Спокуслива халепа

5/5

“- Дозволь собі розслабитися і хоч раз у житті відмочити якусь дурницю. Це перезавантажує нервову систему, як лікар тобі кажу. Заведи бурхливий курортний роман, вони бадьорять, омолоджують та тонізують. Тим більше, там тебе ніхто не знає. Спокусити чоловіка, готового до пригод, легше простого!
– Мене трохи бентежить, що мені це каже моя старша сестра, – бурчу я, збираючи валізу. – Сімоно, я не вмію спокушати чоловіків, особливо з такою метою. У мене це раніше якось природно відбувалося. І мені більше не потрібні стреси!
– Тобі потрібен хороший тимчасовий коханець, Даніело! Повір моєму досвіду! Головне посміхайся та говори побільше дурниць. Пам’ятай, що розумні жінки відлякують чоловіків, тому прикидайся дурепою, так їм буде спокійніше.
Весело, гаряче та емоційно!”

– Дозволь собі розслабитися і хоч раз у житті відмочити якусь дурницю. Це перезавантажує нервову систему, стреси не завжди згубні, як лікар тобі кажу. Заведи бурхливий курортний роман, вони бадьорять, омолоджують та тонізують. Тим більше, там тебе ніхто не знає. Спокусити чоловіка, готового до пригод, легше простого!

– Мене трохи бентежить, що мені це каже моя старша сестра, – бурчу я, збираючи валізу. – Сімоно, я не вмію спокушати чоловіків, особливо з такою метою. У мене це раніше якось природно відбувалося. І мені більше не потрібні стреси!

– Тобі потрібен хороший тимчасовий коханець, Даніело! Повір моєму досвіду! Головне посміхайся, говори побільше дурниць. Пам’ятай, що розумні жінки відлякують чоловіків, прикидайся дурепою, так їм буде спокійніше. Та оберігайся. Не забула протизаплідні? 

– На пляжах Греції повно красунь, до речі запаморочливих, а не сірих мишей в смугастому купальнику, як я. Чим, по-твоєму, я можу причарувати якогось сексі красеня?

– Боже, Дані, навіщо тобі красень? Я тебе благаю! Чим на твою думку має володіти коханець? А я тобі скажу. Харизма, почуття гумору, щедрість та вміння користуватися своїм чоловічим стрижнем, який вони так дбайливо колисають в своїх трусах. Навіщо тобі його гарне обличчя, тобі потрібно просто піти у відрив на два тижні, отримати досвід і в той же час не закохатися. Закохуватися не смій, проблем потім не оберешся. Курортний роман – це просто приємний бонус до відпочинку. І зовсім ти не сіра миша! Що за дурниці? Хьюго! – кричить Сімона в сторону кухні, звідки через хвилину вискакує її вимуштруваний другий чоловік. Симпатяга, гарний господар і хороший батько. – Хьюго, милий, скажи прямо, оцінивши своїм чоловічим поглядом, чи є у Дані шанси підчепити собі гарячого хлопця на узбережжі?

– Звичайно! – не замислюючись відповідає Хьюго. – А чому б і ні? – спробував би цей «експерт» відповісти щось інше.

– Ось бачиш і не накручуй себе. У тебе такі красиві очі, посмішка та спокусливі сідниці. Лови чоловічі погляди, затримуйся на них не більше п’яти секунд, посміхайся і вибирай з бажаючих пригостити тебе холодним коктейлем. Рецепт полювання елементарно простий. Ти тепер вільна дівчина, ви з Джеремі розлучилися за взаємною згодою, тому тобі і прапор в руки, а йому перо на хвіст. Давай, чекаю тебе засмаглою, з масою соковитих подробиць та палаючими очима. І тільки посмій мені пролежати всі два тижні в шезлонгу! Я тебе приб’ю!

Спокійно виходить зітхнути вже в літаку. Іноді слухаючи Сімону хочеться прикинутися мертвою! Вона вже вирішила і знає, як мені буде краще. Якийсь курортний роман, секс під пальмами та в морі, нібито повинен змінити моє життя. Теж мені ліки від усіх проблем! Навіть не збираюся спокушати якогось ловеласа. Я лечу в Грецію милуватися приголомшливими заходами сонця, купатися в теплому морі, засмагнути, подивитися на унікальні пам’ятки цієї «колиски» античної цивілізації, а не вивчати чоловічі стрижні. Яке щастя, що сестричка не змогла поїхати зі мною, інакше після такого стресу мої нервові клітини навряд чи відновилися б. 

Я ще місяць тому оплатила тур і забронювала номер в готелі на Корфу, мені обіцяли там справжній рай, і я так і бути їм повірила. Подивимося, що там за релакс. 

Увечері я вже була на місці, захопившись буйством зелені та доглянутістю території. Втім, номером я теж залишилася задоволена, нарешті починаючи відчувати себе на відпочинку. І так як на пляж йти було вже запізно, як і досліджувати територію готелю, краще все ж таки залишити це задоволення на завтра, тому я спустилася в бар. Хотіла подзвонити Сімоні, але на свою голову заглянула на сторінку Джеремі і навіть не помітила, як вижлуктила три коктейлі, розглядаючи фото його нової дівчини. Треба було давно видалити його з друзів та забути, як страшний сон. Так ні, мені знадобилося вивчити всі деталі. Звісно, ми зустрічалися два роки, а потім розлучилися, але було щось у цьому неприємне, що він так швидко когось собі знайшов і навіть щасливий, судячи з його задоволеної пики. Тому повертаюся до номеру доволі плаваючою ходою, адже ідея випити алкогольний коктейль на голодний шлунок була не найвдаліша. Обслуговування номерів якраз закінчило вечірнє прибирання.

– Ой, будь ласка, не зачиняйте, я вже тут, – сперлася я на двері, сунувши дівчині чайові. Ввалилася всередину і розтягнулася на дивані, вже не в змозі доповзти до спальні. Занадто розслаблена, щоб про щось думати, і занадто втомлена, щоб хоча б змити макіяж. 

Звичка вставати до будильника у відпустку, на відміну від мене, чомусь не пішла. Знаю, що вже не засну, тому навпомацки веду себе до ванної, де нарешті приходжу до тями.

