Ген альфи 2

– Ненавидиш мене? – Джон з викликом випнув підборіддя, видивляючись в очах альфи ознаки підступності.

– З чого мені тебе ненавидіти, хлопче? – недбало хмикнув Девід, глянувши на отримане повідомлення. Він хотів приховати своє роздратування і у нього це вийшло, альфа давно тримав свої емоції в узді, і молоді перевертні навіть гадки не мали, що ховається за цим попелястим загадковим поглядом ватажка. Надто вже знайомий був йому цей характер, який хлопець успадкував від проклятого бети.

– Тому що я схожий на батька!

– Ти дійсно на нього схожий і гонор у тебе батьківський. Рой зруйнував мою сім’ю, відняв у мене кохану жінку, переманив до себе мого сина і позбавив мене можливості радіти життю. Його я дійсно ненавидів всією душею, кожен довбаний день, всі ці тринадцять років. Але я не можу бачити в тобі ворога, і не хочу його в тобі шукати, Джонатане, з однієї простої причини – ти і її син теж. Тієї, яку я так і не зміг відпустити.

– Не вірю, що ти її досі кохаєш! – страждаючи підозрами, не здавався Джон. – Ти ж їй так і не помстився.

– А що ти знаєш про кохання, хлопчику? Що ти можеш розповісти мені про нього в свої двадцять років? – сповнений почуття власної гідності Девід піднявся на ноги, киваючи на двері. – Вона почне нервувати, нас занадто довго немає, цілих десять хвилин. Давай залишимо це дурне і безглузде з’ясування стосунків. У нас є проблема серйозніше. Ти зі мною згоден? – і не дочекавшись його відповіді, Девід попрямував до виходу.

Джесс дійсно нервувала, цей запах був сильнішим за інші, навіть шкарпетки Уеса не перебивали хвилювання його коханої жінки, яка тут же вчепилася в нього своїм зеленим поглядом, як тільки він вийшов з кабінету. 

Те, що зараз відбувалося, навіть для нього, досвідченого альфи, здавалося нереальним! Цей будинок знову наповнений перестуком сердець, кроками, шумом голосів. Його син повернувся під дах рідного дому, а та, яка тринадцять років тому розбила й розтерла в пил оскільки його серця – знову стане його дружиною. Таких історій альфа ще не чув, але ж в світі ліканів траплялося всяке. Його продовжує до неї невблаганно вабити, бо ці десять днів звичайно ж не заповнили довгу розлуку. І тепер він вже точно не збирається приховувати свої наміри та почуття. Девіду страшенно кортить до неї торкатися, і він не бачить причин стримуватися, тим більше, що він не переступає межу пристойності. Хоча Джесс, схоже, трохи ніяковіє, коли він у всіх на очах власницькі притягнув її до себе, повівши носом по її скроні та втягнувши в себе запах її волосся.

– Ти зможеш говорити, або тебе занадто зараз ковбасить? – у своїй улюбленій манері ятрить Уес. – Ми розуміємо, у вас  начебто другий медовий місяць і все таке інше, але ми тут бовтаємося в невідомості і вже перевелися на нервах.

– Ми це ти і Бастер? Бо решта, я дивлюся, досить спокійні, – продовжуючи обіймати Джесс, Девід поглянув спочатку на Сема, потім ковзнув поглядом по Кессі, Уесу та Джону. – Мені вдалося зв’язатися зі своїм чоловіком в Лондоні. Європейський союз альф розпався, перевертні перегризлись, чого і слід було очікувати. Декому не сподобалося, що Еверет знайшов носія для свого спадкоємця. З носіями зараз туго. Тому на зграю Еверета було скоєно напад. Нажаль Еверет мертвий, доля його сина Аарона невідома, схоже хлопчисько втік, а решта альф тепер самі по собі, кожен утримує свою територію.

– А що робити нам? – знизав плечима Сем, кинувши на батька короткий, похмурий і повний докору погляд. Він все ще йому не пробачив, і Девід не засуджував його за це, альфи взагалі рідко кому що пробачали, це було не в їхній природі.

– Вам з Джоном знову доведеться прийняти мене, як ватажка. Я знову одружуся на вашій матері, і вона згодна. Ми посилимо захист та зачаїмося на нашій території.

– Тобто боягузливо підіжмемо хвости, замість того щоб допомогти зграї Еверета відшукати Аарона! – схопився зі свого місця Джон, гнівно блиснувши очима.

– Я не знайомий з Еверетом, я не укладав з ним союз, і я не збираюся посилати до Європи своїх ліканів, тому що вони потрібні мені тут для захисту вашої сестри, – спокійно відповів Девід, тихенько рикнувши на останньому слові. – І заради спільної безпеки ми будемо триматися всі разом. …Побудувати тобі будиночок на дереві, Джоне? – не втримався Девід, підчепивши сина Роя. 

– Тоді я сам піду на пошуки Аарона! Ти мені не указ!

– Ні, Джоне. Нікуди ти не підеш, – сіпнулася в сторону сина Джесс. – Ти потрібен тут, твоє місце біля Сема та Кессі. Ми зробимо так, як сказав Девід.

– Ага, тобто тепер ми беззастережно підкоряємося Девіду, тому що наша мама знову закохана в свого колишнього чоловіка! – вилетівши за двері, Джон навмисне грюкнув ними якомога сильніше.

– Він просто ревнує, – подав голос Уес.

– Деякі речі не змінюються. Що в сім років, що в двадцять, Джонатан все одно незадоволений нашими відносинами, – куточки губ Девіда піднялися з легким смутком, коли він заглянув в повні тривоги зелені очі. – Хтось ще проти?

Сем і Кессі дружно похитали головою, а Уес, як зазвичай, залишався неупередженим.

– Коли це я був проти тебе, – хмикнув він. – Піду знайду цього бунтаря і трохи з ним побалакаю. Здається, я маю до цього хлопця ексклюзивний підхід.

– А я хочу переговорити з Семом віч-на-віч, – Девід владно розгорнув свої широкі плечі, пронизавши сина проникливим поглядом і молодий альфа з гідністю витримав цей погляд. Хоч би як він не був ображений, він все ж таки був сином свого батька.

– Тоді я покажу Кессі її кімнату і допоможу їй розкласти речі, – Джесс підбадьорливо посміхнулася Сему, який так красномовно грав жовнами і насупленому Девіду. Напруга в повітрі все ще вирувала, почуття збивали з пантелику і Джесс вже не знала на яку хрому козу сідати аби їм всім догодити. – А пізніше я поїду додому за іншими речами.

– Ні!!! – категорично гаркнув Девід. Дещо дійсно залишалося незмінним. – Твій дім тепер тут. Поки мої лікани не прочесали територію, я не впевнений, що залишати маєток безпечно. Зв’яжися з ким-небудь зі зграї Адама, нехай вони підвезуть ваші речі до кордону. Не сердься, Джесс. Пробач, але я трохи розучився проявляти чуйність, зараз моя основна турбота зберегти ваші життя. Сподіваюся, ти ж це розумієш? – попелясті очі альфи чіпко хапалися за кожну емоцію, які зараз ковзали по її обличчю, виглядаючи там підтримку і найголовніше ніжність, яку він сьогодні побачив в її очах.

Але Джесс і не збиралася з ним сперечатися. Це примирення відродило залишки їхнього тліючого почуття, тільки ось тепер її ставлення до нього з минулим не мало нічого спільного. Тоді в їхній шлюб впліталися почуття Роя, її любов роздвоювалася, в ній вирувало протистояння, пристрасть, відчай, вина, злість. Але зараз…. зараз Джесс зрозуміла, що якби вона втратила їх обох –  вона б нізащо вже не оговталася від втрати. Навіть любов до дітей не змогла б змусити її жити далі. Девід був їй потрібен навіть більше, ніж тоді. Любов немов омила душу зсередини і заштопала рани на серці, і тепер обшарпаними краями шрамів вона тягнулася до нього, до чоловіка, який завжди був їй близький, якого всі ці роки продовжувала любити друга половинка її змученого серця. 

Підійшовши до нього ближче, Джесс торкнулася його щоки, а потім провела подушечкою великого пальця по його губах, через що попелясті очі альфи миттєво спалахнули зсередини:

– Я розумію, Девіде. Ми з усім впораємося. І я на сто відсотків впевнена, що зараз тільки ти й зможеш нас захистити. Я не серджусь, це просто хвилювання. Поцілувати тебе або залишити це на потім? – посміхнувшись, вона розвіяла залишки його напруги.

