Виверти долі

Дана знеможено сіла на лаву. Їй хотілося застогнати, розплакатися, так щоб кулаками розмазувати сльози по обличчю, але дівчина не могла дозволити собі такої слабкості. Тим більше вона знала, що ридання ніяк не допоможуть вирішити її проблеми. Тому, опустивши плечі, Дана просто задивилася в одну точку, намагаючись взяти себе в руки, щоб не втрачати віру та мати надію попри всі негаразди.

Хтось присів поруч із нею, і тільки коли незнайома жінка заговорила, стрепенувшись, Дана повернула до неї голову.

– Останнім часом я часто бачу вас тут, люба, а сьогодні ви пригнічені більше звичайного. Справи такі погані? Вибачте мені за мою нав’язливість, але я на власному досвіді знаю, як це бачити страждання близької людини, відчуваючи при цьому власне безсилля. Кого ви відвідуєте в цій лікарні?

– Молодшого брата, – втомлено вимовила Дана. – Два роки тому у нього виявилася онкологія, лікарі кажуть, що шанси є, що потрібно боротися агресивнішою терапією. Але для цього потрібні гроші, а в мене немає такої величезної суми. Я вже продала все що можна, кручусь на двох роботах, але … здоров’я коштує непомірну ціну. Не знаю, як мені бути далі, – Дана зазнала якусь подобу полегшення , висловивши наболіле незнайомій людині. Вона не любила скаржитися, ненавиділа відчувати себе при цьому жалюгідною, тому багато її знайомих навіть не знали про біду, яка звалилася на їхню родину.

– Можливо, ви будете здивовані, але я пораджу вам звернутися в одну велику і досить відому компанію, там зараз з ніг збилися в пошуках асистента для гендиректора. Наскільки мені відомо – співбесіди все ще проводять. Той оклад, який має на увазі ця посада – ще й як допоможе покрити витрати на лікування.

– О-о-о, ймовірно там вже тисячі претендентів. І з чого ви вирішили, що моя кваліфікація дозволить впоратися з цією посадою?

– У тому й справа, що там не потрібні знання магістра менеджменту або економіки, – зітхнувши, жінка трохи зам’ялася. – Головне сподобатися генеральному директору. А ви дівчина дуже яскрава, цікава. Ви розумієте, про що я говорю? – з цими словами вона запитально глянула на Дану, очима, красномовно розкриваючи підтекст своїх слів.

– Так він з таким розмахом шукає собі коханку? – презирливо фиркнула дівчина, труснувши гривою темного волосся . – Це вже якось занадто безнадійно навіть для мене.

– Наші принципи часто варіюються, ситуації змушують їх переступати, як і свою совість. А що, якщо це єдиний вихід? Що якщо допомога потрібна прямо зараз, а гордість не приносить дивідендів? Своєю несправедливістю та жорстокістю цей світ змушує сильних ще жорсткіше боротися за життя. Мені багато років, мила, і я дивлюся на деякі речі вже інакше. Ви сильна. … Він звичайно хлопець з дивацтвами, але ви впораєтеся, – піднявшись з місця жінка простягнула їй візитну картку, на якій було вказано логотип відомої корпорації та контактні дані менеджера з персоналу.

Жбурнувши картку в сумку, через годину Дана вже навіть забула про дамочку з «привітом».

… Але вже через два дні вона люто жбурляла по кімнаті свої речі в пошуках злощасної візитки після того як їй оголосили, що вона потрапляє під квартальне скорочення і що Сашкові стало гірше. Це був як раз той відчай, коли людина готова піти на будь-які жертви, аби відчувати присутність надії.

Імовірність була занадто мала. Минуло цілих два дні, а за цей час великий бос вже давно міг знайти собі чергову довгоногу секретарку, але Дана все ж таки зважилася ризикнути, набравши вказаний номер.

По телефону їй сухо повідомили адресу та час. У Дани навіть склалося відчуття, що вона розмовляла з неживим предметом.

І її здогадки підтвердилися , коли вона вже особисто побачила цього «менеджера». Молода досить приваблива жінка належала якраз до тієї категорії офісних працівників, які продали душу системі. І начебто голова у них працює, і зовні все при них, і мова поставлена бездоганно і діловий етикет на рівні, але ось в очах порожнеча. Не було там душі. Роботи , одним словом. Дана терпіти не могла таких черствих кар’єристів, для неї вони всі поголовно були егоїстичною сволотою. За інших обставин Дана нізащо б не погодилася влитися в таку велику корпорацію і стати ще однією гончою, де людський фактор всього лише суха статистика, але життя чомусь постійно повертало її обличчям та била об стіну.

Дотримавшись пунктуальності та вдягнувши свій самий діловий костюм, Дана все одно зазнала скептичного огляду платинової білявки.

Що здивувало саму Дану , так це що ніхто не спромігся запитати про її професійні навички чи про колишнє місце роботи, натомість її провели через металошукач, потім байдуже вказали на ліфт, повідомивши, що пан Ярослав Козуб терпляче чекає.

І тільки вийшовши на потрібному поверсі, Дана відчула зрадницький мандраж боягузтва. Холод в животі, та коліна що підгиналися провокували її втекти з цього офісу не озираючись, бігти і не повертатися. Ось тільки критичний стан брата висів дамоклевим мечем, і заради нього вона була готова навіть поглумитися над собою.

Щоб відігнати малодушний настрій Дана критично глянула на себе в дзеркало. Розпустила волосся, розстебнувши верхній ґудзик блузки. Потім нервово застебнула назад, скрутивши своє важке темно- каштанове волосся у вузол на потилиці:

– Господи, що я роблю ?! – пробурмотіла вона своєму відображенню.

– Вважаю, шукаєте високооплачувану роботу, – пролунав чоловічий глузливий голос зовсім поруч. – З розстебнутим ґудзиком це була вірна думка, а ось волосся можна залишити зібраними.

Недбало прихилившись до стіни молодий чоловік розглядав її з неприхованою цікавістю. Але ось тільки цей інтерес в його холодних сірих очах був безперечно хижим.

– Ви не проведете мене до пана Козуба? – хоробро скинула підборіддя Дана. – Мені призначена зустріч.

– Звичайно, чому б  ні, – ліниво відірвавшись від стіни, він не поспішаючи попрямував через хол, відчинивши двері кабінету, який вже з порога зачарував Дану своїм ультрасучасним стилем.

– Де вам буде зручно, панночко, на дивані, на стільці?

Перемагаючи нервову нудоту, Дана стійко покрокувала до стільця, майже впавши на нього ідеально рівно випрямивши спину. Молодик, в свою чергу, не мало її дивуючи, сів за стіл в шкіряне крісло боса, продовжуючи вивчати її поглядом як якусь піддослідну жертву.

Кілька хвилин в несподівано незручній тиші, що раптом запанувала, Дана і сама забувши про пристойність з цікавістю розглядала передбачуваного роботодавця. На вигляд йому було не більше тридцяти. Судячи по фігурі – він любив фізичні вправи та культивував своє тіло, володіючи зовнішністю фатального чоловіка. Високий, підтягнутий, м’язистий, з русим хвилястим волоссям, яке приховувало потилицю, ідеальний римський ніс та чітка лінія вольового підборіддя. А очі … густого попелястого кольору, що грають на різний манер. Від таких його поглядів мурашки збожеволілим стадом носилися не тільки зовні, але і лоскотали всередині.

Ось тільки Дана ніколи не довіряла вродливим хлопцям, знаючи, що за таку красу чомусь завжди розплачуються жінки, причому дуже жорстоко. Костюм на Ярославі Козубі сидів просто чудово, краватка гармоніювала з кольором піджака, а сорочка з очима господаря. Але на що неможливо було не звернути уваги – це чорні рукавички з найтоншої шкіри. Особливо якщо врахувати, що за вікном стояло спекотне літо, та й в його кабінеті було не особливо прохолодно. Дана відразу прокрутила в голові можливі варіанти: інтригуючий імідж, понівечені руки, страх мікробів, або фобія щодо зчитування відбитків.

– Значить, ви і є генеральний директор компанії «Тодос» ? – заговорила вона першою, намагаючись більше не витріщатися на рукавички. Дана поки не знала, як їй варто поводитися під цим поглядом, який її відверто роздягав і тому вирішила зайняти його діловою розмовою, надавши голосу відповідний тон.