– Дуже добре, до сніданку ще встигну розібрати валізу та збігати викупатися в морі, – спробувала посміхнутися своєму відображенню, закуталась в рушник, штовхнула двері і … не змогла стримати переляканий вереск!

– Охреніти!!! – ошелешено видихнув в свою чергу абсолютно голий хлопець, обурено на мене витріщаючись. – Що ти тут забула і найцікавіше, як ти тут опинилася?!

– Що?! А ну забирайся з мого номеру, збоченець! – отямившись, кидаюся до журнального столика схопивши з нього масивну вазу. – Попереджаю, спочатку я трісну тебе по голові, а потім викличу охорону!

– Шикарно. Зазвичай я не чіпляю пришелепуватих, і абсолютно точно пам’ятаю, що вчора вночі повернувся один, – цей безстрашний ще й руки в боки упер. – І тим не менше на світанку з моєї ванни вискочило щось! Ти що по ринвах просочилася? Це мій номер! Ау, кралечко! – нахабно клацає він пальцями перед моїм носом. – Давай разом оглянемося і подивимося.

Блін. … Оце ганьба. Нехай всі номери схожі, але не беручи до уваги моєї сумочки, яка валяється на дивані, тут всюди чужі речі.

– Який у вас номер? – видавила я захрипнувши, не знаючи куди подіти погляд. – Не можна чимось прикрити свої причандали?

– Двадцять шостий. Я сплю голяка, і звик ходити своїм номером, як мені зручно. Бентежить чоловіче тіло? Вперед на вихід, я тебе не кликав! Або мені покликати охорону? – знущально гмикає він. – Може, залишиш вазу в спокої? Розіб’єш, платити доведеться тобі. Так як ти все-таки сюди потрапила? – русява брова цього збоченця вигинається в підкресленому питанні.

– У мене … сусідній. Двадцять восьмий. Прошу вибачення, – нервово ковтаю і під цим глузливим поглядом опускаю вазу на місце. Соромно капець. Обличчя горить, здається, ще трохи і почне сповзати шкіра. Повертаю в сторону ванни, щоб забрати свій одяг. Але де там! Він виник в дверях першим!

– Якось не склалася наша розмова. Гадаю, тепер можна і представитися один одному. Особливо, коли ти роздивилася мене з ніг до голови, – найжахливіше те, що здається його починає збуджувати ця ситуація і я бачу це на власні очі. Отой стрижень вже прокинувся!

– Не обов’язково! Знайомитися не обов’язково! – аж підскочила я.

– Гаразд. Але ранок міг б початися інакше, набагато приємніше. Може, по-сусідськи налаштуємо його на іншу хвилю?

– Зазвичай я пришелепуватих не чіпляю, – сердито цідю йому у відповідь, повертаючи йому його фразу. – Дай пройти і через хвилину мене тут не буде!

Змірявши мене прискіпливим оцінюючим поглядом нахабний та голий тип, все ж повільно відсунувся в сторону. А я увірвавшись до його ванної, зачинившись там зсередини, поставила особистий рекорд з одягання. У житті так швидко не застібала ліфчик і не пірнала в сукню! Потім, вискочивши кулею, схопивши на бігу свою сумочку, я нарешті опинилася в коридорі. Гадство, тепер до вечора буду відходити. Що мені там плела Сімона, що деякі стреси корисні? Та ладно! І тут як на зло телефон свиснув прийнятим повідомленням. Від неї, від моєї турботливою сестрички:

«Пригоди чекають на тебе, Дані!»

І мені залишилося тільки стиснувши кулаки відчайдушно загарчати. Грецькі боги явно наді мною кепкують, підсунувши цю падлюку без штанів!

– І як наші справи? – тут же передзвонює Сімона, співуче розтягуючи слова, бачачи, що я прочитала повідомлення. – Настрій бойовий? Ти вже вийшла на полювання?

– Угу, вийшла. Любителі пригод при моїй появі відразу штани знімають і пропонують піти полежати, – бурчу в слухавку, пнувши ногою свою валізу. Ще й ця зараза розстібатися не хоче! – І взагалі я йду купатися, не відволікай мене своїми дурницями!

Терміново в море, кинутися в воду, щоб змити цю ганьбу! Це ж треба, першого ж дня і такий казус!

Таааак. Море вбирає в себе все, ти стаєш з ним однієї температури, віддаєш йому свою душу і розчиняєшся в хвилях, ніби в часі. Як я чекала цієї відпустки!!! Аби хто знав! Щоб можна було ось так лежати зіркою на воді, розкинувши руки, плавати на спині, пірнати, фиркати та лякати риб. Даю двісті відсотків, що люди походять не від мавп – вони вийшли з моря! Все, я балдію, тащуся, кайфую в екстазі і цей голий мачо вже не стоїть у мене перед очима! … Тому що цей хрін стоїть на березі, в плавках і спостерігає, як я виходжу з води!!! Назад пірнути чи що, та почекати поки він звалить? Ще й шкіриться знов знущально!

Ігнорую та проходжу повз, ніби я його знати не знаю! Серйозна русалка вийшла на берег на сонечку погрітися і накачані плечі деяких типів її зовсім не колишуть. Лягла в шезлонг і навіть очі заплющила, сподіваючись, що його змиє хвилею.

– Так скільки ти вчора випила? Що це за чарівна доза, яка дозволила тобі проникнути в мій номер без ключа? – плюхнувся він поруч.

Бляхо мухо. Я так розумію, що просто це не мине.

– А що це ти в плавках, бува не запрієш, спека ж така на дворі? – єхидствувати я вмію, але дурепою поки прикидатися не хочеться.

– Так і знав, що тобі сподобалося, – гмикає він. Ні, ну треба ж зарозумілість яка! Показав свій скарб і я, на його думку, тепер повинна на нього слину пускати. – Для купання голяка є інші пляжі. Показати де?

– Дякую, я не з цих. А тебе там вже, напевно, зачекалися, так що можеш йти я не засмучусь.

– Щось для дівчини, яка приїхала до Греції за пригодами ти занадто зла.

Ну, тут я звичайно ж сіла, втупившись на нього сердито:

– Та з чого ти взяв, що я тут заради пригод? З власного досвіду судиш? Я прилетіла сюди відпочивати! Повторити по складах?