– Пізніше я обов’язково тобі про це нагадаю, – розплився в усмішці Девід, торкнувшись її підборіддя.

– О, господи, ви такі дивні! – закотив очі Сем. – Тут світ котиться під три чорти, а ви ніби закохані підлітки. У вашому віці це вже непристойно.

– Марш в мій кабінет, бовдур недозрілий! Ти ж не хочеш сказати матері, що вона вже стара в свої сорок три роки? А я, між іншим, за мірками ліканів ще в повному розквіті сил, – бубонячи, Девід зник в кабінеті слідом за сином.

– А ти не розповідала, що він такий класний, – усміхнулася Кесседі, чухаючи за вухом Бастера, який тепер від неї не відставав, дивлячись на неї закоханими собачими очима.

– Підростеш трохи, і я розповім тобі цю заплутану історію.

Але коли Джесс увійшла до спальні від душі наговорившись з донькою, Девіду вже був там. Склавши руки на грудях, він задумливо дивився у вікно, рахуючи її кроки, поки вона не підійшла і не обвила його за талію, притулившись обличчям до його спини.

– Про що ви говорили з Семом?

– Нагадав йому правила підпорядкування в зграї. Адам як альфа зовсім нікудишній, він не навчив їх дисципліні.

– Ти ж знаєш, хто насправді керував зграєю Адама. … Рой … він ніколи ні до чого їх не примушував, даючи нашим хлопчикам повну свободу. Говорив, що, коли прийде час вони самі мусять визначатися, де добро, а де зло, – кожен раз згадуючи Роя вона важко зітхала, ковтаючи колючий клубок у горлі.

– Не зовсім вірний підхід, але не буду зараз про це сперечатися. Наслідки вашого виховання все одно доведеться виправляти мені. Вони перевертні, вони бійці, вони члени зграї, яка в хвилини небезпеки діє, як один організм. У грі хороший та поганий поліцейський я чомусь завжди граю роль злого.

– Суворий, але не злий. Повір, вони це знають. Просто характери і ці запальні юнацькі серця. Згадай себе на їхньому місці.

– Ще ти мені скажи, що я старий!

– Ну, судячи з того, що ти виробляєш зі мною в ліжку, у мене язик не повернеться таке сказати, – тихенько засміялася Джесс.

– Приму за комплімент, – Девід і не приховував, що йому приємно це чути, а ще приємніше чути її сміх, спогади про який все ще зберігали ці стіни. – Джесс, нашому синові теж потрібна буде носій гена. Впродовж останнього року моя довірена людина шукає підходящу кандидатуру, але поки все без пуття. Їх або ховають, або вони винищені.

– Тобто на долю ти не покладаєшся?

– Думаєш, варто? – повернувшись до неї обличчям, одним легким рухом Девід розстебнув блискавку на її сукні, оголивши плечі, потягнув вниз, поки сукня не впала до її струнких ніг. – Адже навряд чи йому попадеться така ж нестерпна дівчисько, як його мати. Другої такої ще не вигадали. Так що там щодо поцілунку?

… Але вже через кілька годин Джесс прокинулася від власного крику, кинувшись на шию Девіду, який миттєво схопився поряд з нею.

– Сон. Вони знову повернулися. Сни, як в юності. Віщі, – пробурмотіла вона, навіщось мацаючи свій живіт.

– Це просто нічне жахіття. Ти перехвилювалася. Це нормально, – Девід помацав її пульс, потім торкнувся мокрого від поту холодного чола і спробував укласти її знову.

– Ти не розумієш. Я знаю про що кажу. Ці сни інші. Мені страшно, Девіде.

– Поки я поруч, поки ми з тобою заодно, поки тобі в голову не стукнула чергова навіжена думка, тобі нема чого боятися, – притискаючи її до своїх грудей альфа прислухався. Ні, все нормально. Кессі крутиться в своєму ліжку, Бастер тихенько скулить уві сні, Сем сопе, сховавши обличчя в подушку. Уеса і Джона немає, але за них Девід теж був спокійний. Ось тільки Джесс продовжувала тремтіти.

– Міна все ще працює в лікарні?

– Так, куди їй ще подітися, вона член моєї зграї.

– Вона сильно на мене ображена?

– Як тобі сказати. …Хм, але Міна лікар, у неї вистачить мудрості поставитися до тебе з повагою навіть після того випадку з ножем. А навіщо ти питаєш? Ти погано себе почуваєш?

– Просто хочу дещо з’ясувати. … Не можу поки сказати.

– Що за манера наводити туман? Знову за старе? Ми разом, ти пам’ятаєш? Ти мене не мучиш, у нас любов, а значить …

– Мені наснилося, що я вагітна! – випалила Джесс.

– Та ну, мила, цього не може бути, – пирхнув Девід, розслабляючись. – Маячня! По-перше, я б відчув. А, по-друге, у нас більше не може бути спільної дитини. Кажу ж, що уві сні може всіляка нісенітниця привидітися, таке, що навіть іноді розповідати соромно. Спи вже, вигаднице.

Девід якраз роздавав вказівки своїм ліканам, що стояли на варті, охороняючи саме територію маєтку, коли позаду нього зупинилася Джесс в ніжно кремовій сукні до коліна, в білих туфлях човниках, перекинувши через плече такого ж кольору сумку. Чорне волосся заплетене в звичайну косу, а в зелених очах легка тривога, але цю тривогу зараз можна було помітити у всіх членів зграї. Джесс все ще була красива та струнка, хіба що груди стали більші та округлилися стегна, але на думку багатьох – це виглядало ще смачніше, та й сам Девід оцінив принади її фігури, яку трохи змінили роки та трійко дітей. Зв’язок з перевертнями за стільки часу змусив її організм перебудуватися, їй ще далеко було до стану зів’ялої квітки, але Джесс вже давно перестала звертати увагу якими поглядами її проводжають чоловіки. Ось і зараз один з ліканів відволікся, пропускаючи слова альфи повз вуха, задивившись на Джесс. Але одразу відскочив убік, лише почувши утробне гарчання закипаючого гнівом свого ватажка. Джесс помітила, що останнім часом Девід часто запускав процес трансформації, гальмуючи її на початковій стадії, випускаючи лише ікла й пазурі звіра. Та ще очі при цьому наливалися кров’ю, підкреслюючи його лють.

– Тобі подобається моя дружина, Пітере? – повільно рушив він на переляканого лікана.

– Давиде, ми з тобою ще не одружені, – на свій страх та ризик спробувала втрутитися Джесс, щоб допомогти бідоласі. Але тепер це вже не діяло, судячи з того, як глянув на неї Девід.

– Це формальність! – гаркнув він. – Кудись зібралася?

– З тобою. До Міни, – рішуче й сміливо підняла вона на нього свої очі, вчепившись в сумку. Складалося таке враження, що цього Девіда їй тепер доведеться дізнатися заново. Примружившись, він окинув її уважним поглядом, приймаючи звичайну людську подобу.

– Зрозуміло. Нав’язливі ідеї потрібно розвіяти. Сідай в машину, люба, – навіть його посмішки тепер стали іншими, хоча любов майже не бачила різниці. Джесс любила його навіть таким, зміненим, чужим та близьким водночас.

 – Пітера геть з моїх очей. Ейнісе, знайди ким його замінити. Я буду через годину, максимум через дві. Кессі зараз в будинку, її безпека мета номер один.

– Ти став запальним, – обережно зауважила Джесс, коли вони повернули на дорогу, що веде до міста.

– Хм, помітно? …Бо мою психіку немов через м’ясорубку пропустили, після я все це абияк зліпив, але вже не те, що раніше. Коханих втрачати боляче, чи знаєш, – метнувши на неї свій багатозначний погляд, Девід помітив, як тремтять її губи, тут же звернувши до узбіччя.

– Чому ти зупинився? Все ж нормально, – видихнула Джесс пошепки, але він вже дотягнувся до неї, взявшись цілувати нічого не пояснюючи. Тепер кожен раз він цілував її з такою жадібністю, наче в останній раз, немов це його єдине бажання перед смертю. – Девід, що відбувається? – увернувшись через деякий час, знову прошепотіла вона, ніжно кусаючи його за підборіддя. – Ти наче п’яний.

