ЛАВАНДА РІЗ
«Читай із задоволенням!»
Увага! Шукаю жінку!
5/5
Відгуки читачів
Чоловіки, між іншим, теж мріють про любов та ніжність. Ось і я все ще сподіваюся зустріти своє, знайти свою неповторну вреднюгу, богиню мого серця. Вже навіть почав думати, що мені просто не щастить у коханні, доки не побачив дивовижні очі незнайомки. Щоправда, приборкати таку гостру на язик дівчину завдання не з простих. Але ж ми й не шукаємо легких шляхів! Сподіваюсь, вона мене не доконає і скаже “так”!
Дуже чуттєво, емоційно та пристрасно!
– Містере, як вас там, перепрошую не знаю вашого імені, запевняю, ви сильно помиляєтеся і значно перебільшуєте проблему, – хриплю з останніх сил, а цей ревнивий бугай продовжує мене душити. – Що ж ти як баба, ще за волосся мене схопи…
І хто мене за язика тягнув? Сто кілограмовий амбал раптом образився й смачно вмазав мені кулаком по обличчю.
– Ах ти, піжон солодкопикий, хочеш сказати, що ти не пускав слину на мою дружину і не збирався з нею переспати??! – гарчить він, але можливо це просто істерика або різновид чоловічого плачу.Солодкопикий? Звісно, я не такий страшко, як він, але так мене ще ніхто не називав.
– Звичайно, що ні, я всього лише проводив цю милу даму до будинку, – брешу, а що ще залишається. Хоча в такій ідіотській ситуації я опинився вперше у житті. Звісно можна було дати недоумку здачі, але я адвокат і я не звик бити людей, навіть якщо це купа лайна. Вважаю за краще вирішувати конфлікти аргументовано, за допомогою сили слів.
– Але ти чомусь провів її до нашої кухні, козел! – цей Халк продовжує витирати мною свій холодильник, витріщаючи очі та бризкаючи слиною.
– Просто води захотілося…
– Ти хоч знаєш, ким я працюю? – Щось мені підказує, що я не перша жертва, спіймана в цій квартирі.
– М’ясником?
– Вгадав, – скалиться шаленою усмішкою. – Зараз розберу тебе на гуляш та запхну до морозилки…
Пора включати мізки, Майку, адже ти й з гірших ситуацій вибирався.
– Насправді Лілі попросила мене зайти виключно для того, щоб привернути вашу увагу, сер. Я навіть пальцем не торкнувся вашої дружини, та вона б і не дозволила, тому що Лілі шалено вас кохає. Вона благала мене спровокувати сцену ревнощів, тому що після цього ваші бурхливі примирення роблять її щасливою жінкою. Виходить, що я постраждав через кохання, як добрий самаритянин…
Коли я поділився цією історією з Джеком, той почав дико іржати, качаючись по дивану у мене вдома.
– До речі, не смішно. Ти хіба не помічаєш у цьому ніякого трагізму? Теж мені друг називається, – бурчу і провокую новий напад сміху. – Я почував себе останнім ідіотом. Сходив один випити в барі, щоб трохи розслабитись. Адже на ній не написано, що вона заміжня, обручки на пальці не було. Натомість було велике бажання познайомитись. Мені вона здалася милою, начитаною, дотепною…
– О, боже, Майку… зараз помру… самаритянин блін. Це – хіт. А знаєш чому так сталося? Тому що ти згадуєш про дівчат раз на три місяці, а то й рідше. Через свою роботу ти зовсім втратив нюх. Світ кохання, між іншим, дуже схожий на злочинний, і жінки вміють так віртуозно обвести чоловіка навколо пальця, що не підкопаєшся. І локшину вони вішають на вуха не гірше, ніж ми їм. Вони хижачки, а не якась там слабка стать. Якщо тобі знадобилося скинути пару, зателефонував би мені, я в цій справі, як риба у воді. Хочеш, познайомлю тебе з однією красунею?
– Ні, Джеку, дякую. Знаю я твоїх красунь. Я хочу познайомитися з нормальною дівчиною, для нормальних стосунків, щоб закохатися та створити сім’ю!