– У такі місця відпочивати приїжджають сім’ями або компаніями чи вдвох, а якщо дівчина одна – значить, за умовчанням, вона не проти запалити пристрасний роман на кілька ночей. Тільки ось тобі ще потрібно попрацювати над своїм виразом обличчя, рибко.

– Я глибоко зворушена турботою та вдячна за твою мудру пораду, о Посейдоне, але не звалив би ти до тих, у кого цей вираз вже відпрацьований? – по-моєму, він з мене просто насміхається. Розглядає мене своїми бурштиновими очима, морщить від сонця своє симпатичне обличчя і посміхається так хитро, ніби знає про мене якийсь секрет. – Що ти до мене причепився? Ранкова демонстрація твого причандалля ще не робить нас друзями. Подивися скільки навколо красунь, хапай будь-яку. Он, хоча б та брюнетка, топай до неї, блисни дотепністю!

– Ні-і, у неї голос противний, – з удаваним розчаруванням зітхає він. – Мудрості Посейдона я не конкурент, тому ти можеш звати мене Стефаном. Може ми ще й не друзі, але зате вже сусіди. І щось ти не скидаєшся на глибоко зворушену.

– Так ти ще й перебірливий! Голос її йому не подобається, пригодам можна і мовчки віддаватися. Тоді подивися ліворуч, он тобі ціла зграйка незайманих, веселих та сексуальних, точно хтось та підійде за розміром! – він вже починає мене відверто дратувати.

– А ось я, дивлячись на них, бачу, що їх займали і вже багато разів. Тим більше не люблю пестити штучні груди, у мене на цей рахунок пунктик. Подобається натуральне.

– А мені не подобаються нав’язливі чоловіки! – різко схопилася, травмована півроку назад нога невдало підвертається, і я скрикую від дикого болю, але більше, напевно, від страху, що це знову повториться. А після скрикую вже вдруге, але від обурення, коли цей настирливий гад підхопив мене на руки.

– Я сама піду!

– Як? Поповзеш на трьох лапках? Потерпи вже як-небудь, не з’їм, хоча, я так розумію, з тобою потрібно розмовляти відкритим текстом, тому що натяки ти ігноруєш. Віднесу тебе до готелю, там є дуже професійний масажист, дамо йому поглянути на твою ногу. Так болить? – уточнює він, почувши мій стогін.

– Ні, мене просто бісить ситуація і ти разом з нею. Зроби мені приємне, скажи, що ти сьогодні їдеш.

– Доведеться тебе розчарувати, моя піранья, – шкіриться він, пихкає і наполегливо тягне мене до готелю. – Хоча знаєш, якщо ти щодня ходитимеш в цьому тісному купальнику, на моє місце прийдуть інші. Так що потрібно не нервувати, а скористатися ситуацією, дурненька.

– Ти це щойно сказав, що мій купальник на мене замалий? – сіпнулася я.

– Так і є. На розмір так точно. Смілива ідея. Дівчата часом бувають дуже винахідливі, щоб привернути увагу чоловіків. Наприклад, корчити з себе недотику в купальнику, який так і просить, щоб його зняли.

– Приб’ю Сімону! – ричу крізь зуби, от же ж паразитка, запевняла мене, що купальник сидить на мені відмінно. – Відпусти мене негайно!

– Хто така Сімона? Не виривайся, ми вже майже прийшли! Террі! – гукнув він у коридорі якогось хлопця, – Ось пацієнтку для тебе зловив!

Усміхнений миловидний Террі тут же весь обернувся до уваги, радо відчиняючи двері свого кабінету. Всі лікарі, за моїм спостереженням, трохи маніяки, вони так радіють, бачачи нових пацієнтів, як я свіжим булочкам. Сімона так точно маніячка незважаючи на те, що вона гінеколог і шанована людина в нашому місті.

– Нехай він вийде, – зиркаю в бік Стефана, який топчеться в кабінеті, а в голові спливають слова Сімони «курортні романи бадьорять, тонізують і омолоджують». Тонізують? Ну, не знаю, здається, цей хлопець може мене просто остаточно доконати!

Лікар оглянув мою ступню, розпитав про недавню травму, намастив гель, перебинтував симпатичним еластичним бинтом в квіточку і порадив не хвилюватися.

Як же тут не хвилюватися, коли мій одержимий сусід все ще ходить в коридорі.

– Скажи чесно, ти мене переслідуєш?

– Моя мама мене дуже добре виховала, тому я вважав за потрібне залишитися і дізнатися ім’я … – тут він чомусь замовк, покусуючи губу, чи то згадуючи повчання мами, чи то підбираючи слова, якими можна мене підчепити.

– Ім’я невдахи в тісному купальнику, яка переплутала свій номер з сусідським, злякалася голого мужика і в перший же день підвернула ногу на пляжі? Скажи ще, що Казанова таких зроду не зустрічав, що я розбурхала твої потаємні фантазії або що ви там зазвичай вішаєте на вуха? Мене звуть Даніела, мене теж виховували правильно. І спасибі, що проводив мене до лікаря. Але далі йти зі мною не обов’язково!

– Вони перестаралися, – гмикає Стефан.

– Хто?

– Твої батьки або ті, хто тебе правильно виховував. І вже пробач, що я йду в ту саму сторону, просто абсолютно випадково мій номер знаходиться поруч з твоїм. Хм … Даніела, дуже красиве ім’я як для невдахи.

– Ти страшний тип! Нестерпний, настирливий, нахабний і самовпевнений! Ти прокляття моєї відпустки!!!

– Ух, скільки пристрасті! – двері ліфта як на замовлення відчинилися, як тільки ми підійшли, і цей гад легенько штовхнув мене всередину. …Тільки я і він. Схоже, що збентежити його абсолютно неможливо, а ось у нього дуже навіть добре виходить, обпалити мене поглядом, змусити миттєво спітніти та втиснутися в кут.

– Ти почервоніла, Даніело? – смикнув він бровою, стримуючи усмішку. – Фантазувала колись про пристрасний секс з брутальним чоловіком в ліфті?

– Йди до біса! – відвернулася я, першою вискакуючи з ліфта.