– Я теж все ще не можу звикнути до моєї реакції на тебе. Мій внутрішній звір отетерів від щастя, що ти знову з нами, тому я трохи не в адекваті. Не знаю коли це зміниться і чи мине. Ти навмисно сьогодні така красива? – його руки власницькі нишпорили по її тілу, стискаючи груди через тканину сукні, й легенько надавлюючи на низ живота. – Ну скажи, чому ти раптом вирішила, що той сон правда? Носій може виносити для альфи тільки одного спадкоємця.

– Я хочу, щоб мені це підтвердив лікар, – Джесс вперто стояла на своєму з трепетом заглядаючи в ці незвичайні сірі з чорним обідком очі, відчуваючи в ньому до болю рідного і в той же час незнайомого чоловіка. Хмикнувши, Девід знову виїхав на дорогу.

– За ці одинадцять днів ми з тобою навіть толком і не поговорили. Ми займалися любов’ю, лежали в обнімку, мліли в мовчанні, гуляли за руку, оповиті ейфорією і знову кохалися. Мене досі хитає від всіх цих почуттів, від твоєї ніжності, яка зійшла на мене наче лавиною. Але нам потрібно багато чого серйозно обговорити, Джесс.

– Наприклад ночі на молодика?

– І це в тому числі. Як щодо сьогоднішнього вечора?

– Ну, якщо ти не будеш лізти до мене цілуватися, то ми цілком здатні все обговорити і навіть прикинутися адекватними, – посміхнулася Джесс, кинутому на неї скоса погляду альфи.

– Ах, так це я заколотник ігрищ?! …Джесс, скажи, що ти до мене відчуваєш? – вмить зміненим голосом видавив Девід. Навіть якщо він вже сьогодні про це питав, він бажав чути це знову й знову. Це його заспокоювало. Тому що йому теж снилися жахіття, тільки він не кричав уві сні і не схоплювався з ліжка. Просто змушував своє похололе серце битися знову, переконавшись, що вона спить поруч, що вона нікуди не втекла, що вони знову разом.

– Я кохаю тебе. Це одночасно просто і так складно. Після всіх неприємностей і втрат, тепер ти моє повітря Девіде, і моя чорна діра. Моя відповідь і моя загадка. Я знаю твоє тіло, кожен твій шрам, кожну родимку, але в твоїй душі з’явилися темні плями, які я хочу вивчити і заповнити собою. Ти мені дозволиш?

Перш ніж відповісти Девід киває.

– Ти спеціально питаєш це таким сексуальним голосом, щоб я погодився на все на світі? …Ми розпишемось завтра. А на повний місяць, який настане через три дні, ти станеш моєю дружиною і за всіма традиціями ліканів.

– Ого! В перший раз такої пропозиції не надходило. Чому ти зважився на це зараз? Ти нарешті …відпустив Кетрін?

– Тому що зараз ти це витримаєш, ти вже досить давно живеш серед перевертнів. Там просто є один нюанс, ритуал, який юна Джесс навряд чи б пройшла, не на тих емоціях, що були тоді між нами, і не тоді, коли … Рой був поруч. І тоді дійсно пам’ять про Кетрін була ще дуже свіжа.

– Але ж ти думаєш про неї й досі? – обережно поцікавилася Джесс.

– Я збрешу якщо скажу що ні. Але ці спогади спливають тепер так рідко. Про тебе я думаю набагато частіше.

– Завжди думав? Навіть протягом цих тринадцяти років, коли я була одружена з … Роєм? Просто Уес говорив, що ти жодного разу про мене не питав, – Джесс притихла, помітивши, як заграв жовнами Девід. Скільки разів вона вже собі присягалася не згадувати при ньому Роя, але ні-ні та й зривалася.

– Те, що я про тебе не говорив, зовсім не означає, що не думав, – процідив він. – Цілих тринадцять років в моїй голові кипіла кислота з думок про тебе. Ти завжди була моєю жінкою номер один, тільки тебе я так люто ненавидів і жадібно любив. …Ось і приїхали, не чекай від Міни теплих обіймів, добре? Любити тебе я їй наказати не можу.

– Мені сподобалося з тобою розмовляти.

– Це ти зараз зі мною фліртуєш, жінко? – хмикнув Девід йдучи слідом, легенько шльопнувши її по сідниці. – Мені теж, Джесс. …Мені теж. Подобається яка ти зараз зі мною і який я поруч з тобою. … Привіт, Міно! Приділиш нам трохи часу? – альфа не питав. Він м’яко наполягав, поглядом наказавши лікарці бути стриманішою. Хоча Міна всім своїм виглядом демонструвала, що не схвалює відновлення їхніх стосунків.

– Значить, це правда. Здрастуй, Джесс, – процідила Міна крізь зуби так і не глянувши на неї. – Що привело вас на цей раз?

– Добре виглядаєш, Міно. Вовчиці дійсно старіють повільно, – посміхнулася Джесс, смакуючи її реакцію. – Я хочу, щоб ти взяла на аналіз мою кров. У мене є підозри, що я вагітна. …Від Девіда.

О, нарешті вона на неї глянула здивованими округленими очима!

– Пф, такого не може бути! – фиркнула Міна. – Вірніше … але …

– В сенсі? – миттєво напружився Девід. – Що означає це твоє «вірніше»?

– Багато років тому, коли ти тільки планував отримати спадкоємність, я вивчала тему зв’язку носія гена і альфи. В одному із стародавніх текстів я натрапила, що гіпотетично це можливо, якщо …

– Що «якщо»? Ти знущаєшся з мене, Міно??!! – прогарчав Девід, відчуваючи, що її відповідь йому не сподобається.

– Давайте спочатку проведемо аналіз , – хмуриться Міна, готуючи шприц. А Джесс, піддавшись імпульсу, простягнула до Девіда кінчики своїх пальців, які він тут же спіймав помітно заспокоюючись, бачачи її посмішку.

«Все буде добре», прошепотіли йому її губи і в очах зблиснули сльози. Ця фраза все ще продовжувала дарувати їй надію і одночасно колола болем втрати. …Це була улюблена фраза Роя.

Поки Міна вивчає кров носія, Девід свердлить поглядом її потилицю. Дотики Джесс його вже мало заспокоюють, альфа почав відчувати незрозумілу тривогу, тому, коли Міна ледь помітно здригнулася, він зрозумів, що сон Джесс все ж таки був віщим.

– Говори, – тихо промовив він. – Міно, говори, як є, нічого не приховуючи. Виклади мені всі факти, якими б вони не були.

– Джесс дійсно вагітна. Термін зовсім невеликий. Але ти не відчув дитину тому, що це … дівчинка, і вона ховається, – лікарка повільно повернулася до них обличчям, зробивши глибокий вдих, щоб повідомити головне. – Це альфа, Девіде. Дівчинка-альфа.

А ось Девід взагалі не міг зробити подих, біль в грудях ніби ламала ребра, а серце, здавалося, проб’є для себе дірку між лопаток. Він не міг повірити, не міг усвідомити.

– Як таке можливо?! – нарешті прохрипів він. – Ти, мабуть, щось наплутала. Перевір ще раз! Я сказав перевір!!!

– Я не могла помилитися! – знаючи вдачу свого альфи, стояла на своєму Міна. – У вас буде дитина.

– У ліканів не народжуються альфи жіночої статі! – гаркнув Девід.

– Народжувалися тисячу років тому. У стародавніх манускриптах мисливців зустрічаються відомості, що жінки альфи з’являються тоді, коли племені загрожує вимирання. Це завжди знак біди. Того, що небезпека близько. А також що … твоєму первістку …

– Ні! – схопилася на ноги Джесс. – З моїм Семом нічого не трапиться! Ні! Адже ми не будемо покладатися на якісь каракулі древніх і недоумкуватих людей?! Хіба мало що вони могли там придумати! Навіщо ти мені це кажеш?!

– Джесс, Джесс, тихіше, заспокойся, – Девід притиснув її до себе, якомога сильніше, шумно дихаючи їй у вухо. – Ніяка це не біда. Просто дитина. … Наша з тобою. … У мене правда зараз мозок вибухне, бо я все ще не можу в це повірити. Але … але у мене … знову народиться дитина. Очманіти можна. І цю дитину народиш мені ти, та, яку я майже втратив… Міно, у тебе є якесь заспокійливе?

– Тобі сказати, чим це загрожує? – навіть не поворухнувшись, похмуро глянула на нього Міна. – Коли мисливці та послідовники світу без ліканів дізнаються, що це за дитина – її спробують знищити.

– Чим це загрожує для Джесс?