– Не хило він тобі по морді врізав. Тепер переживатиму за твою голову. Брате, на біса тобі ця сім’я? Хочеш, щоб тобою нехтували та зневажали, закочували тобі скандали через те, що ти пізно повернувся додому та ще й без молока, яке тебе просили купити ще з ранку? Хочеш, щоб твоє сексуальне життя перетворилося на однотонну рутину? Б-р-р-р, – Джек демонстративно здригнувся.
– Не утрируй. Те, що ти переконаний холостяк та ще й бабій – не робить твій спосіб життя привабливим для інших.
– Чувак, це ж свобода і вона безцінна! Як ви не розумієте? Ти не залежиш ані від її настрою, ані від її пмс, ані від того, що вона хоче з’їсти на вечерю і куди хоче поїхати відпочивати. Дружини перетворюються на монстрів, які потім диктують тобі правила. В тебе більше не буде власного життя.
– І навіщо я тільки пустив тебе до себе, – зітхаю та йду за черговою банкою пива. – Наш друг Нед щасливий, тому твої страшилки для мене не є аргументом. Мені подобаються які у нихіз Тессою стосунки.
– Вона просто вселила Неду, що йому це подобається, – стоїть на своєму Джек. – Я готовий сперечатися з тобою до посиніння. Нормальних дівчат вже не лишилося. Після тріумфу фемінізму вони припинили народжуватися.
– До твого відома, вони думають те саме, що нормальні мужики вимерли ще в епоху динозаврів. Мені просто не щастить у коханні. Але ж чорні смуги іноді змінюються білими.
– Мені нудить від твого романтизму та цього нудотного оптимізму. Ти надто правильний, надто хороший, надто розумний, а таким, як правило, в житті не щастить. Щастить таким засранцям як я або Нед. Він теж колись був нормальним хлопцем, доки не закохався у своє чудовисько. До речі, ти не розповідав йому про свою пригоду?
– Ні, вистачить з мене і твого іржання.
– А як відреагував суддя, коли ти виступав на захист свого клієнта у темних окулярах? Адже будь-якому дегенерату було зрозуміло, що в тебе фінгал під оком, а не раптова світлобоязнь.
– Справу слухала моя мати так що … – хитаю головою, згадуючи ту розмову з матір’ю після судового засідання, і знову почуваюся останнім кретином. – Щось однозначно зіпсувало мою карму.
– Тобі не варто було переїжджати до Бостона, друже. Нам тебе не вистачає. Ніколи тобі не пробачу, що ти отак узяв та поїхав.
– Мені потрібні були зміни, тут більше цікавої роботи, я маю всі перспективи стати старшим партнером, тут мої батьки, зрештою. Тато старіє, і я хочу бути до них ближчим.
– І звичайно ж після підступного обману та розбитого обличчя, від жінок ти тепер кидаєшся, наче чорт від ладану? Давай завалимося в клуб? Не кисни, твій добрий друг тебе не покине. Навпаки, я примушу тебе викинути все з голови і відірватися по-нашому. Підчепиш якусь гарячу самотню кралю, і вона із задоволенням залікує твоє поранене его.
– Джеку, ти ж добре пам’ятаєш, як ми втрьох запалювали в молодості. У мене було багато таких пустушок на одну ніч імен яких я навіть не згадаю, і я вже втомився від цього.
– Господи, сказав тридцяти трирічний дідуган. Зараз мене проб’є на сльозу. Тирса ще не сиплеться, га?
– Не знущайся. Я тобі вже пояснив, що хочу стабільних стосунків та справжніх почуттів. Я для цього дозрів на відміну від тебе.
– А може, ти просто пообіцяв матері одружитися та подарувати їм онуків? – хмикає цей чортяка, все-то він розуміє.
– Може й так. Піднімай свою дупу, я зовсім не відмовляюся вигуляти тебе в клубі. Трохи розвіятись мені не завадить.