– Зустрінемося за сніданком? – оце вже «пощастило» зустріти хижака. Я зрозуміла, йому подобається дражнити, вимотувати свою жертву та заганяти її в кут. Ще трохи і я почну підозрювати, що це моя сестричка підіслала до мене цього спокусника. Поки я нервово відстібаю ключ від зап’ястя, намагаючись потрапити ним в замок, цей хам підійшов до мене впритул, вдавлюючи мене в двері всім своїм тілом. – Або замість сніданку ти відразу помчиш за новим купальником, щоб не дай боже не спокушати мене своїми принадами? – шепоче він мені у вухо.

– Ще раз до мене наблизишся і я тебе вкушу!

– Обіцяєш? – з викликом сміється він, і я чую цей сміх, навіть в своєму номері, зачинивши двері перед його носом. Дідько, що мені робити?

– Що робити? – повторюю я трохи пізніше в слухавку, виклавши Сімоні всю цю безглузду історію.

– Варіанта два, – включила вона свій авторитетний тон, нарешті припинивши іржати. – І відразу раджу тобі вибрати другий. Значить так, слухай мене уважно, той, хто тебе любить поганого не порадить.

Перший варіант: ти можеш наговорити йому купу гидот та відшити в найгрубішій формі, пригрозивши заявити на нього в поліцію за домагання. Другий варіант: ти можеш дозволити йому зробити те, для чого цей Стефан навколо тебе в’ється. Дозволь йому зробити все самому, розслабся та отримай задоволення.

– Видно я якась неправильна або навпаки занадто правильна, але я не можу займатися сексом без почуттів. Це … це як, наприклад, я люблю масло, але замість масла змушувати себе їсти маргарин.

– Боже, як все запущено, – стогне Сімона. – Мила, ти ж не закохуєшся в масажиста, перш ніж відправитися на масаж? Ти просто лягаєш на стіл, розслабляєшся і отримуєш задоволення та користь. Так ось це теж саме!

– Ні, не те ж саме. Там я сплачую професіоналу своєї справи гроші і він робить свою роботу, щоб я могла отримати задоволення та користь. 

– Деякі і за секс гроші платять.

– Дякую, але я ще до такого не докотилася! І чому це варіантів тільки два? Коротше, сестричко, порадниця з тебе гірше нікуди, навіть судячи з того купальника, який ти мені порадила.

– Все одно ж зробиш по-своєму, знаю я тебе. Що з ногою?

– Нічого страшного, не вивих, просто невдало стала. Завтра до вечора буду вже танцювати, – йоли пали, навіщо я їй це сказала, зараз почне мені нагадувати, що потрібно зависати на дискотеках, де шумно, весело та купа потенційних коханців. – Все, я побігла снідати! Цьом!

Перш ніж «побігти» оглядаю коридор на наявність агресивно-стурбованого сусіда, подивилася ліворуч, праворуч – не видно. Ось тепер можна перебіжками до ресторану на перший поверх пробиратися. Апетит на нервовому ґрунті розігрався не на жарт! Плюс море, чисте повітря та представлене меню сніданку розбудило мою гастрономічну фантазію, хочеться спробувати всього по троху, стільки смаколиків очі розбігаються. У відпустці дійсно можна вже живіт не втягувати, і не шарахатися від слова «вуглеводи». Я й так три місяці на дієті сиділа, мені ці салатики з овочів вже поперек горла стоять, а від броколі буде нудити ще найближчі років сто. Як то кажуть, можу собі дозволити.

– Ого, тепер я розумію, чому ти з купальників так швидко виростаєш, – проходячи повз мене, іронічно кидає цей … цей єхидний любитель «ню», сідаючи за сусідній столик, приєднавшись до веселої компанії. Судячи з того, як вони його зустріли, наш Стефан улюбленець публіки і відсутня частина їхніх шалених пригод. Але цей гад всівся так, щоб час від часу кидати на мене свої глузливі погляди, посилати мені знущальні посмішки та гіпнотизувати мою виделку, яка починає тремтіти в моїй обуреній руці. Гаразд, хріна зо два я поведуся на цю провокацію. Фігушки тобі, Стефане! Пересідаю на інший стілець до нього спиною та продовжую з насолодою наминати свій сніданок. Буде мені ще якесь хамло відпочинок псувати! Не виберу я другий варіант! Та ні за що! Коханець, це і є стрес. Нехай у мене їх не було, лише хлопець, з яким я мала серйозні стосунки, але мені здається, що коханець це дуже незручна халепа. В крайньому випадку, коханця можна і в нашій нудній Пенсильванії підчепити, а на одному з найкрасивіших Іонічних островів потрібно милуватися мальовничим ландшафтом та історичними пам’ятками. Тому прямо в готелі я купила карту найцікавіших місць Корфу, після чого звичайно ж «рвонула» за купальниками. Тепер у мене їх цілих три, на ранок, обід та вечір. Йолопу з сусіднього номера тепер не причепитися. … Тільки от чомусь містер «знущальна посмішка» ліниво підпирає двері мого номера.

– Треба ж, як багато тебе в моєму житті. Тобі що тут медом намазано? – войовничо скинула я підборіддя, поки він пройшовся оцінюючим поглядом по моєму капелюшку, строкатому сарафану, затримавшись поглядом на декольте, промацавши кожну півкулю грудей, ковзнув по талії, опустився вниз, немов прикидаючи подумки чи достатньо відкриті мої ніжки. – Прийшов по-сусідськи прочитати чергову лекцію?

– У тебе дуже гарні пальчики на ногах , – задумливо вимовляє Стефан, підкидаючи на мене свій багатозначний погляд. – Я випадково зачинив двері, а ключ залишився в номері. Можеш пустити мене до себе, і я переберуся через балкон?

– Цей підкат вже років двісті як не діє. А спуститися вниз на ресепшн та попросити запасний ніяк?

– Там сьогодні чергує вреднюча адміністраторша. Не хочу вислуховувати докори цієї чоловіконенависниці. До речі, ти могла б з нею подружитися, здається, у вас спільні інтереси. Дивлюся, купила собі купальник. Ой-ой, Даніело, як же ти могла не покликати мене з собою? У мене відмінний смак, ми б зробили з тебе бомбезну красуню.

– А знаєш що, піду-но я ще кілька годин погуляю! – посміхаюся йому найотруйнішою посмішкою, яку тільки змогла зобразити.