– Все тим самим. Народження альфи може вбити носія.

– Чому ми? У світі повно альф, чому я, чорт забирай?!!

– Я не знаю, – чесно відповіла Міна, і пригнічуючи всі образи, в її серці нарешті ворухнулося співчуття. – Можливо збіглися необхідні фактори. Ваші шалені почуття одне до одного, адже тобі всі ці двадцять років ніхто крім неї не був потрібен. А може те, що Джесс дала життя альфі, беті і носію гена альфи. Раптом причина в ній. Можна гадати, але відповіді ми все одно не дізнаємося.

– Ми нікому не скажемо, – раптом упевнено сказав Девід, підкидаючи голову. – Я візьму тебе під повний контроль, щоб ти навіть під тортурами не змогла нікому розбовкати, – глянув він на лікарку. – Скажімо, що це просто дівчинка лікан, малятко перевертень, наша розрада на схилі років.

– Всіх інших ти теж візьмеш під свій контроль? – хмикнула Міна. – А всіх чужинців будеш нещадно знищувати? Тому що коли вона народиться будь-який перевертень відчує в ній альфу. Тобі не вдасться це приховати, Девіде. Тобі потрібно готуватися захищатися.

– Я придумаю спосіб, як захистити свою сім’ю. Тепер в твої обов’язки входитиме спостерігати за вагітністю Джесс! – суворо відрізав він.

– Знову, – скривилася Міна.

– Так, знову. Але на цей раз буде все інакше. Тепер все по-іншому. …Джесс, що скажеш? – піднявши її за підборіддя Девід, змусив її поглянути йому в очі.

– Мені залишається тільки вірити в тебе і в наші власні сили. Але я не збираюся здаватися, – прошепотіла вона, своїм поглядом кажучи йому набагато більше.

– Гідна відповідь. Ти все-таки підходиш, щоб бути дружиною альфи, – незважаючи ні на що він посміхнувся. – Наша божевільна любов подарувала нам не тільки другий шанс, але й другу спільну дитину. Всіх просто порве від цієї новини. Я сам в легкому шоці, але … спасибі. Я ж так тобі так і не сказав, спасибі за те, що ти все-таки вибрала мене.

У цей момент у Девіда дійсно промайнула думка, що Рой зовсім не переміг, адже Джесс знову повернулася до нього, вона знову спить в його ліжку, знов візьме його прізвище і навіть носить його дитину. Значить, в кінцевому підсумку, перемога залишилася за ним.

– Хто б мені рік тому сказав, що таке трапиться … та хоча б в минулому місяці, – Девід тисне на газ, шоковано хитаючи головою. – Та я шию б звернув за таку фантазію!!! Але … мені … – Джесс навіть слова сказати не встигла, як раптом різко загальмувавши посеред дороги, Девід вискочив з машини і пробігши на кілька метрів убік, впав на коліна та закричав щосили. Приголомшлива, хвилююча і одночасно лякаюча картина.

– Схоже, твій тато все ніяк оговтатися не може, – Джесс з ніжністю приклала руку до плоского живота, відчувши бажання звернутися до дива, яке їм подарувала доля. – Він так давно не відчував себе щасливим, що тепер ця радість лякає нашого сильного альфу. Але я впевнена, що ти його нагорода за страждання, що тебе він буде любити всіма своїми надлюдськими силами. Тато тобі сподобається, він такий кумедний, коли розгублений. Видно, пора йти приводити цього перевертня до тями, – розпустивши волосся Джесс теж вибралася з машини. 

Девід озирнувся, почувши її кроки, і вітер доніс запах її волосся, йому в ніс вдарили феромони носія, і в серці одразу ворухнулося почуття, яке ніби замерзлий океан, що прокинувшись підриває кригу, здіймає хвилі, б’є об берег, згадуючи якою міццю він володіє, яка сила закладена в ньому. Він кохав її завжди …

Любов вразила його серце в ту саму мить, коли Рой завів її в ту обшарпану закусочну. Девід закохався в неї саме тоді. Він кохав її навіть коли з її вини вбили Кетрін. Кохав, коли йому здавалося, що він ненавидить її всією душею. Він і не переставав її любити, повіривши в те, що втратив назавжди. І ось тепер вона йде йому назустріч і посміхається, несучи в собі слід його безсмертного почуття, його дочку. Він би і не зміг її розлюбити.

– Привіт, – лагідно засвітилися зелені очі.

– Здрастуй, – посміхнувся у відповідь Девід, оглядаючи її грайливим хлоп’ячим поглядом.

– Де ми зараз перебуваємо?

– На території моєї зграї.

– Значить, ти господар цього малесенького куточка в Канаді?

– Чому малесенького, я володію найбільшою територією серед північних зграй, і у мене в підпорядкуванні чотири сотні ліканів.

– З цього можна зробити висновок, що ти досить сильний альфа, до якого прислухаються сусіди. Ти до біса розумний хлопець, який вміє домовлятися, якщо перед тобою стоїть мета. І ти зможеш об’єднати північ, щоб дати відсіч кожному, хто протягне свої лапи до нашої дочки.

– Так і є, – посміхаючись, киває головою Девід.

– Прекрасно. Тоді чого ми тут прохолоджуємося, сподобалися пухнасті хмаринки? Адже наше з тобою побачення тільки ввечері в ресторанчику на пристані, а не посеред цієї дороги, – Джесс повела плечима, дивлячись з якою власницькою жадібністю і закоханим сп’янінням він її розглядає.

– Ага, навіть так. Інтригуєш та дражниш. Впізнаю свою дружину. А я думав, що ввечері ми просто збиралися поговорити, без всієї цієї романтичної одержимості. І як же мені тепер бути, коли я вже завівся? Га? – Девід різко, одним рухом притягнув її до себе. – Потанцюєш сьогодні зі мною?

– А як же, – пограла стегнами Джесс, знаходячи забавним загравати зі своїм колишнім і майбутнім чоловіком, не бажаючи думати про загрози, лише шалено прагнучі жити, бути поряд з тими, кого так палко любить її серце. – Якщо виживемо після розмови з хлопчиками.

– О, господи боже, – картинно закотив очі Девід. – Тоді давай почнемо з самого складного. З Джона!

Колеса тихо прошурхотіли по гравію і автомобіль альфи в’їхав на територію маєтку. І перед тим, як увійти до будинка, Девід стиснув Джесс за руку, один легкий потиск «я», ще два коротких «тебе», і один міцний та довгий «кохаю».

– А, ось ви де, – задихнувшись від хвилювання, вигукнула Джесс, заставши їх усіх на кухні: Уеса, Джона, Сема та Кессі.

– Що трапилося? – на неї миттєво стрепенулися бурштинові очі її сина, точнісінько, як у Роя. Будучи бетою, Джон вловлював коливання емоцій та запахів швидше, ніж інші, навіть швидше за альфу. – Мам? Ви обоє схожі на школярів, що неабияк провинилися. Ви що одружилися без дозволу? Спасибі, що не запросили, я й не хотів бути присутнім, за здоров’ячко своє переживаю. Бляхо, та що не так?! – ляснув він долонею по столу.

– Охолонь, сестру лякаєш, – спокійно зауважив йому Сем, закинувши до рота залишок сендвіча.

– Все так, чекаємо вас в моєму кабінеті, – посміхнувся Девід, мимоволі затримавши погляд на своєму синові. Те, що сказала Міна засіло гострою тривогою в його душі. І хоч би як він не відкидав ці страхи, вони все одно напористо шукали лазівку. Але Сем не став мучити батьків розпитуваннями, він просто встав і мовчки пішов за ними. Так само вчинили Уес та Кессі.

– Клас, а я, мабуть, буду насолоджуватися десертом, – пирхнув Джон, додаючи вже собі під ніс. – Мені не сподобається те, що вони скажуть. Не сподобається.

Звичайно ж він з’явився останнім, й застиг біля дверей войовничо склавши на грудях свої м’язисті руки.

– Джонатане, будь добрий, підійди та сядь поряд, – кивнув йому на крісло поруч з собою Девід. – Давай ти зараз засунеш свій гонор в одне місце і серйозно послухаєш, що я збираюся вам сказати.

Джон демонстративно плюхнувся в вказане йому крісло і почав свердлити альфу глузливими очима Роя.