– Ярослав Козуб власною персоною, – скупо посміхнувся він їй у відповідь, не поспішаючи з питаннями. – Деякі друзі звуть мене Ярік, але мені подобається скорочувати своє ім’я ще більше.  Тому звертайся до мене просто Рік або пане Козуб, якщо тебе це напружує.

– Ви завжди особисто зустрічаєте відвідувачів біля ліфта? Або це стосується тільки майбутніх секретарок? – як вона не старалася, голос все одно дзвенів від натягнутості.

– Секретарок? – темні брови Ярослава здивовано зігнулися. – Мені не потрібна секретарка , Дано, в корпорації їх цілий розсадник, мені необхідна асистентка, а це велика різниця особливо для мене. Мені потрібна помічниця, якій я б зміг довірити себе, – замовкнувши ненадовго, він задумливо потер підборіддя, не зводячи очей з дівчини. – Перед якою, скажімо так, я б міг постати з різних сторін. Це людина, від якої  безпосередньо залежитиме моя особиста та ділова активність. 

– І які ж будуть вимоги до цієї важливої людини, дозвольте дізнатися, ну, крім того, що це повинна бути дівчина? – пожартував Дана, не чекаючи від себе такого нахабства.

– Вона повинна бути в моєму смаку, повинна бути розумною, комунікабельною, витривалою, бути готовою до роботи в будь-який час доби, вільною від сімейних зобов’язань, амбітною і трохи зухвалою – на цей раз його посмішка стала цинічною. – І ще їй повинен подобатися секс.

Останнє слово для Дани клацнуло в повітрі немов батіг, змушуючи її внутрішньо опиратися прийнятим раніше рішенням.

– Тоді я вам не підходжу, пане Козуб. Цей опис ніяк не стосується моєї особистості, – вимовила Дана, готова вискочити з цього кабінету при найменшому шереху, аби скоріше позбутися від тиску, який чинила на неї енергетика цього чоловіка.

– Хіба? – граціозно схопившись на ноги і обійшовши стіл, він присів на його краєчок таким чином, щоб не дати їй піти. – Ви не вважаєте себе розумною, Дано? Ви замкнута в собі сіра багатодітна миша?

– Мені справді дуже ніяково, що я відняла у вас час, пане Козуб, – вперто відповіла Дана, все-таки піднявшись з місця.

Тепер їхні очі опинилися на одному рівні, і він стояв так близько, що їй довелося б переступити через його ноги, щоб пройти. І вона ніяк не очікувала, що він візьме її за руку.

Дана оторопіла, близькість до цього чоловіка змушувала її відчувати себе жахливо зніяковіло. Шлунок стиснувся та наче  прилип до спини. Лампочка самозбереження вже давно мигала червоним. А дотик його рукавички до її шкірі викликав неоднозначні відчуття – це лякало і до нестями ятрило інтерес.

– Знаєш, завдяки чому я домігся успіхів у своєму житті? Не завдяки отриманим знанням у Гарварді, не завдяки моїй цілеспрямованості або моєму шлюбу за розрахунком. А завдяки чуттю, внутрішньому почуттю, яке видає відповідь в лічені частки секунди, поки мозок все ще аналізує ситуацію. І ось воно мені підказує, що ти та сама дівчина з необхідними мені якостями. Тому тобі не варто робити поспішних висновків, ми можемо все обговорити.

– Наприклад, скільки разів на тиждень ми будемо кохатися в цьому кабінеті? – вже не побоюючись бути не прийнятою, досить різко кинула Дана, осудливо пропалюючи його поглядом своїх фіалкових очей.

– І це теж, – кивнув він з абсолютно серйозним виглядом, ошелешуючи її ще більше.

– Це … бридко. 

– Щоб було простіше розібратися, давай почнемо з того, для чого тобі потрібні гроші? – діловито поцікавився Рік, змінюючи тактику розмови. – Ти ж не просто так займалася пошуками роботи?

– Не просто, – Дана відняла у нього свою руку. – Мені потрібно сплачувати лікування важкохворого брата, крім мене у нього нікого немає. Я не боюся роботи , містере Саттон , але я ніколи не була повією.

– Усі ми повії в якихось аспектах нашого життя Дана, і я теж. Причому я на відміну від тебе не відчуваю такого дискомфорту від подібного твердження. Можливо , я моторошний цинік, але я звик до всього підходити практично. Я великий прихильник продуктивної праці. Якщо поруч зі мною буде довірена особа, з якою у мене буде діловий, емоційний та фізичний контакт і це буде повністю мене задовольняти – показники моєї ефективності, як керівника будуть на висоті. Хоч я і «тертий калач» як мене тут деякі прозвали, я все ж жива людина зі своїми потребами. Було б куди складніше, якби крім усього іншого – я б ще волочився за жінками на стороні. У мене на це просто немає часу.

– Ось тому вам потрібна компактна багатофункціональна в усіх відношеннях дівчина, – продовжуючи іронізувати, Дана намагалася розгледіти за цією маскою сліди людяності. – Значить, треба думати, я вам до  смаку, містере Саттон ? Навіть не знаю, лестить мені це чи лякає.

– За компактність … мій асистент буде отримувати солідну добавку до зарплати, – з відповідною іронією відповів він. Холодні сірі очі почали поступово відтаювати. – І під час випробувального терміну я не буду з тобою спати, Дана.

– О боже, навіть випробувальний термін передбачений ? ! – з удаваним захопленням вигукнула дівчина, ніяк не в силах стримати свого здивування. – Вибачте за мою нетактовність, містере Саттон, а чому б вам не чинити як всі нормальні люди, не займатися коханням зі своєю власною дружиною?

– Ти ще не прийнята на роботу, щоб я міг обговорювати з тобою це складне питання , Дана. Поняття про мораль у нас з тобою виразно різні, але мені плювати на чийсь осуд або схвалення. Ти повинна це знати, – витягнувши з кишені чекову книжку , швидко написавши на ній суму, він простягнув її дівчині. – Це місячний оклад, враховуючи всі надбавки. Я більше не буду тебе вмовляти. Спитаю тільки один раз. Ти згодна почути умови контракту?

– Так, – видихнула Дана все ще дивлячись на п’ятизначну цифру. Дівчина бачила перед собою не купюри – перед нею стояло обличчя усміхненого брата, його бліде обличчя з запалими очима, лиса голова та змарнілі плечі. Вона знала заради кого йде на такі непомірні та огидні жертви.

– Ви хіба не запитаєте мене, містере Саттон, про мою спеціалізацію? Раптом я проста офіціантка з передмістя?

– Ми поговоримо про це. Прямо зараз. Я буду задавати питання – ти чесно відповідати. Пізніше цю інформацію ретельно перевірять, – зібрано та  уривчасто кинув він, перетворившись зі спокусника на ділового боса.

Дану злило, що він тримається з нею так впевнено з хазяйською владністю, фактично купуючи її з потрохами. – Може, пересядемо на диван, або стіл, що нас розділяє вселяє в тебе більше впевненості?

– Ви просто бачите мене наскрізь, – видавала саркастичну посмішку Дана, сівши назад на стілець. Невелика відстань все-таки рятувала її психіку.

– Отже. Ваш вік, міс Вілар , близькі родичі, перенесені захворювання, судимості, освіта, місця роботи і дата, коли ти останній раз займалася сексом? – безпристрасно вимовив він, свердлячи поглядом дівчину. 

– Мені 24 роки, з близьких у мене тільки молодший брат Алекс Вілар , я не притягувалася, тому що у мене не було часу на такі дурниці, – так само по-діловому відповіла Дана. – Я вивчала менеджмент в коледжі, поки мені не довелося його кинути через загибель батьків. Я працювала аніматором, офіціанткою, нянькою, менеджером, кур’єром та адміністратором, часто поєднуючи кілька робіт одночасно. Кілька разів мені пощастило хворіти на грип, в дитинстві я ламала ногу, а так здорова, як кінь. Ніяких венеричних або хронічних захворювань. Останній секс … зараз згадаю … це було два роки тому.

Сірий погляд Ріка Саттона став недовірливим. Останньому твердженню дівчини він вочевидь вірив мало.

– А ви постарайтеся перевірити і цю інформацію, містере Саттон , два роки без статевого контакту це ж так неприродньо – я точно брехуха. У ваших вимогах до здобувачки не прозвучало такого як – почуття гумору. Вам не подобаються дівчата, які розуміють жарти?