– Оце вже ні, кралечко! – одним ривком Стефан хапає мене в оберемок, відбирає ключа, і не випускаючи з рук, тут же затягує до мого номеру. Я навіть пискнути не встигла!

– Зазвичай я жінок не ображаю, – гарчить він, придавивши мене всім тілом до стіни, однією рукою з усією силою стиснувши мої зап’ястя у мене над головою, а другою затуляючи мені рота. – Але ти мене до чортиків нервуєш! Дико злиш і в той же час чомусь збуджуєш! …Заразо!!! – відсмикнув він руку, після того як я встромила в неї свої зуби. – Ах ось як тобі подобається?

– Ніяк мені з тобою не сподобається! Ти мені не подобаєшся! Зрозуміло тобі? -шиплю я. Можна звичайно було закричати, підняти переполох, але мені все-таки хочеться уникнути цієї ганьби. Не хочу, щоб потім в мене пальцем тицяли. – Не люблю білявих накачаних вискочок. Ти не мій типаж. І розмір мені твій не підходить! Занадто …маленький! – бовкаю я, щоб остаточно його від себе відвадити. Адже для чоловіка немає нічого образливішого, ніж сказати, що у нього маленький член. Хоча, це звісно не так, там таке бовталося, що страшно було дивитися. Але я чула, що у хлопців дикі комплекси стосовно цього. … Тільки явно не у Стефана. Піднявши брови, він … раптом починає реготати, здригаючись всім тілом.

– Відпусти мене! – продовжую вириватися, поки цей негідник заливається сміхом. – Відпусти, мені боляче!

– Ох, Даніело, як же це сміховинно. Не твій типаж значить? А-а-а-а, оце мене порвало. Хотів би я знати, чому ти так боїшся чоловіків?

Я гадала він відпустить мене та звалить. Адже логічно після такого відступити, розвернутися та піти в пошуках більш поступливої здобичі. Вже навіть приготувалася кинути парочку уїдливих слів на прощання. А він … він взяв та поцілував мене! …Втягнув у себе мої губи. Відпустив. Дав вдихнути. Потім знову накрив своїми губами мій рот, штовхнувшись всередину язиком, пестячи піднебіння до солодких відгомонів по всьому тілу, впевнено залучаючи мій язик в цей танець «скоритися загарбникові». Я розгубилася, намагаючи зрозуміти, що я відчуваю і, хай йому грець,… прийшла у захват. Мене ніколи не цілували з таким напором, з таким первісним пристрасним натиском переможно стогнучи. Стефан ніби насолоджувався завойованим поцілунком, смакував, з насолодою висмоктуючи мого язика. І я не помітила той момент, коли мене відпустила розгубленість і мені почало подобатися це шаленство. І не просто подобатися, я забалділа з голови до п’ят. Стала пластиліновою, тремтячою і …

– А я вже було подумав, що перестав збуджувати броньованих жінок, – шепоче Стефан, задоволено посміхаючись, поки я вгамовую дихання, опустивши повіки. Заплющила очі, щоб він не помітив , щоб не здогадався …

– За шкалою від одного до десяти, наскільки ти мене хочеш, Даніело?

– Умінням офігенно цілуватися, при цьому розкуто нишпорячи по тілу жадібними руками, збудити дівчину не важко, це не майстерність. Тіло поступається швидше, а ти спробуй збудити мене саму, – з викликом кидаю йому в відповідь. – Слабо зацікавити мене настільки, щоб це не виглядало так, ніби я дозволила тобі мене трахнути, а щоб саме мені захотілося затягнути тебе в ліжко та любити там тебе кілька годин поспіль поки ти не видихаєшся? Га? Як думаєш, чоловік здатний так зачарувати жінку, не демонструючи при цьому свої причандали? Як щодо вбивчої харизми, розумнику? Або це занадто виснажливий шлях для тебе? Не варіант для відпустки? Звичніше щось легке та примітивне? Який день ти вже тут зависаєш і скільки дівчат вже встиг укласти під себе, о мій пристрасний Посейдоне? А тепер саме час назвати мене довбонутою, махнути рукою та гордо похитуючи сідницями звалити з мого номеру.

– Думаєш не зможу? – пирхає Стефан. – Тільки ось що ти потім будеш робити, крихітко, коли я заберуся тобі під шкіру і ти захочеш бути моєю до мозку кісток? Адже потім забути мене буде складно. Готова ризикнути та віддатися на мою милість не лише тілом, а й своєю примхливою жіночою суттю? Згодна дати мені помацати твоє серденько, спробувати дотягнутися до зірок та відпустити?

– О, хтось дуже впевнений у своїй бездоганності? Переживаєш, що я в тебе закохаюся і буду за тобою плакати? Не існує такого чоловіка, заради якого варто лити сльози.

– Але є жінки, яких цікаво підкорити, – хмикнувши, киває прокляття на мою голову. – Ти сама напросилася, рибко.

Чарівно посміхаючись, Стефан нарешті відпускає мої руки, гордо розправляє свої плечі, дивись мовляв та тремти у передчутті, я поставив на тобі мітку і оголосив полювання, готуйся. Зробивши пару кроків назад, розвертається і зникає на моєму балконі, де, судячи по звуках, без проблем перебрався на свій. Хм, значить, по балконах цьому типу лазити не вперше. І стукнуло ж мені в голову кинути йому цей виклик! Адже я розраховувала, що звичайного курортного ловеласа це повинно відлякати, наших сучасних чутливих чоловіків подібні заявочки вганяють в стрес та змушують накивати п’ятами, а цей, бляхо, зібрався мені щось доводити! Оце непруха! …Хоча, цілується він непогано, я б навіть сказала майстерно. Казала ж мені моя пришелепувата сусідка, що не можна переступати через мертву ворону, я не послухала, тепер ось все наперекосяк, навіть відпочити спокійно не виходить. Потрібно щось придумати, скласти якийсь план, виробити тактику, не можна дозволити йому втягнути мене в цю еротичну гру «хто зверху»!