– Перш за все, я хочу, щоб кожен з вас задумався і відчув наскільки сильно він любить Джесс. Я знаю, Уесе, як дорога тобі Джессіка, знаю, що при нагоді ти віддаси за неї своє життя. Я знаю, Семе, як ти відданий матері, і ти, Кессі, теж обожнюєш свою маму. Я знаю Джоне, як ти її любиш, напевно, сильніше, ніж всі вони разом узяті, у тебе з матір’ю особливий зв’язок. Тому, поставтеся до того, що почуєте з усією відповідальністю. Поширюватися про це само собою не варто, прийде час, і ми вже не зможемо це приховати, але поки що ми будемо мовчати навіть на зборах зграї. … У нас з Джесс буде дитина. Так, Джоне, я знаю, що деяким шмаркачам в двадцять років здається, що в п’ятдесят сексом не займаються, тому що до цього часу член відсихає і відвалюється, як хвостик у кавуна. І тим не менше, у нас буде дівчинка. Незвичайна дівчинка. … Це альфа.

– Бути того не може! Щоб я здох! – знайшов в собі голос вщент вражений Уес.

– Дай договорити, – насупившись, Девід стиснув руки в замок. – Міна провела всі необхідні тести і це підтвердилося. Так, за останні кілька тисяч років у ліканів не народжувалося дівчаток альф, ватажками були завжди чоловіки. Але давним-давно, якщо вірити древнім каракулям пращурів наших мисливців, саме жінки альфи наплодили наше плем’я. Вважається, що якщо народиться така дівчинка, значить, насувається щось страшне, щось, що загрожує зникненню виду. Або ж … загибеллю мого первістка, – заграв жовнами, Девід скинув погляд на сина, але Сем як і раніше залишався занадто спокійним. – Міна назвала це знаком біди, хоча я з цим не згоден. Просто наші почуття з Джесс володіють такою силою, що це дозволило зачати незвичайну дитину. Поки вона не з’явиться на світ, ніхто не відчує в ній альфу, але після наші вороги можуть вирішити, що того, хто не дасть зникнути ліканам з лиця землі потрібно знищити. Але нам не звикати битися і відстоювати своє. Зараз ми просто буде берегти Кессі і мою дружину, а трохи пізніше ще й дочку. Я не маю наміру нікого втрачати …

– А оберігатися ти не пробував? – раптом зашипів Джон. – Ти не маєш наміру нікого втрачати? Правда? А як щодо того, що народження альфи вбиває носія? Коли народився Сем, саме мій батько допоміг вижити твоїй дружині, яка потім стала і моєю матір’ю! А хто допоможе їй вижити тепер?!! – прокричав він, скочивши.

– Ти допоможеш нашій матері, – осадив брата Сем. – Ти теж бета.

– Але у мене немає й половини тієї сили, що була у батька!

– Так тренуй її замість того, щоб скиглити і шукати причину причепитися до мене! – гаркнув в свою чергу Девід. – Бети вирощують сили поряд з носіями гена альфи. Твій батько кохав твою маму тому й зміг розвинути в собі такі феноменальні здібності. Але хіба ти не любиш матір та сестру? Біля тебе цілих два носія. Якби я знав, що Джесс може від мене знову завагітніти, заради її безпеки, я б звичайно ж натягнув презерватив, тому що шалено кохаю твою матір. І не смій мені цим дорікати! Тобі зрозуміло, Джоне? Або ти все так само мрієш набити мені морду? Можемо влаштувати спаринг, щоб трохи збити твою пиху, – з викликом ощирився Девід. – Якщо я виграю, ти тут же приймеш мене, як свого альфу.

– Ви що подуріли?! – не витримала Джесс. – Цього ще не вистачало!

– Мам, та це звичайний чоловічий поєдинок, – втрутився Сем, посміхаючись. – Я б на це подивився. Чого ти? Для ліканів звичайна справа!

– Але не для мене! Тому що я люблю їх обох! Один з них майже мій чоловік, а другий мій син! Я не буду дивитися, як вони ламають один одному кістки!

– Ось ви, дівчатка, і не дивіться, а ми поглянемо і зробимо ставки, – Уес підійшов до неї ближче та не соромлячись, пригорнув її до своїх грудей. – Мої вітання майбутній матусі. У тебе все вийде, Джесс. Я в тебе вірю і завжди на твоєму боці. Уявляю, в якому шоці був Девід.

Посміхнувшись, Джесс кивнула, з любов’ю чмокнула його в щоку і обійняла з почуттям глибокої прихильності, яка пов’язувала їх обох відгомонами їхніх минулих стосунків. Це була не просто дружба, не платонічна любов, це було щось незрозуміле, родинне. Це була відданість найвищого рівня.

– Досить тискати мою дружину, я починаю нервувати, – зауважив уголос Девід, нагородивши їх ревнивим поглядом. – Я все розумію ви друзі навіки, але мене трохи бентежать подібні ніжності між вами. Так ти готовий, Джоне?

– Та хоч зараз! А що буде, якщо виграю я?

– Ти зробиш так, як вважатимеш за потрібне, – посміхнувся Девід.

– Послухай, хлопче, – Уес ляснув Джона по плечу. – Я люблю тебе паршивця всією душею, але все одно поставлю на Девіда. Тому що перемогти альфу, який отримав спадкоємність, та ще й такого сильного і в розквіті років, двадцятирічному беті не під силу. Без образ. Але для тебе цей досвід буде дуже корисний.

– І ти на мене не поставиш? – Джон мотнув головою старшому братові.

– Та я б і сам не проти помахатися з батьком. Хочу відчути, наскільки він сильний, щоб зрозуміти чи варто йому довірити нашу матір і сестру.

– Уесе, братику, клич наших хлопців, хто з них є поблизу та готуйте арену. Здається, тут намічається видовище! Люба, ти точно збираєшся пропустити цю виставу? Нам не завадить твоя підтримка, – посмішки, які він їй надсилав тепер були такими проникливими, багатозначними, насиченими стількома емоціями, що серце мимоволі завмирало, а після починало битися частіше.

– Подумки я буду вас підтримувати, але бачити це не зможу. Краще ми з Кессі для побитих та покалічених приготуємо щось більш істотніше, ніж сендвічі. І бажано щоб ти повернувся цілим, неушкодженим і без єдиної подряпини. У нас же були плани на вечір.

– Я пам’ятаю, – на цей раз Девід подарував їй найчарівнішу зі своїх посмішок.

– Прекрасно, це вселяє надію, – дивлячись на них, крякнув Уес. – Світ котиться під три чорти, можливо, ми скоро всі здохнемо, а у них побачення.

– Саме так, Уесе, – хмикнув Девід. – Це дає надію. А ще я хотів би додати тобі, Джоне…  Для мене твій батько був ще тим покидьком, але він буд надто розумним чоловіком. Впевнений, Рой знав про прокляття відьом, знав, що загине через тринадцять років. Знав, що після цього ми з Джесс знову будемо разом. Твій батько повернув мені її, бо він, мабуть, єдиний хто не вірив, що я її ненавиджу. Рой знав, що я зможу захистити Джесс та її дітей. Він був дійсно талановитим бетою, бо через півроку після його смерті, я отримав від нього електронного листа. Після нашого спарингу я дам тобі на нього подивитися, аби ти нарешті припинив показувати мені зуби. 

– А чому це ти мені нічого не казав про цього листа? – не відставав від нього Уес, налетівши на Девіда, коли той різко зупинився.

– Тому що тоді у мене не було настрою говорити про Роя!

– Адже Джесс теж захоче на нього поглянути, – Уес як ніхто знав характер цієї жінки, натякаючи другові, що з цим будуть проблеми.

– Лист адресований мені. Він не для колективного читання і масової істерії. Я не хочу, щоб вона його читала, не хочу бачити в її очах тугу за ним, її біль втрати, сльози і бажання відмотати час назад. Вона тепер моя, розумієш?!

– Ага, тепер я розумію, чому ти тоді приїхав до Сема з тими ідіотськими вимогами прийняти зграю, це був лише привід! – вигукнув Уес, ляснувши себе по лобі. – Ти знав, що вона заступиться за сина. Ти хотів її побачити. Чортів хитрун, ти приперся тоді заради Джесс!

– Вітаю, Шерлоку, – хмикнув Девід. – Я маю намір показати листа Джону, щоб він, нарешті, почав думати мізками, а не ображеною дупою. Ну що, розімнемося? Хочу дати урок цим знахабнілим пацанам!