Знаю, що вже ранок, внутрішній будильник спрацював незважаючи на пекельний головний біль. Скільки разів зарікався не зв’язуватися з Джеком і все одно піддався вмовлянням цього чортяки. Терміново потрібно випити пігулку, прийняти душ, влити в себе міцної кавита запитати у цього маніяка о котрій у нього літак.
Розплющую очі, повертаю голову і розумію, чому я почав відчувати огиду до нічних клубів та того контингенту. Мама має рацію, мені потрібно терміново одружитися. Дружина захистить мене від дурниць. Здається, вона так сказала? Ні, пропустив найважливіше. Розумна дружина захистить мене від дурниць. Моя мати прийме лише розумну невістку. Господи, де мені її взяти? Поки що зустрічається тільки… таке. Джек хропе, обіймаючи подушку, а між нами міцно спить тендітна дівчина. Ось так я розслабився у свій вихідний день. Сходив на свою голову до клубу. А все Джек винен, це його згубний вплив на мою чутливу психіку.
Сповзаю з ліжка та безпардонно трясу Джека за плече:
– Прокидайся! Ранок не добрий. Коли я вийду з ванної, щоб її тут не було, розберися.
Холодний душ та пігулка аспірину так-сяк приводить мене до тями, але настрій все ще паршивий. Не треба було пити на швидкість тамило посміхатися до цієї азіатки. Я надто багато працюю, а потім втрачаю контроль і це неправильно. Обертаю рушник навколо стегон та йду на кухню варити каву, даю Джеку час спровадити подружку. Коли грюкають вхідні двері, мені реально стає легше. Все, більше ніяких загулів із Джеком!
– Я теж випив би чашечку, – падає він на табурет. –Чого такий кислий? Скажи ще, що тобі не сподобалося! Було суперово та гаряче! Одразу згадалися студентські роки. Пам’ятаєш, коли ми вперше спробували бавитися втрьох?
– Нагадай мені краще, коли ти повертаєшся до Портланда?
– Сьогодні ввечері. Літак о п’ятій. Поїдеш мене проводжати?
– Ти вже великий хлопчик, сам якось доберешся до аеропорту, – хмикаю у відповідь. – Джеку, цей спосіб життя тебе погубить. Це не та свобода, про яку варто мріяти.
– А мені подобається. Коли знайдеш свою єдину, обов’язково повідом мені першому, поплачу від щастя. Ти сьогодні працюєш?
– Так. І вже спізнююся. Йтимеш,перевір, що двері зачинилися як належить. Будь на зв’язку, гуляко!
У мене сьогодні лише одна зустріч, але я все одно вирішив заглянути в палацправосуддя, похитатися серед колег аби налаштуватися на серйозну хвилю. Можливо, вдасться перетнутися з матір’ю та поговорити з нею про батька, не можна йому дозволяти їхати в будиночок на озері самому. Мене турбує його здоров’я, але говорити йому про це прямо не бажано, старий може образитися.
Я помітив її відразу, повернув голову і побачив, як вона біжить, притискаючи до себе маленьку дитину. Ох вже цей поспіх та жіночі підбори! П’ять моїх широких кроків, інтуїція та точний розрахунок. Впіймав їх обох у польоті.
– Тут три такіпідступні сходинки. Зазвичай люди дивляться під ноги, але якщо поспішати … – відчуваю, що дівчина вже встигла здорово перелякатися, а ще вона чимось засмучена.
– Боже, як незручно, – бурмотить вона. –Так, це все через поспіх, я спізнилася і боюся, що мене тепер не пустять до зали, – у неї дуже приємне обличчя, добрі та розумні очі, вона смачно пахне, і дивлячись на неї хочеться посміхатися. На пальчику обручка, комусь таки пощастило. Вона хвилюється, мабуть, слухається дуже важлива для неї справа, і я, як справжній джентльмен, тому що добрий самаритянин все-таки у мене в крові, заводжу її до потрібної зали без жодних проблем.