Кривлячи посмішку, він нарочито та з викликом проігнорував питання. Вони дивилися один на одного, немов між ними йшла якась психологічна гра.

– Ти навіть не уявляєш , Дана, як мені підходить сукупність твого минулого досвіду. А тепер постарайся відповісти на наступні питання з усією серйозністю. Ти згодна поставити наші ділові відносини вище свого особистого життя? Адже підписавши контракт, ти зобов’язуєшся не вступати в статеві відносини ні з ким іншим.

– Згодна.

– Відповіла навіть не замислюючись, – хмикнув Рік . – Чи згодна ти бути поруч з будь-якої моєї вимоги в будь-який час дня і ночі? Чи даєш ти свою згоду, що твоє місце розташування постійно буде відслідковуватися?

– Так. Адже це витрати моєї майбутньої посади.

– Ти усвідомлюєш рівень відповідальності, володіючи особистою інформацією? Ти в курсі, що можеш понести покарання за її розголошення?

– Звичайно. Я розумію, що повинна тримати язик за зубами, я може зневірена, але я не дурна.

Прикривши повіки, Рік Саттон якийсь час випробовував її своїм таємничим поглядом.

– Без мого дозволу ти не зможеш відвідувати ніякі заходи. Ніяких посиденьок з друзями в кафе. Ти будеш носити те, що виберуть для тебе мої стилісти. Ми будемо обідати там, де захочу я. І якщо мені буде потрібно зайнятися сексом з тобою у тебе не повинно бути причин для відмови таких як «немає настрою», «болить голова» тощо. Я неординарна і досить жорстка людина, з важким характером та незвично влаштованою долею. Тому я даю тобі два тижні випробувального терміну, Дана, щоб ми обидва змогли зрозуміти притремося ми з тобою один до одного чи ні. 

– У мене є тільки одна умова. Я повинна щодня відвідувати свого брата в лікарні, – твердо заявила дівчина, відчуваючи, що шляху назад у неї більше немає. На підсвідомості вона навіть почула це клацання – звук клітини, що закрилася за нею.

– Я врахую твоє побажання. Сподіваюся, це не займе у тебе багато часу, – штовхнув  до неї папери Рік .

Уважно читаючи рядок за рядком, Дана тим не менш, продовжувала стежити за ним боковим зором. Рік Саттон не квапив її. Піднявшись, він приніс їй склянку води, ненадовго затримавшись поруч:

– Чи тобі налити чогось міцнішого? – чемно, з оксамитовими перекатами в голосі запитав він, знову перевтілившись.

– Ні, дякую, хочу мати тверезу голову, коли я кладу її на плаху. А взагалі, якщо тобі цікаво я не палю, у мене немає проблем з наркотиками, а з тих пір як захворів Алекс – я не зробила жодного ковтка спиртного. Так що в графі «залежність» можеш поставити твердий прочерк.

– Як же ти тоді знімаєш напругу? Все це звичайно похвально, але коли-небудь тебе прорве. Може бути йога?

– О, так, у мене купа часу , щоб стояти на голові. Ніяк я не знімаю своєї  напруги, я до неї навіть звикла. Хоча … можливо мені стає легше після звичайної балаканини з братом, – знизала плечима Дана, намагаючись зайвий раз не піднімати на нього очей, всім своїм виглядом показуючи йому, що занурена у вивчення контракту.

– Ти любиш його, – зробив стверджувальний висновок Рік . – Складно, коли у людини є слабкості.

– Навіщо ж тоді взагалі жити, Ріку? – Дана не помітила, що перейшла з офіційного на приватне, зате це відразу ж зазначив Рік . – Людині властиво мати слабкості. Вона не може не любити, це наша найголовніша природна потреба, я так вважаю. Хтось прив’язаний до своїх дітей, хтось до кішки, а хтось взагалі до улюбленої передачі. Я впевнена – у тебе теж є слабкості.

– Ти помиляєшся, у мене їх немає, – з викликом відповів він їй, зарозуміло зігнувши одну брову.

– Гаразд, – Дана навіть відклала ручку, скептично вдивляючись в ці красиві і незворушні сірі очі. – Взяти хоча б гроші?

– Це не любов всього мого життя, – заперечив Рік , похитавши головою. – Я виріс у зачуханому трейлерному містечку, коли мій прийомний батько ночував удома – я спав в старому холодильнику, який валявся на вулиці,  щоб уникнути побоїв та звинувачень з приводу з’їденого шматка хліба. Я добре знаю і зворотний бік життя, Дана, і я не так маніакально прив’язаний до комфорту, як це мені приписують. Просто … одного разу я дав собі слово, що більше ніколи не буду ні в чому собі відмовляти.

– Тоді вони ще попереду. Твої слабкості проявляться пізніше, повір, вони є абсолютно у кожного.

– Дана, у мене є одне чітке принципове правило, – зміна його інтонації тут же напружила дівчину, привертаючи її увагу. – Коли на мені надіта краватка – спілкування між нами відбувається в строго ділових рамках «начальник – підлеглий». Коли краватки на мені немає – фривольне дружнє відношення допускається. Схоже на шпигунський маразм, але це допомагає проводити розмежувальну лінію.

– Прошу вибачення, містере Саттон , надалі це більше не повториться, – крізь зуби процідила Дана, намагаючись поки не думати про ті кошмари та  приниження, які на неї ще чекають. Трохи тремтячою рукою вона поставила підпис в потрібній графі. – Коли мені слід приступити до роботи?

– З цього самого моменту ти особистий асистент генерального директора, – прибираючи контракт в шухляду, а іншою рукою стягуючи краватку, переможно виголосив Рік Саттон . – Поїхали, подивимося.

– Подивимося на що???

– На деякі сторони твого життя. Щоб налагодити емоційний контакт мені потрібно самому впевнитися в деяких фактах.

– Ось так з розгону? Не давши мені навіть переварити? – запанікувала Дана, жахнувшись, що фактично впустила в своє життя зовсім чужого їй чоловіка, продавши себе в рабство на законних підставах. 

 У ліфті, наодинці з ним вона намагалася дивитися на кнопки, на підлогу, але тільки не на нього, женучи від себе волаючі на різні голоси думки. Зате внизу, погляди офісних працівників у її бік відчутно видозмінилися, Дана це навіть шкірою відчула. У цих поглядах було намішано презирство, цікавість, зловтіха, заздрість і навіть крапелька співчуття. Співробітники корпорації розуміли про те що відбувається більше, ніж знала вона сама, і це лякало її до чортиків.

– Мені потрібна моя машина. Я сам поведу, – владно прозвучало розпорядження боса, яке тут же кинулися виконувати. – Ти можеш залишити ключі, і твою машину приженуть за вказаною адресою, – кинув він, вже звертаючись до неї.

В її поблажливій тихій посмішці почулася гірчинка:

– Я приїхала сюди на метро, Ріку .

– Як, у тебе хіба нема авто? – його щире здивування підняло в ній хвилю обурення. – Тим більше що старі машини коштують копійки. Пересування на своїх колесах допомагає здорово заощаджувати час.

– Дурне нетактовне зауваження хлопця , що носить годинник вартістю сто сімдесят тисяч баксів, – насупилася Дана. – На ці гроші можна було нагодувати багато знедолених ротів.

– Не хами, – застережливо осадив її Рік , обернувшись.

– Я всього лише допускаю фривольність, адже краватки на тобі немає. Мені от цікаво, а про це збочення з краваткою багато хто в курсі ? – її очі зустрілися з його колючим сірим поглядом.

– А у тебе виявляється поганий характер, Дана, – і чим довше він на неї дивився, тим чіткіше пробивалася його вдоволена посмішка. І цей зачарований погляд, який тривав всього лише мить, не вислизнув від пильної уваги інших, давши їжу новим пліткам.

– А можна тепер я задам дурне питання? – подала голос Дана, йдучи позаду нього. – Не знаю на біса мені це треба, але мені все-таки цікаво. Скільки стажистів на випробувальному терміні у тебе вже побувало? Тих, з ким по закінченні двотижневого терміну ти переспав, а після наступного дня сказав їм, що вони тобі не підходять?

Біля самої машини Рік закляк на місці, незадоволений почутим.

– У тебе вочевидь складається неправильне уявлення про мене , Дана, – відповів він сердито, окинувши її холодним поглядом. – На співбесіду приходило безліч дівчат, але ти єдина, на кому я за останній час зупинив свій вибір. Я не бабій – я прагматик. Я не розважаюсь, міняючи дівчат щомісяця. Мені цікава стабільність.