Різко стягую з себе сарафан … вірніше спробувала стягнути його через голову, але цей безглуздий хитромудрий гачок на якому кріпиться бретелька, раптом взяв та застряг у мене в волоссі. І чим більше я смикаю, намагаючись звільнитися – тим сильніше він заплутується. Руки б цьому дизайнеру повідривати! Зла, спітніла від марних зусиль, відчайдушно гарчу, борючись з бажанням схопити ножиці та відстригти жмут волосся, в якому загруз проклятий гачок, до бісової матері! Астрологи обіцяли парад планет, а у мене тут парад ідіотських ситуацій! Питання «що робити» стає темою мого відпочинку. Волосся все-таки вистригати не хочеться. Попросити когось стороннього не варіант, я тут взагалі нікого не знаю … крім цього … хтивого мисливця за стіною. Навіть зателефонувати на ресепшн і попросити, щоб прислали покоївку теж якось незручно. Вийти на балкон або в коридор, щоб покликати сусіда-липучку я не можу, на мені одні трусики і сарафан на голові, люди кишки від сміху порвуть, якщо побачать мене в такому вигляді.

З важким подихом стукаю в стіну, спочатку невпевнено, потім наполегливо і навіть набралася рішучості його погукати:

– Стефане, мені потрібна твоя допомога. Ти там? – про всяк випадок прикрила груди диванною подушкою, стою та прислухаюся до звуків. Щось заворушилося на балконі, і він повернувся тим же шляхом.

– Ух ти, що це за новий головний убір?! Так точно в маківку не напече і плечі не згорять, – сміючись, витріщається він на мене.

– Не смій іржати і розглядати мене так хижо теж не смій! Я тебе по-людськи прошу, допоможи розплутати волосся. Без цих твоїх загравань. … Я буду тобі дуже вдячна, – сопу я, вже підігріта цією комічною та дурною ситуацією. Ні, потрібно було все-таки покликати покоївку, ну подумаєш, посміялася б потім з мене з колегами. А цей паразит чуйний, але не без вигоди, вже точно щось задумав, інакше так би не сміявся і колами навколо мене не ходив.

– Що мені твоя вдячність, пупсику, цього буде явно мало. А де задоволення та користь для мене? Я ризикував життям, ліз до тебе через балкон, мені потрібна нагорода.

– Нелюд! … Гаразд, дозволю тобі намазати мені спинку кремом від засмаги.

– Пф! Так не піде, якось пісно і не інтригує. Прибери подушку, це раз, а два – погодься піти сьогодні ввечері зі мною на прогулянку.

– Ці твої умови роблять тебе ще менш привабливим для мене. Не додають ані шарму, ані плюсів, ані інтересу, – скривилася я, гордо піднявши голову, обмотану яскравим сарафаном, наче якась африканська красуня, кольорових бус хіба що бракує.

– Все перераховане вище додасться пізніше, а зараз я просто кайфую від того, як ти червонієш та сердишся. Це дико збуджує. Може, ти це все спеціально підлаштувала? Може, це такий хитрий виверт в грі, щоб заманити мене та спокусити? – він підходить все ближче й ближче, гіпнотизуючи мене цим своїм магнетичним поглядом, в якому я починаю грузнути, як муха в мед. Навіть коліна підігнулися і з грудей чомусь вирвався схлип. – Ні, ні, ні, – хитає головою Стефан, раніше за мене розпізнавши мої емоції. – Ніяких психів, я вже зрозумів, що це ти вмієш. Не варто псувати волосся або вискакувати в коридор. Відкинь подушку в сторону, скажи, що наше вечірнє побачення в силі, і ми вмить вирішимо цю проблему, – показує він очима на зрадницький сарафан.

– Так і знала, що ти збоченець, – шиплю зі злістю, жбурнувши подушку в сторону. – Подобається? Добре, ми прогуляємося, але я не обіцяю, що ця прогулянка виявиться для тебе приємною!

– Подобається, – обнишпоривши нахабним поглядом мої голі груди, скинув він на мене свої усміхнені очі. – Абсолютно відповідає моїм очікуванням. Хотілося б доторкнутися, але боюся, що ти подряпаєш мені обличчя. Тому я трохи почекаю, пограю з ними пізніше. І ти зрозумієш, Дані, що є моменти задоволення, від яких не варто відмовлятися. Сядь, будь ласка, позбавимо тебе від цього.

Бухнувшись на диван, намагаюся стримати свої емоції, тому що тільки так вийде швидше його спровадити. Звичайно ж я червона, як варений рак, обурена і само собою збентежена. Мої груди ще ніхто і ніколи не нагороджував таким оцінюючим професійним поглядом. Як же він мене … ні це вже навіть не злість. Чорт, я не хочу, щоб він мене хвилював!

– Оп, і ти врятована! – сарафан летить кудись на підлогу, а руки Стефана впираються поруч зі мною по різні боки, – Можна запитати? – нахилився він до мене. І це так незвично сидіти перед незнайомим чоловіком практично голою. – Ти коли-небудь хотіла чоловіка до втрати свідомості, плюючи на манери, сором та чужу думку? Щоб все одно де і як, але тільки щоб з ним і багато разів? Щоб шалено хотілося торкатися чоловіка, володіти його членом і марити брудними фантазіями, де тільки ти, він і вседозволеність?

– Ні! – округлюю очі, намагаючись відсторонитися. Якось мене вже лякають ці питання.

– Зрозуміло, пристойна дівчина ніколи не виходила за рамки. Можу навіть припустити, що дахозносного сексу у тебе теж не було, все статечно, не поспішаючи і майже без криків. Ще одне питання і я піду налаштовуватися на вечір, – ніби прочитавши мої думки, посміхається Стефан. – Скільки тобі років, Даніело?

– Двадцять вісім, давно вже повнолітня, незайманість втратила в двадцять п’ять. Щось ще? – видихнула я, облизавши губи. Так недоречно пересохло в роті, а тут ще він не поспішає йти.

– Така доросла дівчинка повинна знати, як небезпечно ось так збуджувати чоловіка. Ти мене конкретно завела, Дані, навіть я собі дивуюся наскільки. Я зайду за тобою о восьмій! 

Ще десять хвилин після того, як він пішов, я сиджу не рухаючись, з силою стискаючи стегна. Ох, не цього я очікувала, не такої своєї реакції. Капець. В останню секунду мені захотілося, щоб він до мене все ж таки доторкнувся, мало не зупинила його, і ось тепер навіть думаючи про це – пульсація внизу живота тільки наростає. Навіть душ не допоміг і бажання спуститися до басейну пропало остаточно. Чим зайняти себе до вечора, коли навіть не лізе в голову чим вбити час до обіду! А все через нього, через цього спокусника, нехай йому грець!