– Мене звуть Саванна, а це Дені, – усміхається вона, зітхаючи з полегшенням, і в куточках її губ відразу з’являється ніжність. З неї буквально рветься почуття любові, коли вона дивиться на хлопця, який сидить на місці відповідача поруч зі своїм адвокатом. Так ось хто у нас щасливчик. Він обертається, і я буквально з першої секунди бачу по цих очах, що почуття взаємні, вони люблять одне одного. Моя професія змушує мене бути психологом, тому вирішую трохи затриматися, щоб вникнути у суть справи, тим більше, що Саванні сподобалася моя ідея. Дівчині явно потрібна підтримка, а у мене справжній талант підтримувати та заспокоювати людей словами, поглядами та своєю присутністю. Мій батько часто з мене жартує, кажучи, що мені слід було вивчитися на священика, мовляв, жінки охоче б мені сповідалися, тому що в мене виходить їх до себе розташовувати. Може це й так, тільки чомусь я все ще неодружений.
Однорічний малюк вередує, не розумію, навіщо взагалі було тягнути дитину, адже й так зрозуміло, що Дені залишать із батьком. Який продовжує на мене підозріло коситися, мабуть, ревнивець ще той. Справді, як це я посмів сісти поряд з його коханою, та ще й перешіптуватися з нею. Саванна нервується, і я тепер розумію чому, вона боялася, що їхню дитину віддадуть біологічній матері. Але закон невблаганний, суддя насамперед захищатиме дитину. Навіть якби Саванна не любила прийомного сина, його все одно не віддали б в руки неблагополучної матері, яка вже двічі намагається торгуватися за бідного малюка. Але карапузу пощастило, ця дівчина віддала своє серце не тільки його батькові, а й йому, навіть сліпому видно, що Саві щиро дбає про нього. Як можна було так швидко збагнути? По-перше, я вмію відчувати людей, а по-друге, наметаному погляду адвоката достатньо кількох рухів та поглядів. Можна приховати ворожість до дитини, а ось любов до неї приховати неможливо, як і розіграти її. Хочеться їм допомогти, не бачу причин, щоб вони стирчали в цій задушливій залі під суворим поглядом судді. Моя мати сьогодні не в дусі. У нас різні прізвища, тому поки що мало кому відомо про те, що я син судді Дженкінс, всі думають, що я її протеже. Хоча мати мені спуску не дає, виграти справу, яку вона веде не так просто, до мене вона прискіпується втричі сильніше. І це, як не дивно, тримає мене в тонусі, мені подобаються складні завдання, я ненавиджу, коли мені все підносять на блюдечку, поважаю себе тільки після подолання перешкоди.
Спонтанно приймаю рішення представитися адвокатом Саваннита прошу дозволу переговорити з суддею.
– Майку, поясни мені, якого біса ти тут робиш? – тихо бурчить моя мати, втомлено зітхаючи. – Знову безкоштовна допомога черговій красуні?
– Ти ж сама виростила з мене доброго та відповідального хлопця, – шепочу у відповідь, стримуючи посмішку, щоб нікому не спало на думку, що я заграю з суддею. – І ця красуня зайнята, але мені дійсно хочеться допомогти тому однорічному хлопцю, який пхикає на весь зал.
– Виводь їх на свіже повітря, я вже прийняла рішення на їхню користь.
Якщо чесно, мені, звичайно, подобаються вдячні жіночі погляди, заради таких усмішок варто залишатися гідною людиною. Саванна вдячна, щаслива й трохи зніяковіла. Приємно було допомогти хорошій людині, може, це якось вплине на мою карму і я нарешті зустріну ту саму. Прощаємося майже по-дружньому, мені вже час бігти, тому ще раз махнувши рукою стрибаю в ліфт і… несподівано натикаюся на сердиті попелясті очі.
– А під ноги випадково дивитись не пробував? Чи це новий вид спорту з розбігу штурмувати ліфт? – іронічно цідить крізь зуби незнайомка, насупивши свої ідеальні брови.
– Вибачте, що ось так з розбігу увірвався у ваше життя. Може, я намагаюся взяти штурмом вас, а не ліфт, – усміхаюся, намагаючись зрозуміти, чим мене вразили її очі. Ах, ось воно що, попелястий колір підкреслює чорний обідок. Незвичне поєднання, дуже красиво.