– Тоді як ти міг зупинити на мені свій вибір , не будучи впевненим, що ми сумісні в ліжку, якщо вже без цього не обійдеться? – вирвалося у неї.

При цьому Дана побачила, що ця людина вміє сміятися.

– Скільки у тебе було хлопців, Дана? – прямо запитав він, хитаючи головою, все ще сміючись.

– Двоє.

– Тоді все ясно. Сідай в машину, поїхали, – відкрив він перед нею дверцята, але дівчина й не думала залазити.

– Не обставляй мене ідіоткою, Рік Саттон. Я теж хочу ясності.

– Гаразд. Відносини в ліжку бувають або партнерськими, або нерівними, це коли хтось один домінує, а другий підкоряється, – наставницьким тоном вимовив він, і ця розмова дуже його бавила. – Мені цікаво домінувати, інстинктивно я відчуваю яка жінка буде для мене ідеально відомою. Це відчуття виникає з якогось первісного генного досвіду.

– Містере Саттон, ви скромничаєте, з вашою шикарною зовнішністю та положенням, я впевнена, під вас згодні лягти тисячі жінок прикинувшись ким завгодно, – з іронією недовірливо помітила йому Дана. – Але чому саме я? Тому що у мене немає родичів , і в разі чого мене не буде кому шукати?

   Замість відповіді він раптом рвучко пригорнув її до себе, уп’явшись наполегливим поцілунком. Його губи були жорсткими, але теплими. І Дана, всупереч своїм думкам та байдужості до цього хлопця, чомусь піддалася натиску. Його поцілунки дарували приємні давно забуті відчуття, тому вона стала сором’язливо відповідати йому.

– Я не можу логічними доводами пояснити тобі моє передчуття, – прошепотів він, відпускаючи її. – Це особлива хімія. В якій лікарні знаходиться твій брат? 

Дана назвала йому адресу і якийсь час вони їхали просто мовчки.

Дівчина бачила, що його несподівано виникла глибока задума викликана якимсь неспокоєм, але запитати його про це вона не наважилася. Сказано і так було достатньо. Вона і сама перебувала в якомусь потрясінні від невластивого їй вчинку.

Щоб якось розбавити атмосферу, до якої їй було навіть складно підібрати визначення, Дана включила музику і це виявилася класика. Але твір був настільки важким і трагічним для сприйняття, що дівчина тут же вимкнула програвач.

– Тобі подобаються подібні речі? – тихо поцікавилася вона.

– Під настрій. Останнім часом він був відповідний, – по тому як саме він це сказав, Дана відразу ж зрозуміла, що Рік чомусь не налаштований вести бесіди. Такою ж несподіванкою для неї стало і різке гальмування на узбіччі.

– Не буде двох тижнів, Дано! – випалив він, і як їй здалося, його очі налилися свинцевим блиском.

– З якихось причин ви передумали брати мене на роботу, містере Саттон ? – її тон пролунав уїдливо, тому що одночасно Дана зазнала як і розчарування, так і полегшення.

– Та ось як раз навпаки. Бажання переспати з тобою буде заважати мені думати, працювати і за ці два тижні перетворить моє і твоє життя на пекло. Це й дивно. Зазвичай я пишався своєю витримкою та  терпінням. Передчуття було схоже на цікаву гру. Але ти … я не знаю чому ти мене так заводиш, Дано.

– Хитрий хід, – в цю хвилину Дана відчула гидке почуття обманутості . – Хтось стверджував, що він прагматик. Ми будемо чинити так, як сказано в контракті , містере Саттон. Адже для вас не секрет, що я вам не довіряю? Я не дам себе використовувати, заморочивши мені голову. А до пекла … до пекла я вже звикла. Ви дали мені слово, так будьте ласкаві його тримати.

Відвернувшись до вікна, вона почула , як рипнула шкіра рукавичок на його  кулаках.

– Привіт, мій герою, – ласкаво прошепотіла Дана, підходячи до ліжка брата. – Сьогодні знову смішив медсестер? – вона поцілувала його в щоку з материнською ніжністю.

– Альтруїзм моє кредо – продовжую дівчатам життя, – ледь посміхнувся блідий хлопець. – Сподіваюся це не священик? – покосився він очима в бік Ріка.

– О …, – Дана усміхнулася такій курйозності. – До священика йому ще далеко. Якщо чесно я взагалі не можу уявити його віруючим. Це Рік, мій колега по роботі .

– Просто колега? Що ти мені брешеш. Колеги не ходять відвідувати вмираючих братів своїх співробітниць, – посміхнувся Алекс , піддягаючи сестру.

– Ти маєш рацію, мені подобається твоя сестра, – прямолінійно заявив Рік , викликавши миттєве несхвалення в погляді Дани.

– Це ще нічого не означає, можливо через два тижні я тобі не сподобаюсь. Не треба робити поспішних висновків через півтори години після знайомства. А ти не вмираєш! – вказала вона пальцем на брата. – Я знайшла нову роботу. У нас тепер будуть кошти.

– І що за робота така? Чому у мене таке відчуття, що ти упорола дурість, Дана?

– Ні, мені просто пощастило. У «Сокс» шукали асистента головному босу і я підійшла.

– Без неповної освіти? Чим це ти йому підійшла? – Не відставав тринадцятирічний Алекс , підозріло мружачи очі.

– Може, він розгледів у мені прекрасний внутрішній світ, який буде висвітлювати йому шлях в цих хижих кам’яних джунглях, – з гіркою іронією промовила Дана, кинувши косий погляд у бік Ріка . – Рідний, тобі не потрібно ні про що турбуватися. Алексе, у мене все буде добре.

– Але я все одно турбуюся про тебе. Не хочу забирати ще й твоє життя.

– Досить! Ми ж домовлялися, що більше не будемо обговорювати цю тему!

– Моя сестра дивовижна людина, такої як вона більше немає. Дана чудова і мені дуже пощастило, що вона моя сестра, – загрозливо пробубонів Алекс, не зводячи очей з нового знайомого Дани.

– Хлопче, я не збираюся її ображати. Головне, щоб і Дана це розуміла, – Рік повернув їй її косий погляд.

Дана сподівалася, що Рік залишить її з братом, давши їй більше часу, але його присутність висіла над нею зашморгом , примушуючи її діяти всупереч своїм бажанням.

«Тепер ти не належиш собі», ось що говорили їй ці сірі очі. Невимушено базікати з Алексом в такій компанії не представлялося зручним, тому візит вийшов чисто символічним , і Дана з важким серцем попрощалася з братом до завтра.

– Я відвезу тебе додому, – випередив її Рік , перш ніж Дана встигла відкрити рота, опинившись з ним на вулиці.

– Не варто так перейматися. Я можу і сама дістатися.

– Ні, Дана, так не піде. Твій робочий день ще не закінчений. Так де ти живеш?

– Я знімаю кімнатку в китайському кварталі, – зітхнула вона від безвиході.

Тепер вже Дана спостерігала за його обличчям, коли він увійшов до її квартири.

– Трохи більше, ніж той холодильник, в якому ти ночував.

– Але нічим не краще, – похитав головою Рік, оглядаючи облізлі стіни, матрац на підлозі та стопку речей, акуратно складену на єдиному стільці. – Це жахливо, Дано. Ти не можеш жити в таких умовах. Тут немає навіть кухні, не кажучи про меблі та інші зручності.

– Чому не можу, тому що тепер мені потрібно відповідати рівню містера Саттона ?

– Хоч би й так. У цій будці є для тебе щось особливо цінне? – з виглядом людини, яка прийняла остаточне рішення, поцікавився він. – Збирай вузлик та здавай ключі. Ти з’їжджаєш.

– Послухайте, містере Саттон , я … прийняла умови контракту, але … в особистий час у мене повинна залишитися часткова незалежність …

– Дано! – не давши їй договорити, Рік ривком смикнув її на себе, і Дана зойкнувши, впала йому на груди, – У тебе більше немає особистого часу, – тихим сталевим голосом сказав він, водячи губами по її вуху. – Уважніше потрібно було читати. У тебе буде час відпочинку і вільний час, виділений на мій розсуд. Виконуючи свої обов’язки і мої бажання, ти в той же час будеш тримати мене в курсі всіх своїх проблем та контактів, мені не потрібні емоційні зриви та сюрпризи. Зараз ти теж не будеш зі мною сперечатися, а слухняно поїдеш зі мною.