Хапаю карту, вибираю найближче місце куди б хотілося заглянути, швидко збираюся і спускаюся вниз. Так і бути обід можна пропустити, зате екскурсія повинна розвіяти цю ману, яка так добре пахне, у якої дуже спокусливий чоловічий баритон з чуттєвими перекатами і засмагла оксамитова шкіра. Оце вже вляпалася в халепу! 

Повернувшись до п’яти з палацу Ахилліона, де я вдосталь намилувалися бюстами давньогрецьких філософів та скульптурами міфічних істот, не можу відмовити собі в задоволенні збігати на пляж. Думки про Стефана вивітрилися лише частково, тому що вечір все ближче, і я навіть уявити боюся, що він там задумав. І тим не менш, я погодилася із ним прогулятися, може, щоб в черговий раз довести собі, що всі чоловіки однакові, що це невеликого розуму самці, які люблять виключно себе і як вогню бояться труднощів. …А може, в мені живе дух авантюристки, і мені все-таки хочеться випробувати це «він, я і вседозволеність»? Не знаю, але тремтіти почала за годину до побачення.

Ніякого макіяжу, зачісок або інших оманливих жіночих хитрощів. Без гачків, як то кажуть. Згадавши пригоду з сарафаном, закочую очі і, здається, знову червонію. Я хочу подобатися такою, яка я є, заодно перевіримо його ставлення до природності. Просто підняла волосся, заколовши його для зручності та одягла веселеньке літнє платтячко.

Мене навіть не здивувала його пунктуальність, хоча я не змогла стримати усмішки, відчиняючи двері.

 Ох, гарний, зараза. Біла футболка на засмаглому тілі виглядає шалено привабливо. Літні брюки, м’які сандалі, значить, планує витягнути мене в місто.

– Отже, валькіріє, ти готова скласти мені компанію? – сліпуча усмішка, оцінюючий чіпкий погляд та простягнута рука, яку я проігнорувала.

– Я не проти. Куди підемо? – задерикувато посміхаюся у відповідь, надягаючи сумочку на плече.

– Спочатку я буду вигулювати тебе в людних місцях, а потім заведу в затишний куточок, – хмикнув Стефан. – Влаштовує така програма?

– Май на увазі, у мене з собою перцевий балончик.

– О, я в цьому навіть не сумніваюся, практична ти моя! – реготнув він. – Судячи з розміру сумочки, там ще можна відшукати рятівний круг, упаковку вологих серветок, фруктову воду, плед і запасну пару взуття!

– Ти завжди такий дотепник?

– Час від часу, коли потрібно розслабитися. Так що, Дані, будемо зачаровувати твій мозок? Щоб взяти тебе за руку я повинен довести, що я не примітивний самець?

– Ну, спробуй, – видихаю я, виходячи на вулицю, підставляючи обличчя ласкавому вітерцю. Потрібно сказати, що Стефан «включив» джентльмена, пропускає вперед, пропонує руку, щоб допомогти зійти зі сходинок. Чому чоловіки в режимі «ввічливий сучий син» знаходяться так недовго, лише на етапі зваблювання?

– Розповім про себе. Ти ж знаєш, що жінки люблять вухами?

– Це не правда!

– Правда. Як і те, що в кінці нашої прогулянки я тебе знову поцілую. Жінки дійсно люблять слухати. І я зараз не про банальні компліменти. Прекрасній половині людства подобається розуміти, що їм довіряють і вони бажаний співрозмовник.

– Так це всього лише підступні виверти? Стільки зусиль заради того, щоб затягнути в ліжко?

– Ну чому ж відразу підступні, одне іншому не заважає. Секс – це звичайно приємно, але мені теж подобається, коли мене слухають. Сам я з Бостона. Весь час крім вихідних та двадцяти літніх днів – я як білка в колесі кручусь в бізнес-колах, керую компанією і в тій атмосфері я вже змушений бути іншою людиною, там править стриманість, професіоналізм та сувора дисципліна, там я вже зуби не скалю і жартики красуням не відважую. Тому тут на відпочинку маю намір відірватися на рік вперед. Мені тридцять п’ять, я не одружений, хоча іноді заводжу короткочасні інтрижки, щоб вже зовсім не вити на самоті.

– Що ж так? Не зустрів ту особливу або часу не вистачає? Або сім’я це занадто складно, багато відповідальності і повне позбавлення особистої свободи? – підколюю його з легкою іронією, розглядаючи головну вулицю, яка теж є історичною пам’яткою міста.

– Якось все потроху. Не готовий настільки тісно пов’язувати себе з жінкою в одне ціле, заводити з нею дітей, всі ці переживання та турботи. Поки що не бачу себе пристойним сім’янином. Особливо дивлячись на деяких своїх друзів.

– О, чи означає це, що Стефан з Бостона ніколи не божеволів від кохання по-справжньому?

– Чому ж, я закохувався, але це ніколи не доходило до створення сім’ї. Хочеш морозиво? – різко пожвавився він, все-таки піймавши мене за руку. – Підемо, я знаю тут поруч одне кафе, ти язика проковтнеш від цієї смакоти! – впевнено потягнув він мене за собою. І вже не важливо, хочу я того морозива чи ні, я ледве встигаю ноги переставляти.

Сідаємо в затишному куточку за столик і взявши меню, Стефан підкидає на мене усміхнений погляд:

– Дозволь я виберу сам. Довірся мені.

– Добре. Сподіваюся, якщо я проковтну язика ти врятуєш мене ще раз.

– Навіть не сумнівайся. Тепер мені б хотілося трохи дізнатися про тебе. Розкажеш? – ловлю себе на тому, що мене підкуповує його посмішка. Вона м’яка, вона страшенно притягує до себе, і десь там на денці цих медових очей ховається таємниця, яку хочеться розгадати. Щось всередині мене нашіптує, що він не звичайний бабій, що є якийсь нюанс, про який він мені на першому побаченні не розкаже. Про щось важливе він промовчав.