Арена була готова, канати натягнуті, публіка шаленіла. З тих пір, як Уес кинув клич пройшло менше години, а на території маєтку вже зібралася мало не половина зграї. Джесс сховалася від видовища, але вона не могла сховатися від звуків, залишалося хіба що надіти навушники та увімкнути голосніше музику.

– Мамо, ти ж майже його дружина та їхня матір, дивно, що тебе там не буде. Лікани такого не зрозуміють. На них все швидко гоїться. Вони просто дуріють, – знизала плечима Кессі.

– Ти туди не підеш і не мрій! Я не хочу, щоб ти так рано звикала до жорстокості. А їхні дурощі, як ти це називаєш, дуже жорстокі. Це біль! Навіть якщо на них все заживає, як на собаках, але дивитися, як мій коханий чоловік ламає моєму синові руку – вище моїх сил! …Знаєш, дитинко, запам’ятай на майбутнє, ти ж теж одного разу станеш дружиною якогось альфи. Не можна сліпо поступатися лікану в усьому. Вони владні, це чоловіки хижаки, вони звикли полювати, але до загнаної здобичі вони одразу втрачають інтерес. Сперечатися з ними небезпечно, потрібно відчувати грань, але саме норовистість жінки підігріває їхній інтерес. Він буде все життя боротися, бажаючи тебе підкорити та приборкати, а ти всіма своїми жіночими хитрощами та чарами повинна опиратися. Тоді твій чоловік перевертень буде не тільки тебе любити, але й поважати. Вони люблять свої іграшки, але заслужити їхню довіру складніше. Гаразд, давай краще займемося справою і приготуємо домашні равіолі з лососем, Сем їх любить.

Оголившись до поясу, залишившись в одних джинсах, Девід вийшов на середину арени, дозволивши своїм ліканам ще раз оцінити його потужний покритий шрамами торс. Жінки верещали голосніше за всіх. Йому не вистачало Джесс, але він поважав її рішення, знаючи, що ввечері вдосталь насолодиться товариством своєї дружини.

– Будемо битися неперетвореними, хоча б довше порозважаємо глядачів. Тому що проти зверненого альфи у тебе шансів немає взагалі, – кинув він Джону.

– Тільки не жалій мене заради мами. Я вимагаю, щоб бій був справжнім, а не показовою прочуханкою! – будучи вже на взводі Джон, стягнув з себе футболку і оскаженіло жбурнув її в натовп.

– Як я можу, всі знають правила, за якими б’ються лікани. Не чую? – повернувся Девід до глядачів.

– Ніякої пощади!!! – заволали десятки глоток.

– Ось бачиш, ніякої пощади. Нападай! – розставив руки Девід, і Джон з люттю кинувся на альфу … який в потрібний момент ухилився наче вугор. І скільки б разів не кидався на нього юний бета, Девід відскакував немов танцюючи.

– Ну, що ж ти так? Виходить, це ти мене жалієш, перед побаченням з моєю коханою жінкою? – хмикнув альфа, погравши м’язами спини. – Тепер моя черга нападати. Пам’ятай, якщо захочеш здатися – потрібно лежати і не вставати!

Коли кинувся альфа, очі перевертнів спалахнули радістю, смаком перемоги, пов’язані з ватажком, вони всі відчули цю стрімку силу, натиск, спритність та майстерність, цю нестримну владу звіра всередині. Адже на рахунку у альфи були сотні боїв і зараз ще не час програвати. Стрибнувши, він схопив Джона немов ганчір’яну ляльку, жбурнувши його через всю арену. А після, піймавши знову, з легкістю вивихнув йому обидві руки і миттєво поклав обличчям в землю, наступивши коліном між лопаток.

– Так ось, хлопче, як бачиш один на один з альфою тобі не впоратися, – і нахилившись нижче прошепотів на вухо, – Ти вже мені пробач, що я все ж таки тебе пожалів заради Джесс. У цій сутичці, будь на твоєму місці хтось інший, я б вже давно відірвав йому голову. На сьогодні з тебе вистачить. Після бою чекаю на тебе в своєму кабінеті, зроблю те, що обіцяв. Тепер твоя черга, Семе. Або ти вже передумав?

– Ні, чому ж. Всі чекають поєдинки двох альф. Коли ти переміг свого батька тобі ж було лише вісімнадцять? Значить, в мої двадцять три у мене є всі шанси укласти тебе на лопатки, – гордо скинув голову Сем.

– Ну, давай, живчику, покажи мені на що ти здатний! – блиснув очима Девід, приймаючи стійку.

Це в бійці з Джоном Девід лише злегка принизив гордість бети, а ось сутичка з Семом була жорсткішою, видовищною, тому що сина він так не щадив. Альфа дійсно хотів відчути потенціал свого спадкоємця. Біль розбудила в Семові звіра. Він чувся в гортанному рику, монстр проявився в іклах та випущених пазурах. Кожен удар наносився з усієї сили, розриваючи м’язи та ламаючи кістки, поки Сем не впав більше не в силах піднятися.

– Вставай, брате, ти зможеш! – закричав йому Джон, але Сем лише застогнав, хитаючи головою.

– А знаєш, чому я тоді переміг? – нахилившись до сина, тихо прошепотів Девід. – Тому що дико хотів вижити. У мене була мета зупинити чудовисько, і я дійсно бився на смерть. А ти ні.

– Але я не збирався тебе вбивати, – відповів зі стогоном Сем.

– Але й за себе боровся ти хріново. Це пригнічує та засмучує мене. З завтрашнього для щоденні тренування з Хаксом та Куком. Ці хлопці натискають вас з Джоном трохи краще. Міна про тебе подбає, завтра будеш, як новенький. Але гадаю ти переконався, що я гідний захищати свою сім’ю? От і молодець!

– Послухайте мене уважно, – звернувся Девід до присутніх і тут же настала мертва тиша, а лікани звернулися на слух. – Для нашого племені грядуть смутні часи і сутички для розваги перетворяться на битву за життя. Як саме можна перемогти ворога навіть якщо його сили перевершують твої власні? Тільки якщо перед вами буде стояти мета не здохнути за всяку ціну, захищаючи своє. Бажання жити – повинно бути сильнішим за страх смерті. Бажання не дозволити ворогові нашкодити нашим дітям – повинно бути сильнішим за бажання жити. Як мати, яка захищаючи своє дитя здатна голими руками задушити покидька, який удвічі сильніше за неї, так і ми будемо захищати територію нашої зграї. З цього дня ми закриваємо її кордони і виставляємо дозор. Жоден чужинець не проскочить непоміченим. А зараз ми приймемо ще одного члена в нашу велику сім’ю. Юного бету. Ти готовий, Джонатане, принести присягу і прийняти мене, як свого ватажка?

Ставши на одне коліно, Джон вклонився, повідомляючи таким чином про свою згоду. І коли рука Девіда лягла йому на голову, Джон відчув, як його суть зростається з суттю ватажка, пов’язуючи їх потужним міцним вузлом, даючи можливість відчувати один одного на відстані, відгукуватися на поклик і дозволяти ватажкові контролювати свідомість.

– А тепер ходімо зі мною! – Девід попрямував до будинку рішучим широким кроком.

– Я б залишив тебе тут наодинці з цим посланням, але боюся, що на емоціях ти можеш розтрощити мені кабінет, – звернувся він до Джона, який застиг навпроти його робочого столу. – Тому сідай, де зручно. Я не буду тебе квапити. Читай не поспішаючи та вдумливо, – розвернувши до нього ноутбук, Девід плюхнувся в своє крісло, спостерігаючи за емоціями хлопця.

Було видно, що перш ніж поглянути на екран, Джон намагався стримати хвилювання.