– Але я не домашня тваринка, я не можу бігти на мотузочці за господарем куди той зволить. Мені потрібно хоча б елементарне людське пояснення. Якщо я не зустріну заслуженої поваги з вашого боку – я не витримаю і побажаю вам йти до біса, містере Саттон ! Жирні чеки не зроблять з мене ручної шльондри навіть під страхом смерті, – Дана не збиралася так просто здаватися, але ця її відчайдушна войовничість викликала у непохитного чоловіка тільки судомні зітхання.

– Ти вмієш бути ніжною, Дано? – його не в тему питання збило її з пантелику. Здивовані фіалкові очі знову зустрілися з непроникно-сірими.

– Хочу протестувати тебе прямо зараз. Побудь зі мною ніжною п’ять хвилин і тоді я так і бути поділюся з тобою своїми планами.

– Ні, за наказом я не можу, адже почуття йдуть зсередини, вони мимовільні. Їх хіба що можна зіграти, уявити себе на п’ять хвилин актрисою, але тоді це вже буде не по-справжньому, – Дана нервово ковтнула, подумки зіщулившись, розуміючи, що його руки все ще обіймають її талію. – Ти хочеш , щоб я прикидалася?

– Так. Пограй зі мною.

Мало того, що це виглядало безглуздо, так ще й від незручності та збентеження її пальці і вилиці ніби одерев’яніли. Не виходило ні посміхнутися, ні торкнутися його рукою. Рік зі знущальною усмішкою і поблажливо зігнутої бровою , пронизував її своїм вимогливим поглядом, чекаючи від дівчини хоч якихось дій. Нарешті, Дана обвила його за шию, ніжно скуйовдивши йому волосся на потилиці, потім потягнувшись коротко поцілувала в губи, потершись кінчиком носа об щоку.

– Минуло лише дві хвилини. А де ж ще три? – продовжував знущатися він.

– Ти знаєш, що ти лякаєш мене до заціпеніння? Одним тільки поглядом, – немов наважуючись на крайні заходи, знов заговоривши, Дана висмикнула в нього з-за ременя сорочку, запустивши під неї свої долоні, відчувши напружену спину Ріка. – А якщо до цього погляду додаються ще інтонація і ці зарозумілі брови – мені хочеться кричати заплющивши очі.

– Клас, я просив тебе бути ніжною, а не збуджувати мене, – глузливий голос Ріка змусив її почервоніти ще густіше. – Гаразд, для першого разу зарахується. Ти не така вже й безнадійна, – спеціально дратуючи її, недбало кинув він. – У мене є квартира в центрі. Ти будеш жити там.

Зітхнувши, зібравши нехитрі пожитки, які відігравали особливо цінну роль у їхньому з Алексом житті, Дана спустилася вниз, в черговий раз забираючись на пасажирське сидіння поруч з Ріком.

    Це була не квартира. Це було щось непізнане, недосяжне і невимовне. Для неї, бо останні два роки їй доводилося тулитися в кімнатці на чотири квадрати, де навіть вікна не було. А тут,  в комфортному пентхаусі Ріка було все настільки стильне та дороге, що відразу хотілося повісити табличку «руками не чіпати». Одна тільки ванна в одній зі спалень змусила її … розплакатися.

… Вона стійко трималася, борючись з раком брата, томилася, намагаючись вижити в життєвій м’ясорубці … і раптом ні з того, ні з сього розплакалася, побачивши мармурове диво, відчувши нікчемність свого становища.

– Дана, – Рік торкнувся її плеча, але вона різко скинула його руку, не бажаючи, щоб він її заспокоював.

– У мене був важкий день, – процідила Дана, сердячись на себе за слабкість. – Я не плачу, я ніколи не плачу, тому що ненавиджу сльози та жалість. Це просто стрес. Занадто … величезний контраст.

– Давай наповнимо цю ванну, якщо вже вона тебе так схвилювала, і я тебе скупаю.

Схвилювала її якраз його ідея про «скупаю». Тепер їй хотілося не просто заплющити очі і кричати, а як мінімум впасти в непритомність.

– Не думаю, що це хороша ідея, – запротестувала Дана. – Протягом двох тижнів ніякого сексу. Ти сам сказав про випробувальний термін!

– Ніяких суперечок, Дано, – вкрадливо нагадав їй Рік, відкриваючи воду. – І я не сказав, що ми будемо кохатися. Я просто допоможу розслабитися своїй жінці. Роздягайся!

– Я … я не твоя жінка, – заїкаючись, вимовила Дана, дивлячись на нього ще більш розширеними очима. Тому що він роздягнувся першим. Залишилися тільки рукавички і посмішка, яка вже стала для неї нестерпною.

– Теоретично моя.

Усвідомивши, що вибору немає, якщо вже зважилася так йти до кінця – Дана скинула з себе весь одяг, і не дивлячись на Ріка пірнула у ванну, благо до її полегшення він напустив туди піни, в якій вона і зникла до самого підборіддя. Але це був лише початок, кожна клітинка її тіла знала про це, кожен нерв був натягнутий до найменшого дрижання. Дана сумнівалася що існував експрес метод розслаблення поруч з цим чоловіком, якого вона підозрювала в чому завгодно тільки не в нормальності.

– Ти тремтиш. У теплій ванні? Невже я настільки жахливий? – Рік опустився позаду неї і Дана відчула дотик до себе під водою його ніг та стегон. Коли він підтягнув її ближче і змусив відкинути йому на груди – вона відчула, що дійсно близька до нервової непритомності.

– Прийми неминуче, просто прийми як природну даність і тобі стане простіше, – прошепотів він. – Тобі треба усвідомити той факт, що найближчим часом я буду для тебе найближчою людиною, ти маєш доступ до мого тіла, а я вивчу твоє. Нема чого соромитися, Дано. Дозволь собі повірити, що все, що відбувається – нормально. Довірся мені, я не такий вже й поганий в цьому.

– Чому ти не знімаєш рукавички? – Дана змусила його зупинитися в той момент, коли його руки ковзнули до її живота. Гучне дихання дівчини видавало її з головою. І для Ріка вже стало справою принципу розслабити цю стислу пружину.

– Мої руки понівечені після глибоких опіків. Я ношу рукавички з естетичних міркувань. Чутливість нервових закінчень майже втрачена, – його голос прозвучав натягнуто. – Я не зможу відчути кінчиками своїх пальців м’якість твоєї шкіри, але мені приносить задоволення спостерігати за твоїми відчуттями.

– Зніми їх … будь ласка, – видавила Дана, повертаючи до нього обличчя. І чи то благальні нотки в її відчайдушному шепоті, чи то побоювання, що його відмова погіршить атмосферу їхнього зближення ще більше, але Рік без коливань став стягувати рукавички. І поки він це робив – Дана раптом несміливо поцілувала його в губи. Вона не знала, що конкретно рухало нею в цю хвилину. Жалісливий імпульс або рішучість нарешті покінчити зі своїм збентеженням, але вона продовжувала цей поцілунок і продовжувала. Навіть після того як витягнуті з чорних рукавичок руки Ріка стали пестити її під водою і Дана відчула як напружився його член, упершись їй в поперек.

– Дано, ти ускладнюєш моє становище. Миття голови тепер відсувається на дуже далеку перспективу, – напівжартома простягнув Рік, роблячи під водою маніпуляції з їхніми ногами, щоб його руки могли проникати в усі малодоступні місця. Трохи піднявши її з води, він одночасно торкнувся губами її соска і ковзнув пальцями між ніг. Переставши тремтіти, Дана протяжно застогнала від давно забутих еротичних відчуттів. Вона вже давно заборонила собі думати про хлопців, щоб не відчувати себе вже зовсім обділеною. І тут такий поворот подій! Сприйняття від дотиків Ріка було надзвичайно гострим і захоплюючим, що її розум тут же змусив ці відчуття домінувати над усім іншим. Рухи його рук були настільки вмілими, що в лічені хвилини Дана відчула наближення оргазму, вигнувшись йому назустріч, закричавши та обм’якнувши в його руках. Стиснення пропало безвісти, але довгоочікуваного розслаблення так і не настало.