– Нічого не вийде, ця вежа тобі не під силу, – хмикає злюка. – Тож ані штурм, ані облога не допоможуть. Не люблю красенів!
– Вперше жалкую, що я не чудовисько. А ось я ніколи не суджу людей за зовнішністю, і знаєте, ще жодного разу не помилявся. Навіть до стерв ставлюся терпимо та з розумінням.
– Он воно як?! У симпатюлі добре серце! – Вона відверто знущається, але мене роздратувати не так просто. – Рідкісний екземпляр. Ще скажи, що допомагаєш бідним, любиш кошенят, вмієш готувати, обожнюєш секс, і я присяду перед тобою в реверансі.
– Яка прикрість. Один із перерахованих пунктів не про мене. Не бачити мені твоїх поклонів, – теж ятрю у відповідь, передбачаючи, що вона вставить чергову шпильку.
– Не хвилюйся, постільна акробатика вдається не всім. Але ти милий.
– Гм, що можна сказати про дівчину, якщо її цікавить лише постільна акробатика. Можна я залишу це без коментаря? – У мене теж гострий язик, особливо якщо провокувати.
– Правильно, краще помовч. А якщо ні, то я буду змушена тебе образити ще більше, а чоловічі сльози мене лякають.
От же ж зараза. Мовчи, Майку, будь розумнішим. Мене більше хвилює, що ми виходимо на одному й тому самому поверсі та прямуємо в один бік. Вона клієнт чи юрист?
І коли ми зупинилися навпроти кімнати для переговорів, стало зрозуміло, що це адвокат позивачки. Та сама зубаста й хижа адвокатеса, про яку мене попереджали. Кажу ж, щось із моєю кармою не так.
– Пропустити тебе вперед, красунчику? – Усміхається вона з виглядом переможниці.
Що ж, уперше так гостро співчуваю своєму клієнту. Адвокату належить бути неупередженим, але… здається, що ця справа стає нашою особистою справою. Двоє чоловіків проти двох стерв, його дружини та цієї адвокатеси, у якої зуби напевно ростуть у два ряди й через один отруйні. Я тепер навіть розумію, чому мій клієнт розлучився і чому Джек не хоче одружуватися. Ще кілька таких випадків і я навіки втрачу свій оптимізм. Адже, дивлячись на таких жінок, хочеться кричати, бігти і не озиратися. Мого клієнта дратує його дружина, а мене … вона, ця юридично підкована змія.
– Мене звуть Алекса Янг, хто ще не в курсі, і я захищатиму Жаклін. Тому,аби пощадити ваші нерви пропоную підписати мирну згоду.
– Як цікаво, підписати цю мирну згоду, у вашому розумінні означає відмовитись від усього. Сувора жіноча логіка. Ви пропонуєте, щоб мій клієнт залишися без копійки та трусів? Чи може бути останні шкарпетки теж відберете? До речі, хто ще не в курсі, мене звуть Майкл Росс, і я не дозволю обдурити Френка.
– Сподіваюся, ти приймаєш заспокійливе, – усміхається мені ця злюка, намагаючись деморалізувати супротивника.
– Вам не личуть милі посмішки, міс Янг. Краще взагалі не посміхайтеся, це лякає людей, – я сама стриманість, але заспокійливе мабуть мені справді знадобиться.
– Ну, звичайно, чоловіки ж стали такими полохливими, – на неї моя іронія діє тонізуюче, на мою думку, це їй навіть настрій піднімає, тому що вона просто світиться щастям.
– Золоту складно вистояти в агресивному середовищі. Чоловіки захищаються, як можуть.
Цілу хвилину вивчає мене здивованим поглядом, а потім починає сміятися. У неї гарний сміх, з м’якими перекатами. І взагалі, якщо судити неупереджено, вона дуже симпатична дівчина, я навіть сказав би вродлива, як на мій смак. Довге важке пшеничного кольору волосся, зі спокусливими вигинами фігурка, довгонога, і ці дивовижні сірі очі на симетричному обличчі. А ще ця родимка на лівій скроні та красиві довгі пальці. Вона, безсумнівно, розумна, нахабна та амбітна. І мені здається, що вона затята мужененависниця.