– Боюся, що ти заснеш після моєї розповіді, мило захропиш, відкинувшись на спинку стільця. Тому що я веду абсолютно буденне життя. Живу в Піттсбурзі, і кожен день добираюся на роботу півтори години з передмістя, це неабияк вимотує. Працюю в філії компанії «Юкон» у відділі закупівель, але не можу сказати, що люблю свою роботу.

– Чому? – виявляється, мені теж подобається, коли мене слухають. А Стефан слухає дуже уважно, вдивляючись в мене своїм прищуленим магнетичним поглядом, від якого складно відірватися. Я навіть морозиво їм не дивлячись, тому що приклеїлася до цих очей, і це, між іншим, створює страшні незручності. … Ось як це, наприклад, відразу прийшла до тями, коли ляпнула собі морозивом на груди. Добре хоч не на сукню.

– Ні, не варто! – зупинив мене Стефан, як тільки я потягнулася за серветкою. – Не зіпсуй мені таку можливість, – шепоче він, миттєво сідаючи до мене ближче. І не давши мені отямитися, нахилившись, злизує цю нещасну краплю морозива. Питається, чого я затримала подих? Адже він це помітив! – Так чому тобі не подобається твоя робота, Дані? – і я так розумію, відсуватися він уже не збирається.

– Здебільшого через придурка шефа, – я затиснута в кутку, моє плече впирається йому в груди і мене бентежить його рука, яка мене обіймає. Я вже мовчу, що після дотику його язика на мені досі мурашки біснуються, носячись туди-сюди. – Ми називаємо його Грізлі. Пол Ходжес. Неймовірно ледачий грубий любитель пожерти. Все робить абияк, відкидаючи більш оптимальні та вигідні пропозиції постачальників. Говорячи при цьому: «мені яке діло, грошики все одно платить великий бос». Погодься, з таким ставленням ініціативу проявляти зовсім не хочеться. …Ти так на мене дивишся! – не витримую я.

– Як же я на тебе дивлюся, Даніело? – о, я впевнена, що він прекрасно знає як він на мене дивиться, роблячи це навмисно, бентежачи цим спраглим поглядом. – Сподіваюся, хоча б морозиво тобі подобається?

– Так, подобається. Ти вгадав, я люблю з лісовим горіхом.

– Треба ж. Може після цього ти станеш добріше, – і знову нахиляючись до мене він ніжно цілує мене в плече.

– Стефане!

– Пробач, не втримався.

– Краще б ти повернувся до свого морозива, я не настільки смачна, як ти на мене витріщаєшся.

– Я б з тобою посперечався. Ти солодка, і набагато смачніша за морозиво, тому що з’ївши його я точно не захочу кінчити.

– Ти … мене просто вражає твоє … – почала заїкатися я.

– Прямолінійність? А що поганого в тому, що тебе хочуть? Так що там щодо особистого життя, ти не розповіла? – повертатися на своє місце він явно не збирається і судячи з поведінки, поцілунками цей тип сьогодні теж обмежуватися не має наміру. І знову це моє «що робити?».

– Я три роки зустрічалася з хлопцем, а потім ми розлучилися, прийнявши узгоджене рішення.

– Що, його розмір тебе теж не влаштував? – ятрить Стефан, уважно спостерігаючи, як я облизую ложечку.

– Ні, просто наші відносини себе вичерпали. Так буває.

– Підемо! – рішуче видихнув він, піднімаючись.

– Куди? – а я навпаки злякано приросла до місця.

– Купатися. Потрібно трохи охолонути, а то у мене від думок та бажань дах зриває. Сміливіше, валькіріє, тобі сподобається, не будь боягузкою.

– Але у мене з собою немає купальника!

– Він тобі і не знадобиться!

– Я не буду купатися голяка!

– Будеш! Відступи хоч разочок від своїх правил. Потім буде, що згадати! – здається, що, якщо я зараз упрусь, він звалить мене собі на плече і понесе.

Але ми йдемо не в бік пляжу, а сідаємо в таксі.

– Ти сказав, що збираєшся купатися?

– Але не там, де повно народу. Дані, я хочу показати тобі одну дивно-прекрасну бухту. Прошу, розслабся вже нарешті. Я не кусаюсь, ну … хіба що трохи і то лише певні місця, – м’яко стиснув він мою руку. – Хоча переляканою ти мені теж подобаєшся. Не бійся, я не буду силою розсовувати твої ноги і змушувати забрати назад свої слова щодо мого розміру. Я розповім тобі легенду про цю бухту.

– А потім? – кліпаю очима.

– А потім ми скупаємося. Увечері там просто приголомшливий вид.

– І що після? – не вгамовуюся я. Мене трясе, і я не впевнена, що це страх.

– Після, якщо мені пощастить до тебе доторкнутися – ти сама не захочеш йти.

– Ти настільки в цьому впевнений? Ніколи не сумніваєшся в своїй привабливості?

– Я не вважаю себе настільки чарівним чи зарозумілим. Але я впевнений, що можу змусити вподобану мені дівчину не слухати своїх тарганів.

Щиро дякую за увагу до моєї творчості!

__________________________

Для продовження читання треба перейти за посиланням на Букнет 

З повагою, Лаванда Різ! 

Відгуки,Коментарі
читачів

Лариса Кравчук

Неймовірна історія!!! Прочитала із великим задоволенням (впевнена, що читатиму ії ше не один раз) Щиро вдячна Вам за насолоду від читання та незабутні емоції! Натхнення Вам, удачі

Христя

Це просто неймовірна історія двох надзвичайно веселих, харизматичних і позитивних персонажів!!! Вони не тільки підіймали нам настрій, а ще й зваблювали нас своїми еротичними фантазіями)) Не буду зупинятися на цьому)))) Але скажу, що це було гаряче і на межі… мммм… вибухово)))
Дякую, моя люба, за цю неповторну історію кохання! Я звичайно буду сумувати за Стефаном і Данієлою, але впевнена, що нам сумувати не прийдеться, бо ти подаруєш нам ще багато цікавезних історій та вдячних читачів!!!

Наталія

Дякую вам за цю шалену, гарячу, нестримну історію кохання. Вона подарувала мені море позитивних вражень.:))
Бажаю вам творчих успіхів, шаленої Музи, багато вдячних читачів та легкого пера!:)

Shopping Basket