– Ну що тобі все ще соромно або тебе все-таки гризе альтернатива продовження? – немов прочитавши її думки, плутано дихаючи, вимовив Рік, повертаючи її так, щоб мати можливість бачити обличчя дівчини. На Дану дивилися затягнуті серпанком жадання очі. – Раз вже нас з тобою зіштовхнув аж ніяк не романтичний випадок, давай як ділові люди укладемо угоду – ми стаємо коханцями без всяких випробувальних термінів, а за це твій брат вже завтра вирушає на лікування в знаменитий онкоцентр до Швейцарії. Тобі потрібен час подумати?

– Сподіваюся, ти тримаєш слово, – видихну ла Дана і в ту ж секунду він зрозумів.

Вона сама була вражена тим, наскільки вона хотіла цього. Наскільки зараз секс з ним був зосередженням всіх її посилів. І судячи з виразу обличчя Ріка – це бажання розпирало їх обох. Без зволікань, лише опустивши її на ліжко, Рік одразу ж увійшов в неї, нарощуючи ритм поштовхів. Божевільне поглинаюче бажання, де правлять зовсім інші інстинкти, де поклик природи вже настільки сильний, що ти не можеш не підкоритися, аби ще раз випробувати цю піднімаючу тебе хвилю. … І о диво, напруга випарувалася, як проколотий  пухир. Незважаючи на вагу чоловічого тіла – Дана зазнала ширяючу легкість, немов вони кружляли метеликами під стелею. Коли її очі закрилися – це почуття все ще тримало її в розчинному стані.

Рік розбудив її одним єдиним словом, буркнувши їй прямо на вухо:

– Ранок.

Але варто було йому тільки піднятися з ліжка, як спокусливі вигини жіночого тіла навіяли йому інші думки.

– Ви, міс Вілар, до непристойності сексуально розвалилися на ліжку, – грайливо пробурмотів Рік. – Непростимо просто так взяти і пройти повз.

Поки вона не надумала пручатися, його сильні руки ласкаво перекинули сонну Дану на живіт. Відкинувши в сторону її волосся, Рік взявся дражливо покусувати її шию, одночасно проникаючи в жіноче лоно все глибше, поки ці поступальні рухи не закінчилися обопільними стогонами.

Але якщо на Ріка ранковий секс подіяв як подвійний еспресо, то Дана навпаки знову впала в дрімоту.

– Дано! – гучно долинуло звідкись із кухні, незадоволеним тоном Ріка Саттона . – Міс Вілар, ви випадково на роботу сьогодні не збиралися?

Схопившись і почавши носитися як навісна, Дана ввела свого боса такими своїми зборами в легкий шок. Здивовано піднявши брови, він тільки встигав спостерігати , як вона одночасно натягала спідницю, чистила зуби і причісувалася. 

– Все, я готова, – бадьоро заявила вона йому через десять хвилин, схопивши свою сумочку.

– А-а-а … Дано, це нікуди не годиться, – на непроникному обличчі, докірливий погляд в сірих очах виділявся особливо підкреслено.

– А що такого? Це мій звичний ритм. Я встигла прийняти швидкий душ, нанести легкий макіяж, розчесати волосся та одягнутися. Вранці я зазвичай не їм. Поп’ю каву на роботі.

– Погано, солдате Джейн. Шкода , зараз немає часу почати все спочатку, але тобі варто поміняти свій спосіб життя. Я тобою займуся. Почнемо з того, що ти припиниш гримасувати. Ти мені скорчила пику?

– Якщо ти соромишся моєї простоти або я тебе якимось чином компрометую – то я легко можу дістатися до офісу самостійно. Не проблема. О, ви наділи краватку, містере Саттон , – з викликом підняла вона свій маленький носик. – Тоді тим більше. Шеф-підлеглий, я пам’ятаю. Побачимося в офісі.

– О, стільки іронії. Навмисно мене задираєш? Мабуть ми вивільнили не всю твою застарілу брилу стресів та комплексів, яка накопичилася за ці роки – знущально посміхнувся він їй своєю найчарівнішою холодною усмішкою. – Марш за мною!

Як тільки вони увійшли до вестибюлю будівлі «Сокс», прямуючи до ліфта, інтуїтивно зсутулившись Дана сховалася за спиною Ріка, йдучи за ним не піднімаючою очей тінню. Вона не могла дивитися на підлеглих Ріка з гордо піднятою головою та розправленими плечима, їй здавалося, що в погляді кожного читається одне й те ж – вони знають, хто вона насправді. Підстилка боса. Вона і сама так вважала і зневажала цей неминучий факт, цей вчинок на який зважилася, притиснута долею. Але саме усвідомлення це одне, а ставлення оточуючих зовсім інше. Їй не було байдуже, як це було байдуже Ріку.

– У мене є для тебе перше доручення, Дано, як моєму помічникові, – зібрано і по діловому повідомив їй Рік шеф, беручи зі столу аркуш паперу. – Ось тобі список. Ти повинна викликати всіх цих співробітників і повідомити їм про їхнє звільнення. Причина тут вказана, рівно як і формальні фрази твого звернення.

– Тридцять чоловік? – слабким голосом вимовила Дана, дивлячись на список нещасних, яким вона буде змушена оголосити вирок. – Ви постаралися, містере Саттон , підшукавши для мене саму огидну місію.

– Таке життя, Дано. Компанія більше не потребує послуг цих людей. Бізнес – це нещадне колесо, і перше місце в ньому займає прибуток, а не благодійність. Вперед. Для вас звільнили кабінет помічника головного менеджера по персоналу.

Жорстко, владно і зарозуміло. Це вже був не Рік коханець.

На свинцевих ногах вона дійшла до свого карального місця. Довго збиралася духом, перш ніж викликати першу жертву. Для дівчини, яка не один раз випробувала всю цю процедуру на власній шкурі, позбавляти роботи і надії інших – було нестерпно важко.

Багато слухали її з кам’яними понурими обличчями, іноді навіть без слів. Але були й такі, хто бризкав отруйною жовчю їй прямо в обличчя.

– Що, треба було скоротити купу народу, щоб утримувати одну повію ?! – випльовуючи кожне слово, з ненавистю кинув їй один чоловік. До таких співчуття Дани відразу ж притуплювалося.

Коли ж на місці засуджених виявилася молода жінка, заплакала від почутого – серце Дани не витримало ….

– Містере Саттон ! – вона відвернула його від розмови по телефону, вочевидь дуже важливої. – Можу я дізнатися за якими критеріями складався список людей, які потрапляють під скорочення? Наприклад, місіс Луїза Кітінг ?

Рік, поступово скипаючи, насупився. Але й Дана виглядала досить непримиренною:

– Ти ж знаєш, як це – межа бідності, сам говорив , що знав зворотний бік. А у неї двоє дітей та хвора мати.

– А ще лисий кіт, чоловік п’яниця, вагітна сестра й зруйнований ураганом будинок, – пожартував Рік. – Дано, у них у всіх знайдуться сльозливі жалісливі приводи, але тут не червоний хрест і не нічліжка для бродяжок. Ти можеш виконати найпростіше доручення чи ні ?! – піднявшись, він підвищив тон, всім своїм виглядом показуючи їй, що його не пройме жодне її слово.

    Закінчивши зі списком, Дана відчула в душі дратівливий мерзенний слід, немов по ній проїхався забруднений танк, який залишає своїми брудними гусеницями потворні вибоїни. Спустившись вниз в маленьке кафе для співробітників, вона замовила собі міцну каву, навмисне ігноруючи дзвінки Ріка. Він дзвонив разів п’ятнадцять. Час йшов. Повітря почало потріскувати від напруги, поки її не знайшов один з референтів Ріка.

– Міс Вілар, містер Саттон вимагає щоб ви негайно піднялися до нього в кабінет, – з неупередженим обличчям звернувся до неї молодий чоловік. – І я настійно вам рекомендую негайно виконати це прохання.

– Де ти була??!! – прошипів Рік, коли за нею зачинилися двері кімнати розташованої за кабінетом, де він іноді усамітнювався для відпочинку. – Ти ігнорувала мене спеціально? Характер показувала? – його жовна ходили ходором, а очі звузилися в дві загрозливі щілини. – Я що повинен ганятися за тобою по всій будівлі? На хрін мені такий співробітник?

Дана відразу ж звернула увагу на відсутність краватки.

– Так, я не хотіла тебе бачити. Приходила до тями після того, через що ти змусив мене пройти.