– Це ти особисто себе зарахував до золота чи ти узагальнив усю чоловічу стать?
– Я завжди відповідаю лише за себе. Оскільки обговорювати нам більше нічого, побачимося в суді, – я збираюся переговорити зі своїм клієнтом, тому чекаю, коли жінки нарешті звалять за двері. Але схоже, що Алексі припала до смаку наша словесна дуель і їй зовсім не хочеться йти. Дівчині подобається, щоб розмова закінчувалася її реплікою.
– Ти програєш цю справу, Майку. Я завжди кидаю рятівний круг, перш ніж перейти у наступ. Ти цим кругом не скористався, отже, я тебе втоплю.
– Підозрюю, що, засинаючи з цією думкою, хижаки завжди почуваються щасливими. Успіхів вам, міс Янг. Боротися проти сильної половини людства потребує колосальної віддачі та витримки. Я чув, ви захищаєте тільки жінок. Мабуть, ви з тієї армії феміністок, які проголосували за відселення чоловіків у резервацію?
– Та і є, на малесенький острів посеред океану, – киває вона й радісно посміхається.
– Слава богу, що не всі жінки такі безжальні, такі…
– Обережніше з висловлюваннями, колего, – її нічим не проб’єш, це я вже зрозумів.
– Ходімо, Френку, трохи прогуляємося та обговоримо кілька нюансів, якщо вже дами окупували кабінет, – киваю клієнту, піднімаючись з місця, а Алекса в цей час не зводить з мене очей. Чого вона на мене так дивиться? Ніяк не може придумати чергову дотепність?
– Усього найкращого, – усміхаюся та ловлю її запитальний погляд. Але я хлопець ввічливий, волію закінчити розмову на нейтральній ноті, поки деякі не перетворили це на виверження єхидства. Вона не вимовляє більше жодного слова, просто дивиться. Напевно, думає, що мене й це має налякати – пильний, пропалюючий, багатозначний погляд. Ні, злюко, мені не страшно. Не здивований, що деякі адвокати відмовляються від справи, коли дізнаються, хто захищатиме іншу сторону. …Тепер і я знатиму. Стерв, нехай навіть і дуже привабливих, волію обходити стороною. Я, звичайно, люблю складнощі, але не тоді, коли намагаються принизити мою чоловічу гідність, зрешетивши мене шпильками й прибивши зарозумілим поглядом. Якщо я їй не подобаюсь, що ж вдієш, доводити їй, що я хороший хлопчик не збираюся. Може вона взагалі по дівчатках.
– Майку, моя дружина обдере мене, як липку, – зітхає Френк. – Навіть акулу собі в адвокати найняла. Жаклін ні перед чим не зупиниться доки не помститься мені.
– Давай на чистоту, Френку. Адже ти чудово знаєш про всі пункти вашого цікавого шлюбного договору. Я також його вивчив. Докладно. З лупою та між рядків. Там чорним по білому написано, що у разі зради з твого боку твоя дружина має право подати на розлучення та претендувати на все нажите майно. Так чи ні?
– Так, – ще важче зітхає цей бідолаха.
– Скажи мені тоді, чого ти чекав? Якого біса тобі заманулося зраджувати та пертися в ліжко до іншої? Адреналіну захотілося?
– Ніжності. Ти ж бачив яка вона.
– Що ж. Я спробую за щось зачепитися, Френку. Багато чого залежить від судді, який слухатиме нашу справу. Якщо це буде… жінка. Ти ж розумієш, правда? У них ця чортова жіноча солідарність і будь-який чоловік, який зрадив своїй дружині – має горіти в пеклі. За десять днів попереднє слухання. Будемо на зв’язку.
Вивчаю розклад слухань та розумію, що з матір’ю сьогодні переговорити не вдасться. Додому повертатися ще зарано, бо там Джек. Боюся, хоч би йому не стукнуло щось у голову, бо тільки з ним я вляпуюсь у неприємності та дикі халепи. Самозбереження та печінка радять мені не зустрічатися із цим чортякою найближчим часом.