«Знаю, ти шокований отримавши листа від небіжчика, але на це я й розраховував. Повинно бути, новина про мою смерть вразила тебе глибше, ніж тобі хотілося, тому що в цей момент ти подумав про Джесс, про те, як вона за мною побивається та журиться. Упевнений, ти постійно думав про неї, кожного дня. Живучи в будинку, який вона залишила, ти не міг не думати про жінку, яку кохаєш. Наша Джесс … вона теж тебе любила, зберігала на денці свого серце своє почуття, але знаєш, мені не заважала її любов до тебе. Я виборов своє право на щастя, право бути для неї номером один. Але після моєї смерті, залишилася тільки вона і ти. Поки ви живі ваш зв’язок нікуди не зникне, не варто душити в собі цю потребу, коли шлях вільний. Думаю, моя кохана нажаль страждала, і півроку достатній термін, щоб виплакати скорботу. Я не хочу, щоб моя дівчинка загиналася в тужливій самоті, а те почуття, яке вона зберігає до тебе, покривалося кіркою. Твоя впертість, звичайно, гірша ніж у стада віслюків, а твоя образа глибше Маріанської западини і поранена гордість альфи не дозволить просто прийти до коханої жінки і поцікавитися як у неї справи, але ти що-небудь вигадаєш. Я в цьому не сумніваюсь. Тому що вона потрібна тобі, а ти потрібен їй сильніше, ніж раніше, більше, ніж тоді, коли я привів її до тебе вперше. Носію потрібен стержень, і квітучій жінці потрібен сенс. Так, мій стержень був міцніше, вже пробач не зміг втриматися, щоб не вкусити тебе на прощання. Але ти і діти – це все, що у неї є, все, що їй в даний момент потрібно. За твою любов і ласку вона відплатить тим же, але в рази сильніше, адже я вам більше не заважатиму. Щастя має сенс, коли його є з ким розділити. Не будьте ідіотами, користуйтеся моментом, насолоджуйтеся відпущеними днями, життя бляхо таке коротке. Пробач їй, дай коханню другий шанс. Для себе прощення не прошу, бо за свою любов провини не відчуваю. Пробач їй, прийми та захисти. Джон і Сем занадто молоді, Адам як альфа занадто слабкий, я боюся, що безпека моєї родини під загрозою. Подбай про них, тобі б я їх довірив, як це не дивно. Ти зможеш стати прикладом для наших з тобою синів, тому що ти непогана людина та кращий альфа з усіх, що мені траплялися. … Вона сниться тобі, адже так? А тобі всього лише варто відірвати свою дупу і зробити перший крок. Я ось навіть не роздумував, коли мені запропонували вибір. Заради інтересу зазирни в її старий пухкий альбом для ескізів, Джесс вічно тягає його з собою, і ти переконаєшся, що всі ці роки ми продовжували жити втрьох. Сподіваюся, я зміг до тебе достукатися. Хотілося б піти спокійним і з надією, що у моєї Джесс очі знову будуть світитися радістю»

Прочитавши лист кілька разів, граючи жовнами Джон то стискав, то розтискав кулаки, намагаючись впоратися з емоціями. Боячись показати альфі свої страждання або не дай бог сльози.

– Як бачиш, Джоне, листа написано за три дні до його смерті. Значить, Рой Фармс знав про свою швидку кончину, тому що встановив дату «відправити через шість місяців». Надіслано з його електронної пошти. Писати такий лист від його імені мені немає ніякого резону …

– Я вірю, що цей лист мого батька, впізнаю його стиль. Я можу йти? – глухо поцікавився Джон, не піднімаючи очей.

– Ми ж не будемо з тобою ворогами, Джоне?

– Ворогами не будемо, але й татом я тебе теж називати не буду. Сподіваюся, на цей раз ти не станеш її ображати.

– Так я і в минулий раз її не ображав, – зітхнув Девід, піднімаючись. – Дай боже ніколи тобі не дізнатися, що означає кохати дівчину, чиє серце крім тебе кохає ще й іншого. 

– Як пройшло? – на Джесс вони натрапили не де-небудь, а саме під дверима в робочий кабінет.

– Ти підслуховувала? – пирхнув Девід. – Який приклад для нащадків!

– Ні я … я збиралася постукати. Чесно! – її щоки порожевіли, а значить, вона говорила правду. – Я давно вже готова …

– Я бачу, – Девід окинув її оцінюючим поглядом, задоволено посміхнувшись. – Дай мені десять хвилин, і цього вечора я весь твій!

– Вітаю, – буркнув Джон, коли Девід зник у ванній. А потім недовго думаючи, згріб мати в оберемок з силою притискаючи до себе.

– З чим ти мене поздоровляєш, синку?

– З тим, що твої очі знову світяться радістю.

– Ти зітхаєш? – зауважила Джесс з лагідною усмішкою на губах, сідаючи за столик в маленькому затишному ресторанчику, де подавали чудові м’ясні страви, родзинкою яких був неперевершений авторський соус. Останнім часом, задихаючись від тривоги і невизначеності, вона, навпаки, намагалася посміхатися частіше, бути більш ніжною з Девідом, відчуваючи не тільки біль його шрамів. Його душу все ще роздирали стільки суперечливих почуттів, стільки темних куточків ще стогнали від порожнечі, що утворилися частково з її вини. – Альфа, який важко зітхає трохи напружує, чи знаєш. Спасибі, милий. 

Девід галантно допоміг своїй дамі, не втративши можливості поцілувати її в скроню, трохи затримавшись губами біля витонченого жіночого вушка.

– Джесс, мене так розбурхує твоя м’якість та ніжність. Це такий контраст з твоїм умінням виносити мозок незгодою, нісенітністю та впертістю, – прошепотів він.

– Вирішила для різноманітності побути хорошою і слухняною дружиною. А ще я трохи змінилася за ці роки. Так що з твоїм настроєм?

– Відчуваючи цю романтичну атмосферу, дивлячись на красиву жінку переді мною, мені тепер зовсім не хочеться ніяких серйозних розмов, – знову зітхнув Девід. – Хочеться просто базікати про якісь дрібниці, повільно жувати смачну їжу, танцювати з тобою, прикинутися на час кимось іншим.

– Не вийде, – потягнувшись через стіл, Джесс ласкаво торкнулася його руки. – Але ми обов’язково потанцюємо. Скажи мені, як тепер все буде?

– По-перше, я закрию кордони території зграї. Ти знаєш, що це означає. Мої лікани будуть розосереджені по периметру таким чином, що між ланцюжка вартових непоміченим не проскочить жоден чужинець. Перевертні з інших зграй і одинаки відчувають, коли кордони зграї на замку. Навряд чи комусь захочеться сунутися, тому що в такому випадку діють інші закони – будь-який лазутчик буде убитий. Тепер щоб проникнути на мою територію потрібно отримати дозвіл. Всі будуть піддаватися суворій перевірці, і я хочу задіяти Джона, нехай наш бета розминає свою силу. З мисливцями у нас домовленість, але ми теж контролюємо їхнє пересування. Я почну готувати переговори з сусідніми зграями, підключу союзників з Європи та Америки. Ми збережемо Кессі, але … може виникнути ситуація, що нам запропонують укласти союз в обмін на носія. У багатьох альф є сини, а деякі ватажки молоді і повні сил, на зразок нашого Сема, вони теж захочуть запропонувати руку і серце підростаючій красуні.

– Але Кессі – це не товар!

– Я розумію, просто попереджаю заздалегідь, що такі ситуації можуть виникнути і нам доведеться приймати рішення. Політика справа тонка не тільки в світі людей. Я так розумію домовленість з Еверетом розірвано. Його син Аарон зник, і він ніяк не зміг захистити свого носія. Коли народиться наша дочка, можливо на той час ми вже виробимо більш потужний план захисту і у нас з’являться надійні союзники. А в іншому будемо просто жити, розгрібаючи дрібні проблеми, як ми робили це завжди. … Мене вражає, що ти жодного разу не запитала про лист і не дорікнула мене за бій з Семом. Я гублюся в здогадах, мила. На тебе це не схоже.

– Я бачила Сема, – опустила очі Джесс, – Від болю у мене трохи серце не зупинилося, але Міна сказала, що завтра він повністю відновиться. Я так розумію ти перевіряв нашого хлопчика на витривалість і перед тобою не стояла мета серйозно йому нашкодити. У чоловіків ліканів такі традиції, закони, примхи, заморочки, не знаю, як ще назвати, ви постійно міряєтеся силами. А що стосується листа Роя… – тепер вона, навпаки, дивилася йому прямо в очі, щоб він відчував її емоції ще чіткіше. – Не впевнена, що зможу це витримати. Це гірше вашого спарингу, це муки іншої сили та інших масштабів. Я виплакала за ним стільки сліз … що тепер я просто хочу думати про наших дітей, про нас з тобою і про те малятко, якій тільки належить побачити цей світ. Хочу стати ще сильніше, а лист може вибити опору, яку я вибудовую заново. Моя відповідь тебе задовольнила, альфо?

– Цілком. Потанцюємо? Прямо зараз! – рвучко підвівшись, Девід простягнув їй руку, тут же притиснувши її до себе, не відходячи від столика. – Ця музика сприяє саме такому тісному контакту.