– Ах, до тями приходила, – побілівши від злості, Рік кинувся до неї, схопивши її в оберемок. – Тоді ти повинна відчути в повній мірі через що я можу змусити тебе пройти!

Кинувши її обличчям вниз на диван, задерши спідницю і грубо розірвавши на ній білизну, не даючи схаменутися … дуже жорстко Рік взявся ґвалтувати її нетрадиційним способом.

Дана кричала від болю, дряпаючи диван і захлиналася сльозами, але Рік був невблаганний. Коли все це нарешті припинилося Дана тільки тремтіла і плакала. Ще ніхто і ніколи фізично її так не принижував. Обурення, образа і біль зашкалювали, завмерши на критичній позначці.

– Приведи себе в порядок, – зло процідив Рік, грюкнувши дверима.

Розтоптана і знесилена, ридаючи, Дана прийняла душ, надівши тремтячими руками зім’ятий одяг. Вона була настільки пригнічена, що привести себе в порядок не означало для неї випрасувати свій костюм.

Це не було вже крайньою точкою. Межу було перейдено, і вона не уявляла, як зможе й надалі терпіти подібне відношення. Думки все більше і більше штовхали її бігти і не повертатися, шукати порятунку в іншому місці, в крайньому випадку подати заяву про зґвалтування.

Побачивши на телефоні виклик від брата, наспіх витерши сльози, Дана схопила слухавку:

– Так, мій хороший?

– Дана що за справи кояться? – голос Алекса був сповнений здивування. – Мені повідомили, що сьогодні приватним літаком мене перевозять в супер-пупер круту клініку до Швейцарії. Це ж коштує тьму-тьмущу грошей! Це якась помилка!

– Ніяка це не помилка, – Дана придушила важке зітхання. – Ти дійсно летиш назустріч своєму шансу. У тебе вийде, Алексе. Ти виживеш заради мене.

– Дано, що ти зробила? – Алекс вловив у її голосі тривожні дзвіночки, що говорили йому – сестра в біді.

– Продала державну таємницю, – похмуро пожартувала Дана. – Не мороч собі голову, заради тебе я б й душу продала, ти ж знаєш. Зі мною все гаразд.

– Це не так. Мені хоч не бреши.

– Шкода, що я не зможу бути поруч з тобою в Швейцарії, коли ти підеш на поправку.

– Дано, ти скажеш мені правду чи ні? – стривожився Алекс.

– Це не має значення, братику. Важливим є те , що коли ти одужаєш, ми поїдемо. Удвох. Далеко звідси.

– Ти вирвешся мене проводити?

– Постараюся, – серце Дани обірвалося болем. Вона й гадки не мала, як після всього, що сталося зможе розмовляти з Ріком.

Вислизнувши в кабінет, не піднімаючи очей, вона застигла в нерішучості, заламуючи по черзі свої пальці. Тепер їй було гидко навіть перебувати з ним поруч.

– Розмовляла з братом? – поцікавився він крізь зуби, сидячи за своїм робочим столом. – Мені все скасувати?

Закусивши тремтячу губу, Дана заперечливо похитала головою, так само не дивлячись в його сторону.

– Можу я … попрощатися з братом? – безбарвним голосом тихо вимовила вона.

– Я звільнюся через десять хвилин і відвезу тебе. Ось випий.

Як зрозуміла Дана, Рік пропонував їй пігулку знеболюючого, але вона вперто не рухалася з місця.

– Або ти зробиш це сама, або мені доведеться силою знову щось заштовхувати в тебе! – гаркнув Рік, який втрачав над собою контроль, побачивши опір.

Спалахнувши від відрази, Дана в серцях схопила пігулку, залпом випивши склянку води.

– Ще будуть якісь вказівки, … господарю? – її голос захрип від гіркоти. Вона так і не змогла на нього поглянути.

Рік промовчав. Мовчала й Дана. Десять хвилин тривали для неї мученицьки довго. Від пережитих емоцій, що скупчилися, та нервового шоку – її нудило. А коли Рік підійшов до дверей Дану затопив жах. Вона зрозуміла, що перебувати з ним в одному ліфті або машині – для неї буде тортурами. Ніколи ще Дана ні до одної людини не відчувала стільки відрази.

– Підемо, Дано.

– Я .. по сходах, – запнулася дівчина.

– Дурна? Сорок поверхів! – вона почула як скрипнули його рукавички, значить Рік знову стиснув кулаки від люті. – Я поїду іншим ліфтом. Але це мало що змінює, в машині ми все одно залишимося вдвох, – процідив він.

Дана спробувала прошмигнути на заднє сидіння, але відкритими виявилася лише одні двері – пасажирські, поруч з водієм. Поряд з ним. Вона сіла на самий краєчок ближче до дверей, тут же відвернувшись від Ріка до вікна, молячись про себе щоб ця людина не заводила з нею розмов ні на яку тему. Інакше вона не витримає, інакше вона задушить його своїми руками.

І у відповідь на її молитви до самої лікарні в салоні зберігалася гробова тиша.

Швидко вискочити на стоянці в неї теж не вийшло, тому що Рік заблокував двері. А далі сталося те, чого вона так боялася – він пересів на її сидіння до неї впритул і доторкнувся. Дана стиснулася й завмерла.

– Цього б не сталося, якби ти не суперечила мені на зло, – промовив Рік, намагаючись прибрати її волосся в сторону. – І я вирішив тебе покарати.

– Покарати? Так по-звірячому? Ти знаєш, як це було боляче, виродку?! – прорвало Дану , і вона кинула на нього повний ненависті погляд.

– Знаю, – як не дивно, по його красивому обличчю ковзнула гримаса болю. – Але палиця, яку ти перегинаєш – в твоїх руках , Дано. Якщо ти будеш продовжувати бачити в мені ворога, якщо будеш настільки норовливою – то я зірвуся ще не один раз.

– Тобто, якщо я буду справедливо обурюватися, відчуваючи звичайні людські емоції – ти будеш вести себе як покидьок, з думкою, що все сплачено?! Так? Я твоя рабська худоба? – фіалкові очі потемніли та заблищали від люті. Цей блиск, це схвильоване бліде обличчя дівчини зачарували Ріка.

– Тебе часто карали в дитинстві? – раптом з легким відтінком смутку запитав він, не в силах відірватися від цього обличчя.

– Іноді позбавляли солодкого та забороняли дивитися мультики, – з презирством до нього відповіла вона , рипнувши зубами. – Але ніколи мене ніхто фізично не ґвалтував, як ти!

– Шкодуєш, що зв’язалася зі мною?

– Авжеж !!!

– Але ти станеш терпіти заради брата, – ствердно сказав він рівним тоном. – Будеш намагатися. Будеш жити зі мною та кохатися, ставши моєю неофіційною дружиною. Бо я так хочу. Тому що я обрав тебе, Дано, і я не відпущу тебе. Не тіш себе ілюзією, що у тебе є вихід. Його нема.

– Чому ж? Пришити тебе, коли Алекс одужає, – випалила вона, викликаючи в нього піднесену посмішку. – Я прямо зараз хочу це зробити.

– І я хочу, але не цього, – посміхнувся він. – Ти ж сподіваєшся поспілкуватися з братом без моєї компанії? Дай себе поцілувати і у тебе буде ціла година вільного часу – Рік схилився до її губ, провівши по них язиком. Дана навіть не поворухнулася. Демонстративно облизавши свій палець, він засунув руку їй під спідницю. – Ой, на комусь немає трусиків. Ти ж будеш терпіти, вірно Дано?

– І шалено тебе ненавидіти, – прогарчав вона.

– От і чудово, – шепнув Рік, захоплюючи її рот губами. Але поцілунок тривав не довго. – Гаразд, продовжимо пізніше. Біжи, Дано. Через годину біля входу.

   Поки вона піднімалася в палату Алекса , вона встигла привести вираз свого обличчя в більш менш прийнятний.

– Вітаю! – радісно посміхнулася вона підлітку, який сидів на ліжку. – Чи готовий відправитися в подорож? Кажуть, в Швейцарії шалено красиво, гори, повітря і таке інше.

– І кому ми зобов’язані за ці пейзажі та благодійність ? – без тіні посмішки, втупився на неї Алекс .

– Одній купі лайна. Тільки не починай добре? – похитала головою Дана. – Ми скористаємося цією можливістю.

– Приносиш себе в жертву? – засопів Алекс . – Думаєш, мені так легко це прийняти?! Я не ідіот, Дано! Можу тільки здогадуватися, що за послуги ти їм надаєш!