Спускаюся вниз, виходжу на вулицю, й посміхаюся яскравому сонячному світлу, примруживши очі. Роблю кілька глибоких вдихів насиченого вихлопними газами повітря та переходжу на інший бік вулиці. Я тут нещодавно облюбував одне кафе, замовлю собі щось перекусити, посиджу трохи та подумаю над справою Френка.
І тільки-но я зробив перший ковток цілющої кави, як звідки не візьмись навпроти мене за мій столик приземляється… Алекса. От дідько!
– Вирішили мене добити, міс Янг? Вам здалося, що ви не досить боляче мене клюнули? …Я взагалі зайнятий.
– Чим цікаво ти зайнятий? Можу скласти компанію і теж з’їсти шматок пирога. Мені здалося, що ми не закінчили нашу розмову. А ще мені здалося, що ти не дурний хлопець, і якщо…
– І якщо на мене натиснути я здамся? Новий вид жіночого бойового мистецтва? Радий, що ви помітили проблиски мого розуму, міс Янг, але обговорювати нам нічого. Мій клієнт не згоден залишити нажите за роки майно, ми наполягаємо на половині.
– Ну, це нахабство. Адже він порушив договір…
– Договір було складено непрофесійно. Якщо хтось із подружжя зраджує – винні обидва. Значить, їхні стосунки склалися неправильно, вони не помітили чогось важливого, щось прогаяли, накопичили образ й так далі, – жую з найсерйознішим виглядом, даючи їй зрозуміти, що у мене немає настрою терпіти її присутність.
– Ти так вважаєш? – Дивується вона, піднімаючи брови, типу я ляпнув кумедну дурість. Справді, хіба чоловік може казати розумні речі. Скидаю голову, посміхаюся, пильно дивлячись у густий попіл чарівних очей цієї хижачки.
– Ага, ось такий я наївний. Я так розумію від справи, ми перейшли на особистості? Так ось особисто я хотів би, щоб моя кохана жінка, потрудилася повідомити мене, якщо вона помітить тріщину у наших стосунках. Не пиляти щодня, як це роблять деякі з приводу й без приводу, а коли справді почне остигати її чи моє серце. Адже кохання не йде просто так. Його можна вберегти, якщо докласти зусилля.
– А ти виявляється не лише симпатюля та добряк, ти ще й філософ-романтик!
– І дехто вважає це недоліками, – хмикаю, піднімаючись з-за столу. Ніде немає спокою. Мабуть, я сьогодні для неї запланована жертва, яку вона вирішила випробувати своєю іронією та зверхністю.
– Чому? Мені здається в цьому щось є.
– Серйозно? Шкода, що тобі не подобаються чоловіки.
– Подобаються. Але лише деякі, обрані одиниці, – її губи розтягуються в зухвалій усмішці, а в очах танцюють та кидають виклик шалені бісики.
– Піду поплачу, що я не входжу до їхнього числа.
– Я спостерігатиму за тобою, Майку.
– Це загроза чи комплімент?
—————————–
Дякую за увагу до моєї творчості!
Для продовження читання треба перейти за посиланням на Букнет
З повагою, Лаванда Різ!
Відгуки, Коментарі читачів
Юлія Чупило
Уххх…. мені аж іскри залетіли через екран….!!! вау, вау, і ще купу вауууу…!! мені одне цікаво… що ж він витворив в минулому житті, що заслужив таку карму…?))) дякую, сонце, за емоції… вирують просто…!! цілунки і натхнення тобі…
Джулія
Ох яка ж емоційна зустріч із своєю адвокатесою, невже це та сама, яку Майк захоче підкорити. Така рада зустрічі із Саві. Дякую. Чекаю на продовження.
Вікторія Бойко
Насувається апокаліпсис і дуже гарячий та бурхливий, між ними уже блискавки пройшлися у ліфті, а щож далі то буде? 
Лавандочко ти знову дразнюлькаєш вреднюго.