекає сюрприз. Шикарна білосніжна ванна, не менше вишуканий кахель на стінах та на підлозі, зі смаком підібрані рушники та ванні приналежності.

– Супер, – вражено промовляє дівчина. – Звичайно ж «Тарріно», – потім повернувшись до Еджея, переміщення якого ніколи не потрапляє до кадру. Дивлячись на нього, Єва хитро примружується. – А ось цікаво, ти коли-небудь ночував у ванній?

– Все буває в перший раз, – розводить він руками. – Та цур я на килимку, все ж таки термопідлога!»

З приводу другого ролика в соціальних мережах вже стали гуляти жарти, що пора скидатися на ліжко для нещасних або хоча б на надувний матрац. Успішні продажі «Тарріно» абсолютно ніяк не позначилися на доходах Адама Пірса, єдина незручність у нього викликало постійне миготіння обличчя Єви на екранах телевізора і на рекламних бордах. Це моторошно дратувало одного з найбагатших людей Бостона, але з іншого боку, думки про неї стали приносити йому якесь витончене задоволення.

Єву почали впізнавати на вулицях і в магазинах. Посміхалися, махали ручкою, деякі навіть кричали услід – «дівчина без ліжка».

– Ось мене і наздогнала сумнівна популярність, – пробурмотіла Єва, скидаючи взуття. – Як же добре вдома, коли всі меблі на місці. Потрібно якнайшвидше дозняти ролик про покупку ліжка, поки у мене не розвинувся зоряний комплекс.

– Ліжко … це вже щось інтимне, – Еджей відклав убік свій лептоп , чекаючи, коли вона підійде ближче, щоб поцілувати його. – Занадто очевидне свідчення, що ми купуємо його не тільки для сну. Хіба за еротичну рекламу не потрібно підняти ціну? Нікола Тарріно либонь, не натішиться твоєму підходу до роботи?

– Схоже на те. Сьогодні він надіслав мені в офіс величезну корзину з квітами. А ще від невідомого шанувальника мені доставили лялькове ліжечко. Тобі смішно? – не витримавши, Єва теж посміхнулася. – Що ти там дивився?

– Мене запрошують на щорічну кінопремію. Номінується один мій друг Еверет Дункан, на кращу чоловічу роль другого плану. Хотів ось запропонувати тобі поїхати зі мною в Лос-Анджелес! – підморгнув їй Еджей, викликавши своєю пропозицією просто бурю захоплення.

– Ось це так! Голівуд! Я побачу цілу юрбу зірок! – з нестримною радістю вигукнула Єва. – Ох, пробач мені, я веду себе як дурепа. Але я навіть уявити себе не могла серед цього товариства! Це ж фантастика!

– У більшості випадків, це такі ж люди, як і всі навколо, зі своїми проблемами, бідами і радощами. Просто деякі з них страждають манією величі і параноєю. Але до таких персон краще відноситися як до пацієнтів реабілітаційного центру. Запевняю, тобі там не все сподобається, боюся, я розвінчаю твій міф про фантастичну атмосферу Голівуду, зате можливо, ми зможемо ще раз засвітитися на телебаченні. Я пропоную тобі цю поїздку не тому що горю бажанням потрапити на цей пафосний захід, а для того, щоб зайвий раз послабити захист Адама Пірса. Чим більше ми будемо привертати до себе уваги – тим менш помітнішим буде він. Ну що, ти згодна?

– Звичайно! Це ж як отримати бажаний квиток до Діснейленду! Я, до речі, там жодного разу не була.

– Бути того не може! – здивувався Еджей, пізно схаменувшись. – Гаразд, у нас ще все попереду, – додав він, дивлячись на насуплену дівчину.

До такої уваги фанатичного натовпу Єва поставилася із жахом. Люди, істерично волаючі побачивши зірок, насідати на них випрошуючи автографи, спалахи фотоапаратів, журналісти, камери, смикання акторів з фальшивими посмішками, охоронці, які відтирати всіх від мега зірок, блиск і метушня. Це було точно не її середовище, але Єва стоїчно терпіла, і якби не підбадьорююча  посмішка Еджея, вона б з великим задоволенням втекла на пляж. Коли Еджей обмовився, що можливо вони потраплять на телебачення, він не уточнив, що він майже домовився про інтерв’ю, яке пообіцяв дати одній своїй знайомій журналістці з Першого Національного, і навіть обговорив по телефону список питань.

Це для Єви, яку раптом оточила  знімальна група, виявилося великою несподіванкою, а ось Еджей вже був готовий дати своє перше після краху своєї кар’єри інтерв’ю.

– Ні про що не хвилюйся, – прошепотів він обіймаючи її і посміхаючись на камеру, – Відповідай коротко. Питання до тебе будуть простими. Поводься природно і розкуто. Переважно говорити буду я.

Єва навіть нічого не встигла відповісти, як йому вже поставили перше питання.