– Припини! Не роби мені ще болючіше. Ти поїдеш , Алексе, і видерешся з цієї хвороби. А з ним я впораюся, їх не багато, він один. Я люблю тебе , братику. Ти усе що в мене є.

– Господи, – Алекс у відчаї закинув свою лису голову.

   … Пройшла рівно година, коли вона розпрощавшись, міцно обійнявши і розцілувавши брата, посадила його в машину швидкої, яка повинна була доставити його прямо в аеропорт. Тепер Дана чекала на Ріка, все ще дивлячись у бік дороги, по якій помчала швидка.

– Все буде добре. Кажуть «віра, це вже половина перемоги», – пролунав за її спиною спокійний голос Ріка Саттона . – Ти сьогодні що-небудь їла?

– Я не голодна, – тихо вимовила вона, не обертаючись.

– Це не добре, потрібно підтримувати в собі сили, – його руки власницьких обвили її ззаду. – Зараз ми поїдемо в один хороший ресторан, де зможемо чудово провести час.

Дана скептично зиркнула в його сторону, але слухняно сіла в машину, тим більше що на цей раз Рік дозволив їй сховатися на задньому сидінні. Через хвилину Дана зрозуміла чому.

– Ось , одягни цю сукню, – простягаючи їй пакет з дорогого бутіка, промовив він.

Обтягуюча тканина що не мнеться не припускала носіння під собою білизни. Тому повністю роздягнувшись, Дана натягнула сукню з квітковим орнаментом через голову, і поправляючи піднявши погляд, зіткнулася з очима Ріка, котрий спостерігав за нею в дзеркало заднього виду.

– Краще на дорогу дивись, – кинула вона вмить насупившись.

– «Збоченець», подумки додала вона, – прокоментував Рік її погляд , посміхнувшись при цьому . – Всі твої емоції, Дано, написані на твоїй симпатичній мордочці. О, а зараз ти мене подумки послала!

Дана ледве змусила себе стриматися, щоб не зробити цього вголос.

Зупинивши і обігнувши машину, допомагаючи їй з неї вибратися, Рік  дбайливо поправив на Дані сукню та волосся, і взявши за руку як ні в чому не бувало повів до ресторану, невимовно напружуючи її своїм піднесеним настроєм.

– Я замовляв приватну кабінку, Чарлі.

– Так-так звичайно, містере Саттон, ваша вечеря готова, – підскочив адміністратор. – Приємного вечора вам та вашій дамі.

– Ти б хотіла спочатку поїсти, а потім сексуальні ігри або навпаки? – його питання, яке застало її зненацька змусило Дану спіткнутися та ледь не впасти. Дражнячи її однією з набору своїх усмішок, Рік стояв підперши двері їхнього окремого кабінету. 

– Як великодушно, ти пропонуєш мені вибір, – не роздумуючи, Дана приречено стягнула з себе сукню. – … Спочатку … секс, все одно шматок в горло не полізе.

Відполірований стіл з червоного дерева був абсолютно порожній. Накрита їжа та вино стояли на візку в сторонці, немов кохатися в кабінках цього закладу вважалося за правило. 

– Ти повинна бути слухняною, – з грайливою загадкової усмішкою Рік  підсадив її на прохолодну поверхню столу, після чого обережно перекинув горілиць. Його губи, м’яко пестячи, торкнулися її лона, потім поступово до них приєднався його язик, почавши свої масовані оральні ласки. Дана схлипнула, вчепившись за край столу. Такого спокусливого та вправного натиску язика вона ще не зустрічала. Поступово її тіло повністю перейшло на його сторону, зрадивши її тверду мету перетворитися для Ріка на постільну колоду. Звиваючись, Дана почала бажати добавки. Він пестив її так дбайливо та ніжно, ніби вибачаючись за завданий біль. Несподівано дівчину захопила хвиля насолоди і вона застогнала. Не давши їй відійти від екстазу, Рік ривком підняв її на рівень свого обличчя.

– Ти мені подобаєшся, Дано. Мені подобається кожна частина твого тіла, твоя шкіра, твоє волосся, те, як ти пахнеш. Мені з першої секунди сподобалися твої дивовижні очі та голос. Я хочу , щоб ти була зі мною, і звичайно ж я волів би щоб це було обопільне бажання. Чорт, я можу бути досить ніжним, щоб звести жінку з розуму. Не потрібно більше змушувати мене, тому що мені самому нестерпно завдавати тобі біль, – Рік поцілував її в губи, і Дана відчула на його губах свій власний смак.

– Давай  … вина вип’ємо чи що? Здається, я хочу їсти, – здавлено промовила Дана, і в її очах Рік c з полегшенням побачив слабкий проблиск пробачення. Тяжке мовчання, її відраза та напруженість між ними роз’їдали його і без того понівечену душу .

У своє особисте життя він пускав неохоче і не всіх, міняти жінок немов рукавички було не в його правилах. І якщо вже він обрав Дану , він хотів би, щоб вона залишилася в його житті.

Швидко одягнувши на неї сукню, та спритно накинувши на стіл скатертину, досить професійно Рік особисто накрив на стіл за лічені секунди.

– Можна подумати, що ти підробляв офіціантом.

– Колись я дійсно працював офіціантом, – кивнув Рік.

– Як-небудь розкажеш про своє життя? – з боязкою надією на перемир’я, на те, що трапилося в офісі було лише фатальним затьмаренням, вимовила Дана, побачивши , як на частку секунди скам’яніло його обличчя.

– Може бути, – вимовив він сухо, відвівши погляд.

– Нестандартно, безглуздо, лякаюче, – знову зробила спробу Дана. – Ми займаємося сексом, але через те, що ти не хочеш говорити про особисті  стороні свого життя – я тебе зовсім не знаю, Ріку. Виходить, ти дійсно ставишся до мене, як до симпатичної тобі повії. Ти отримуєш задоволення і платиш за це. Але так як моя мораль це не мораль дівчинки за викликом – мені складно впоратися з нашою ситуацією.

– Що конкретно ти хочеш знати? – шумно втягнувши в себе повітря, Рік  затарабанив пальцями про фужеру.

– Про твої стосунки з твоєю дружиною. Чому ви не разом?

– Тому що я вважаю її холодним та зарозумілим стервом. Тому що я не відчуваю до неї ніяких ніжних почуттів, навіть почуття вдячності. Тому що, коли ми спробували побудувати сім’ю, ґрунтуючись на якихось інших, відмінних від любові цінностях – я заскочив її з іншим чоловіком . Мені вистачило цього інциденту, щоб назавжди втратити до неї повагу. Від початку з мого боку це був шлюб за розрахунком, і вона про це знала. Батько Кімберлі запропонував мені очолити компанію, відкривши мені доступ до всіх рахунків. Я повинен був підняти та розвинути його бізнес, а за це вважатися чоловіком його доньки, забезпечуючи та захищаючи її від життєвих труднощів. Тоді я підписав контракт і в разі розлучення – я залишуся вбогим. Все значиться на його доньці. Я лише керуючий. Вони нібито найняли мене на роботу. Старий побачив у мені величезний потенціал, повірив в мене , і я дійсно створив з однієї неблагонадійної компанії цілу корпорацію. Я зробив їхню сім’ю мільйонерами. Без зайвої скромності – я геній в управлінні бізнесом.

– Гаразд я можу зрозуміти чому ти тримаєшся за цей шлюб, ти не хочеш втратити доступ до капіталу, нерухомості, акцій. Але чому вона терпить таке ставлення? – нічого не розуміючи повела плечима Дана. – Або у вас такі ультрасучасні погляди на вільну любов? Навряд чи ж вона страшила  без надії на другий шлюб?

– Ні, Кімберлі досить таки гарна жінка, – промовив Рік з великим небажанням підтримуючи розмову. – Вона вважає, що рано чи пізно  я повернуся до неї назад бо вона бачте найкраща. Кім запевняє мене та інших що у неї до мене справжні почуття.

– Господи , боже мій, – в інтонації Дани прорвалося каяття. Опустивши очі, вона гірко похитала головою. – Тепер я відчуваю себе ще більш гидко. Хтось страждає, а я на цьому наживаюся.

_________________________

Щиро дякую за увагу до моєї творчості!

Для продовження читання треба перейти за посиланням на Букнет

З повагою, Лаванда Різ!