– Я не проти такого контакту і без музики, – потягнулася до його губ Джесс, міцніше обвиваючи його за шию.

– Ти досі цілуєшся так наче все ще вибачаєшся.

– Ні, мої поцілунки усього лише сповнені трепетної любові, – прошепотіла вона йому у відповідь, дійсно відчуваючи стан ніби готова віддатися йому цілком, до останньої краплі своєї душі, всім тілом, усіма своїми думками. – Може, на мені так вагітність позначається, але зараз мені хочеться, щоб ти увібрав мене в себе повністю, ввібрав немов губка, щоб я розчинилася в тобі. Я в тому стані, а може бути у віці, коли я готова дивитися на ситуації під різними кутами, не упереджено, без намірів до посиніння доводити тобі свою правду, готова багато чого пробачати і шукати компроміс. … Я просто хочу тебе кохати, Девіде. Те, чого ти завжди від мене домагався. Нарешті, я дозріла для тебе. Доросла до твого рівня. …Сьогодні я дала Кессі пораду, що у стосунках чоловік лікан повинен відчувати себе мисливцем, тоді його інтерес не буде згасати, але, здається, в даний момент ця порада не для нас з тобою. Ти так довго за мною полював, навіть будучи моїм чоловіком, що думаю тобі тепер, нарешті, хочеться насолодитися своєю здобиччю.

– Так і є, – задоволено посміхнувся Девід, повільно рухаючись з нею в танці, час від часу обмінюючись поцілунками. – В такому разі ти дійсно готова пройти шлюбний ритуал ліканів і стати моєю за всіма статтями.

– Чекаю не дочекаюся почути про нюанс, який нібито міг напружити мене в минулому. Сядемо за стіл або ти прошепочиш мені про це на вушко?

– Ти повинна будеш віддатися мені, коли я буду в перетвореному стані, віддатися перевертню, – прошепотів Девід і Джесс завмерла на якийсь час. – Так, люба, і перетворені лікани моєї зграї будуть свідками. Ось тому шлюби між людиною та ліканом просто скріплюють в мерії, а не за традиціями перевертнів.

– А без цього ніяк не можна? – незважаючи на всі її почуття до нього, це дійсно напружувало.

– Ніяк. Все відбувається швидко. Злиття, мітка і дівчина втрачає свідомість через надлишок емоцій, – невесело посміхнувся він.

– Ясно, спаровування з монстром та укус альфи витримують не всі, тільки дуже стійкі. Але ти цього хочеш? – зелені очі уважно стежили за кожною його емоцією.

– Так, для мене це важливо.

– Добре. Нехай буде так. Я тобі довіряю. Ти не заподієш мені шкоди, тому що я ношу твою дитину. Я згодна. Тоді давай вже торкнемося ще однієї делікатної теми – ночі Зачаття, проклятий молодик. У тебе є постійна … котру ти … – не доказавши, Джесс розраховувала, що він і так все зрозуміє.

– Ні, немає. Я віддаюся інстинктам звіра не на кожен молодик. Але раз на півроку мені доведеться … мою природу не переробити, Джесс.

– Я розумію, тепер вже я це розумію. Що ж, два рази на рік я це якось витримаю, не надаючи цьому катастрофічного значення. Тим більше, що справжній Девід тільки мій, – вона знову постаралася посміхнутися тремтячим губами. І тепер вже Девід наче вибачався своїми поцілунками. – Я кохаю тебе, Девіде. Думаю, на сьогодні це всі питання, які стоять ребром?

– Угу, більше ніяких складних тем, – потерся він об неї своєю щокою.

– Прогуляємося? – після вечері, вийшовши з ресторану, Джесс раптом потягнула його в бік набережної, причому не найбільш доглянутою її частини. – Скажи мені, альфо, за що ти мене кохаєш? – вона повільно брела попереду, а Девід йшов трохи позаду через вузьку лінію берега. Зупинившись біля викинутої припливом величезної корчі, Джесс видерлася прямо на цю колоду, запрошуючи його скласти їй компанію.

– Не за що, а скоріше всупереч, – хмикнув Девід, повівши носом. Альфа прислухався, визначаючи чи є хто поблизу, після розсунувши її коліна злегка підтягнув її до себе, притискаючись стегнами.

– Ого, а що це ти зібрався робити? – захихотіла Джесс навіть не думаючи чинити опір, коли руки її чоловіка пірнули їй під сукню.

– Збираюся читати тобі нотації про те, що зовсім не обов’язково надягати нижню білизну, вирушаючи на побачення з чоловіком.

– Гаразд, я виправлюся. Покараєш мене за це? – в її голосі застрибали грайливі нотки.

– Ох, Джесс, я дурію поруч з тобою, як пацан, – гаряче прошепотів Девід і вона відчула його в собі, підставляючи йому для поцілунків шию та груди. Після возз’єднання їхні заняття любов’ю відбувалися яскравими короткими спалахами. Нестримне пекуче бажання накривало по кілька разів на день, і вони не ігнорували жодне з них, визнаючи, що через стільки років їхній секс став солодше, а зависла над ними загроза можливо додавала ще певної гостроти. Але голови все одно паморочилися як тоді, коли ними долала одержимість.

Повернувшись додому за північ Джесс тихенько прокралася в спальню до Джона, намацавши в темряві голову сина.

– Джоне! Джоне, ти спиш?

– Та хто ж спить ночами, ні, звичайно, – пробурчав з іронією Джон, підводячись.

– Що було в тому листі, синку? – прошепотіла вона.

– Тато просив Девіда подбати про тебе. Це якщо коротко.

– Любий, я теж хочу тебе попросити, навіть благати, подбати про свого брата. Ви з Семом постійно разом, завжди поруч один з одним, доглядай за ним ще більш пильніше. Ти бета, ти можеш помітити небезпеку навіть раніше, ніж альфа.

– Мам, якщо Сем дізнається, що ти просила його молодшого брата няньчитися із ним, він, м’яко кажучи, почне турбуватися. Семюел і сам може подбати про себе, нам вже не вісім років.

– Я знаю що кажу. І Сему не обов’язково про це знати! Йому може загрожувати небезпека. Гинуть навіть сильні альфи. Якщо ти будеш на чеку – у Сема більше шансів уникнути неприємностей.

– Гаразд я візьму над ним посилене шефство. Не нервуй так, мам, тобі шкідливо. Як душка Девід, поводиться добре?

– Душка Девід поводиться добре, так що не баламуть, – і за звичкою, Джесс чмокнула його в маківку.

– О, господи, мені двадцять років, а моя мама досі приходить цілувати мене перед сном. Обов’язково похвалюся друзям, – пирхнув Джон.

– На добраніч, нестерпний хлопчисько.

А ось Девід повернувся в їхню спільну спальню, коли Джесс вже мирно сопіла, обіймаючи подушку. Альфі не спалося. Занадто багато емоцій тіснилося в душі, занадто багато думок бродило в голові. Зв’язок зі зграєю часто робив його ночі безсонними. Та зараз присутність Джесс заспокоювала, її дихання було для нього, наче музика. Скільки років він мріяв хоч ненадовго відчути її поруч, що тепер міг сидіти і годинами милуватися своєю сплячою коханою жінкою. Порившись у її валізі, яку вона привезла з дому, Девід знайшов той самий старий альбом, взявшись гортати сторінки. Кожну сторінку Джесс пронумеровувала та ставила дати. Обличчя маленької Кессі, Сем, Джон, що стоїть на голові, якийсь чужий хлопчисько, дерева, схід сонця, Рой. Але коли йому почали траплятися намальовані фрагменти голого торсу, Девід придивився уважніше – це були його груди, вона малювала його шрами, які цілувала стільки разів. Альфа почав гортати далі, і час від часу йому траплялися його портрети, вона малювала його в анфас і в профіль п’ять років тому, вісім і десять років тому теж. Вона думала про нього і Рой не збрехав.

Відчувши прилив дивного почуття, Девід стягнув з себе одяг, прийнявши форму лікана. Обережно забравшись на ліжко, перевертень вмостився поруч із Джесс, поклавши їй на живіт свою пазуристу лапу. В такому стані альфа міг відчувати свою дитину. … І він її відчув, свою маленьку дівчинку. Навіть будучи маленькою грудочкою, вона тягнулася до нього, до свого рідного батька, встановлюючи зв’язок.

Дякую за увагу до моєї творчості.

 Для продовження читання  необхідно  перейти за посиланням на Букнет 

З повагою, Лаванда Різ.