Спочатку Еджей поділився своїми відчуттями з приводу пануючої навколо атмосфери, потім розповів про свої плани, стримано відповів на кілька запитань про здоров’я. І коли мова нарешті зайшла про його особисте життя, вся увага одразу переключилася на дівчину поруч із ним.

– Еджею, напевно, твої прихильниці бажають знати хто ця дівчина, що з’явилася з тобою спочатку у рекламі, а тепер ось ще й тут? Ви пара, друзі, колеги?

– Гаразд, розкрию секрет, – Еджей тримався просто прекрасно, як риба в воді, чого не можна було сказати про саму Єву. – Ми не просто пара, ми живемо разом, і у нас вдома точно є ліжко, смію вас запевнити. Дозвольте представити – Єва Мартін, моя фея, яка подарувала мені крила. І тростина мені потрібна тільки для того, щоб триматися за цю землю, тому що від любові до неї мене іноді підкидає вгору.

– Єва, як вам в Лос-Анджелесі? Ви бували раніше в Каліфорнії? – звернулася до неї усміхнена журналістка, причому посміхався у неї тільки її великий рот.

– Лос-Анджелес для мене це величезний калейдоскоп, який занадто швидко  обертається, – відповіла Єва. Всі односкладові захоплені відповіді такі як « О, просто чудово! Я так рада опинитися тут! » випарувалися з її голови. – Мені ще ніколи не доводилося бувати в штаті, де чай п’ють тільки з льодом. Але порівняння з Бостоном досить колоритне.

– Як же ви все ж таки познайомилися з Еджеєм? Це була доля?

– Я не вірю в долю, – мимоволі насупилася Єва, і камера взяла її крупним планом. – Тому що якщо вона існує, у мене до цієї стерви дуже багато претензій. А Еджея я взяла змором. І це тільки моя заслуга, а не якоїсь там долі.

– Вау, наполегливість у Лос-Анджелесі вітається як ніде, а так само амбітність і самовпевненість. Чи є у вас в планах так само взяти змором і Голівуд?

– Ні, що ви! – Єва розсміялася абсолютно щиро, демонструючи свій чарівний сміх всім телеглядачам, в числі яких був і невпинно відстежуючий її життя – Адам Пірс. – Яке безглузде питання! Голівуд – це не моя стежина до щастя.

– Чи доречно буде поцікавитися в чому ж воно? – поцікавилася журналістка, явно натякаючи на Еджея, який стояв поруч.

– Я, напевно, скажу абсолютно прозаїчну і банальну річ, – пробурмотіла Єва. – Але моє щастя не в популярності, і не в солідному рахунку у банку, і навіть не в класному хлопці в моєму ліжку. Моє щастя полягає в материнстві, в сім’ї …

– Тоді побажаю вам обом, щоб ваші мрії здійснювалися!

І інтерв’ю на цьому нарешті закінчилося. Чарівна посмішка журналістки вимкнулася як одним помахом разом з камерою, зайвий раз викриваючи, що весь цей пафос, відомі особи, шикарні вбрання і нагороди – просто постановка.

– Розумниця, ти добре трималася, – промовив Еджей. – Все пройшло вдало.

– Ти просто не уявляєш, як би дорого я заплатила за побачення зі своїм сином, – прошепотіла Єва, тремтячими губами. – Давай повернемося. Насправді це жахливе місто, не дивно, що кожен другий тут страждає нервовими розладами.

– А як же нічний Лос-Анджелес і запрошення на грандіозну вечірку? Там будуть зірки. Ти ж хотіла сфоткатися з Татумом? – зауважив Еджей, даючи зрозуміти своїй дівчині, що для хвилинної слабкості момент не підходящий. – Єва, тут публічна поява на вечірках це зовсім не розваги – це інвестиції в майбутню кар’єру, тому люди там будуть не останні, і мигтіння разом з ними на обкладинках журналів – ще один випад проти Пірса.

– Гаразд. Ти маєш рацію. Не знаю, щоб я робила без тебе.

До цього Єва навіть уявити собі не могла, що можна так втомитися від вечірки, в порівнянні з якою, п’ятнадцяти годинний робочий день – невигадлива прогулянка. У минулому, вечірки , які вона відвідувала зі своїм колишнім чоловіком Еріком були більше схожі на розгульне пияцтво, наповнене хвастощами, плітками, дурощами і сміхом молоді, що обкурилася. 

Тут було зовсім інше – в усьому простежувався свій розрахунок, у вбранні, в словах, в усмішках, навіть в дотиках. Це дійсно була не та атмосфера, де люди, нехай навіть і досить відомі, могли розслабитися. Ні, бажаючі слави, продовжували працювати, працюючи на свій імідж, на своїх продюсерів заради майбутніх гонорарів. Для пересічної людини подібна вечірка була схожа на якусь психоделічну головоломку. Еджей під руку з неї підходив до якихось знайомих, представляв її, після їх підводили до деяких іменитих  зірок, з якими вони швидко фотографувалися, поступаючись місцем іншим, і при всьому цьому доводилося ходити з вічно натягнутою посмішкою і з почуттям, зовсім зайвої людини. До кінця вечірки у Єви неможливо  розколювалася голова, в якій миготіли обличчя і обривки фраз, які там перемішалися, а на Еджея, який з неймовірним героїзмом витримав все це на ногах, їй було боляче дивитися. Хотілося скинути туфлі, сісти в куток і розплакатися. Чого вона звичайно собі дозволити не могла, зібравши останні сили для поїздки до аеропорту.

Наступного дня, вони вже дивилися повтор свого інтерв’ю по телевізору, зручно вмостившись в обіймах один одного, на дивані в квартирі Еджея.

– Це тобі не формат меблевого, будь-кому помітно, що я не в своїй тарілці, – прокоментувала Єва, критично оцінюючи себе зі сторони. – А ось ти зіграв непогано. Навіть я вірю, дивлячись на тебе, що ти в мене закоханий.

– Треба ж, а я думав, що ти здогадувалася про це ще до того, як я оголосив це на всю країну. Слова ж не головне. Ти розумієш? – Еджей схвильовано насупився. – Я занадто багато вимовляв їх у своєму житті і не тим кому треба. Тепер я вважаю, що людину треба оцінювати по його відношенню до тебе і до оточуючих. Почуття і характер обов’язково проявляються у вчинках.

Єва збиралася йому відповісти, але дзвінок телефону збив її з думки.

– Напевно, це твоя мати, вона повинна була сьогодні передзвонити.

Але взявши до рук слухавку, Єва завмерла.

– Що, Єва?   

– Це не Ванда. Це Адам Пірс, – видихнула вона, як завжди холодіючи при згадці цього імені.

– Ні, не бери слухавки! – Еджей вихопив у неї телефон. – Ця сволота відчуває, що ґрунт під його ногами стає вже не таким стійким. Нехай помучиться. Знімемо останній ролик для «Тарріно» і почнемо думати яку завширшки копати яму для Адама Пірса. Але ні в якому разі не йди з ним на контакт! Зрозуміла?

– Не варто недооцінювати Пірса, Джею. Ти й гадки не маєш, що це за людина. Він небезпечний. На вигляд він занадто пещений і бездоганний, але його минуле покрито мороком. Його бояться власні родичі, не кажучи вже про чужих. Я переживаю, щоб ця сутичка не стала кривавою. У японців є прислів’я: «Якщо не можеш перемогти ворога – стань йому другом». Мене не полишає думка, що з ним потрібно домовлятися, а не воювати.

– Я з тобою не згоден. Сила визнає тільки силу! Йому потрібно щось протиставити. Він повинен зважати на тебе, Єво! – твердо заявив Еджей, стоячи на своєму.

    Третій ролик, покупку ліжка в «Тарріно», зняли з передчуттям Різдва.

«Єва, сидячи на підлозі, на вже відомому всім паркеті, біля прикрашеної ялинки, переглядає каталог двоспальних ліжок.

– «Королева Вікторія», «Перина Олімпу», – читає вона вголос. – Яку ж обрати, милий? – поглядом вона шукає підтримки у Еджея. – Тут у кожного ліжка своя кличка.

– Спробуємо ткнути пальцем з закритими очима. В якості будь-якого з цих ліжок я навіть не сумніваюся, – впевнено забираючи у неї каталог, заявляє Еджей. – Подивимося, яке з них оселиться у нашій спальні. «Розкіш»! Що ж, по-моєму, назва якраз відповідає! – променисто посміхнувся Еджей, після імпровізованого вибору навмання.

Їм вдалося створити такий настрій, що приїзду ліжка очікували не тільки герої реклами, але вже і все інше населення Бостону.

Усміхнені вантажники у різдвяних ковпаках, більше схожі на помічників Санти, занесли та встановили їхню покупку. Єва чекає цього моменту з трепетом, а потім стрибає з розгону на ортопедичний матрац ліжка «Розкіш» від «Тарріно», і повна блаженства посмішка на її обличчі.

– Тепер у мене є все! – щасливо тягне вона, заплющуючи очі.

– Перший раз ревную тебе до меблів, – іронічно вимовляє Еджей, який стоїть притулившись до стіни, немов чекаючи на запрошення».

 – А що, непогане ліжко, між іншим, – кинула Єва Еджею, коли режисер нарешті дав сигнал, про останній знятий дубль. – Я тобі казала, що відмовилася від контракту з відомою маркою нижньої білизни? Вони хотіли собі рекламу в такому ж форматі. Ти, я і труси. Непогані б до речі були б у нас гонорари.

– Ні вже, це було б занадто, – розсміявся Еджей. – Це я тобі як колишній каскадер заявляю! Мереживний екстрим не мій формат.

_________________________

Дякую за увагу до моєї творчості!

Для продовження читання треба перейти за посиланням на Букнет 

З повагою, Лаванда Різ!